Рішення № 31263266, 15.04.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/19123/2012

Провадження №2/761/1633/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 квітня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.

при секретарі - Клим Т.О., Архипової А.П.

за участю представника

позивача - ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2

представника відповідача - Краснової В.Г.

третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_2 до Кооперативу «Політехнік-2», третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, суд, -

в с т а н о в и в :

представник позивача ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_5 звернувся із вказаним позовом до суду з вимогами визнати за позивачем ОСОБА_2 право власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та його мати ОСОБА_4 проживають та зареєстровані за вказаною адресою. Ця квартира була придбана бабусею позивача - ОСОБА_6, яка була членом ЖБК «Політехнік-2». На підставі відповідного ордера в 1968 році ОСОБА_6 вселилась у вказану квартиру, пайові внески були нею повністю виплачені і квартира стала фактично її власністю. В 1988 році ОСОБА_6 померла, її квартиру в порядку спадкування ніхто не прийняв. Після смерті прабабусі позивач та його мати - третя особа ОСОБА_4 продовжували проживати у вказаній квартирі, сплачували квартплату і комунальні послуги. Оскільки мати позивача страждає нервовими розладами, то він інколи був вимушений проживати окремо, щоб не турбувати матір. Посилається на те, що у даному випадку оскільки його матір ОСОБА_4, починаючи з 1988 року фактично добросовісно, відкрито, безперервно володіла та користувалася чужим майном (спірною квартирою), оскільки пайові внески були сплачені ОСОБА_6 і вона фактично стала власником квартири до своєї смерті, а також те, що з 1999 року сам позивач добросовісно, відкрито та безперервно володіє вказаною квартирою та мешкає в ній, а правління кооперативу планує виставити цю квартиру на продаж, то він просить визнати за собою право власності за набувальною давністю на вказане нерухоме майно.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_1 позов просили задовольнити із викладених в ньому підстав, які підтвердили в судовому засіданні.

При цьому, слід зазначити, що ухвалою суду від 12.03.2013 року зустрічний позов ЖБК «Політехнік-2» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно та виселення - залишено без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.207 ЦПК України, оскільки не було усунуто недоліки зустрічного позову: до зустрічної позовної заяви не було додано довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження подавача зустрічного позову (а.с.111).

Представник відповідача ЖБК «Політехнік-2» Краснова В.Г. з належно оформленими повноваженнями щодо представництва інтересів ЖБК (а.с.62-63) позов визнала і просила його задовольнити.

Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Вимоги ч. 4 ст.174 ЦПК України передбачають, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

В даному випадку суд не приймає визнання відповідачем ЖБК «Політехнік-2» вказаних позовних вимог, оскільки такі дії порушують права та інтереси інших осіб і суперечать закону, а тому суд ухвалив відмовити у прийнятті такого визнання відповідачем позову і продовжив судовий розгляд по суті заявлених вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до ордеру №Б 92825 від 29.05.1968 року на житлове приміщення квартиру АДРЕСА_1 (в подальшому перейменованому на пр-т Перемоги та змінено нумерацію будинку на №27) було отримано ОСОБА_6 на сім»ю з двох осіб : її та онуку ОСОБА_4 (третьою особу по справі)(а.с.9).

На задоволення клопотання позивача було витребувано інформацію щодо наявності інформації про заяву про прийняття спадщини та наявності заповіту на вказану квартиру і з»ясовано наступне.

Згідно інформаційної довідки № 32363685 від 14.11.2012 року зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) - відсутня інформація про наявність спадкової справи та свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6.(а.с.70).

Згідно інформаційної довідки № 32410081 від 16.11.2012 року зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) - за № 3946274 у Спадковому реєстрі зареєстрований заповіт (бланк номер в реєстрі нотаріальних дій 6-1096 дата посвідчення 1.04.1987р.) заповідач ОСОБА_6 (а.с.71).

Із змісту копії вказаного заповіту вбачається, що ОСОБА_6 яка мешкала в АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті зробила наступне розпорядження: належне їй паєнагромадження, що знаходиться в житло-будівельному кооперативі «Політехнік-2» міста Києва заповідає ОСОБА_4 (а.с.72).

