Рішення № 31262974, 26.04.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/836/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Пархета А.В. Доповідач в апеляційній інстанції Єльцов В. О. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Єльцов В. О. суддів Пальонний В. С. , Карпенко О. В. при секретарі Котолуп А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним.

в с т а н о в и л а :

26 жовтня 2011 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідно до умов кредитного договору № СSU0GA00000112 від 24 квітня 2008 року ОСОБА_6 отримав від банку кредит в розмірі 122 920 грн. зі сплатою 21,6 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2015 року.

Умовами даного кредитного договору передбачено щомісячне часткове погашення кредиту та щомісячна плата відсотків за користування коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 24 квітня 2008 року був укладений договір іпотеки. Згідно цього договору ОСОБА_6 надав в заставу нерухоме майно, а саме: будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1., що належать йому на праві приватної власності. Заставна вартість будинку визначена сторонами у розмірі 158 000 грн..

ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо погашення кредиту та оплати відсотків не виконує. Станом на 03 серпня 2011 року його заборгованість становить 191 226 грн..

Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СSU0GA00000112 від 24 квітня 2008 року звернути стягнення на будинок загальною площею 157,10 кв.м. та земельну ділянку по АДРЕСА_1., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у житловому будинку по АДРЕСА_1., зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС. Стягнути з ОСОБА_6 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Приватбанк». Просив ухвалити рішення, яким визнати з моменту укладення кредитного договору № СSU0GA00000112 від 24 квітня 2008 року недійсним пункт 2.3.1 та визнати недійсною з моменту вчинення ПАТ КБ «Приватбанк» односторонню зміну умови ч. 1 п. 8.1 вказаного договору, яка стосується збільшення відсоткової ставки за користування кредитом, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» залишити розмір відсотків за користування кредитом, встановлений у ч. 1 п. 8.1 кредитного договору на рівні, який існував на момент укладення договору, зобов'язати ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати в рахунок погашення основного боргу по кредиту грошової суми, сплаченої після підняття відсоткової ставки, розірвати кредитний договір з 16 жовтня 2008 року та зобов'язати ОСОБА_6 сплатити 58 619,75 грн. реальної суми заборгованості.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено частково.

Визнано недійсним з моменту вчинення ПАТ КБ «Приватбанк» односторонню зміну умови частини 1 п. 8.1 кредитного договору № СSU0GA00000112 від 24 квітня 2008 року про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 01 лютого 2009 року до 29,04 %.

Зобов'язано ПАТ КБ «Приватбанк» зарахувати в рахунок погашення основного боргу по кредиту за кредитним договором грошову суму, що була сплачена після підняття відсоткової ставки за кредитним договором з 01 лютого 2009 року.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2012, як незаконне, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, ОСОБА_6, його представника ОСОБА_11, представника банку, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, вказане рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що банк, порушивши вимоги ст. 1056-1 ЦК України та умови договору, в односторонньому порядку збільшив процентну ставку за користування кредитом. Тому є безпідставними вимоги банку до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо зустрічних вимог ОСОБА_6 до банку про визнання незаконним збільшення відсотків за користування кредитом то вони, на думку суду є обгрунтованими.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, оскільки вони не відповідають вимогам норм матеріального права та не ґрунтуються на обставинах справи.

Право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юктури ринку грошових ресурсів передбачено пунктом 2.3.1 укладеного сторонами кредитного договору. Є помилковим посилання суду, що банк з 10 січня 2009 року не мав права застосовувати положення вказаного пункту договору.

Колегія суддів вважає, що збільшення відсоткової ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладено сторонами 24 квітня 2008 року на власний розсуд, із дотриманням вимог чинного на той час законодавства, та з повідомленням про це позичальника в порядку, встановленому договором. Рішення банку про підвищення процентної ставки з 01 лютого 2009 року прийнято до набрання чинності ЗУ від 12 грудня 2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким ЦК України доповнено статтею 1056-1. Тому зазначені норми не підлягали застосуванню судом до правовідносин, які виникли між банком та ОСОБА_6. До того ж банк збільшував процентну ставку не в односторонньому порядку, а відповідно до умов договору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та визнання незаконною дію