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить відповідне свідоцтво про смерть (а.с.12).

Згідно довідки БТІ від 27.11.2012 року №43925 (И-2012) кв.№119 в АДРЕСА_1, на праві власності не зареєстрована.

Із довідки форми 3 від 4.09.2007 року вбачається, що в спірній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_2 з 1983 року, а власником особового рахунку являється його мати ОСОБА_4 яка зареєстрована у вказаній квартирі з 1968 року (а.с.5).

Згідно ч. 3, ст. 384 ЦК України, у разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

Згідно довідки ЖБК «Політехнік-2» №235 від 24.09.2012 року (підписана на той час головою правління ЖБК ОСОБА_7) дані про виплату повністю пайових внесків гр.ОСОБА_6 по АДРЕСА_1 - відсутні. Станом на 1.10.2012 року заборгованість по комунальним послугам по квартплаті становить 27241,48 грн. за останні 7 років (а.с.90).

Також, згідно довідки ЖБК «Політехнік-2» вих.№2011-1 від 20.11.2012 року (підписана на даний час керівником ЖБК «Політехнік-2» Красновою В.Г.), документи на сплату пайових внесків ОСОБА_6 за вказану квартиру попереднім правлінням ЖБК, очолюваним ОСОБА_7, не передавались. По комунальних послугах заборгованість розрахована за останні 3 роки і складає 10593,13 грн.(а.с.76).

При цьому, стороною позивача не було надано жодних належних і допустимих доказів щодо повної або часткової сплати пайових внесків ЖБК «Політехнік-2» ОСОБА_6 та набуття нею права власності на квартиру.

1 січня 2004 р. набрав чинності Цивільний кодекс України, разом з яким вступила в силу норма, передбачена ст.344 про набувальну давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При цьому п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що правила ст.344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки ЦК України набрав чинності з 01 січня 2004 р., норми ст. 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 01 січня 2004 р., а отже визнати право власності за набувальною давністю суд може не раніше 01 січня 2011 р.

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безперервного володіння чужим майном. Разом із тим, в судовому засіданні та безпосередньо у позовній заяві сам позивач зазначає, що він періодично проживав у спірній квартирі, оскільки не хотів заважати матері. Крім того, в матеріалах справи містяться чисельні акти та приписи щодо необхідності звільнити вказану квартиру від звалищ сміття, оскільки квартира до стелі заповнена брудом та сміттям (наявні фото) та приведення житла до належних санітарно-гігієнічних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 344 ЦК України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

З цієї норми випливає, що набувальна давність як спосіб набуття права власності на житло застосовується лише з моменту державної реєстрації житла, тобто це ще одна вимога, яку суд враховує при розгляді вказаної справи, і в даному випадку під час розгляду справи по суті встановлено, що ця вимога не виконана, позивачем належних і допустимих доказів зворотному надано не було.

При цьому, суд бере до уваги, що спірна квартира не є чужим майном для позивача ОСОБА_2, оскільки, як встановлено із вищевказаних документів, він там зареєстрований з часу свого народження - 1983 року і користується цим майном з волі ЖБК «Політехнік-2» та своєї матері ОСОБА_4, яка являється власником особового рахунку.

Суд прийшов до висновку, що у ОСОБА_2 право на це майно має похідний та обмежений характер, а задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 334 ЦК можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У даному випадку існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, тому суд прийшов до висновку, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, оскільки він не відповідає специфіці правовідносин, що виникли. Крім того, в даному випадку, на думку суду, і позивач також є неналежним, оскільки спадкові правовідносини на підставі заповіту виникли у матері позивача - третьої особи ОСОБА_4

Як вбачається з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст. 58-59 ЦПК України.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, та, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 47, 129 Конституції України, ст.344, ч.3 ст.384 ЦК України, ст. ст. ст. ст. 10, 11, 57- 60, 64, 88, ч.4 ст.174, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до Кооперативу «Політехнік-2», третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя :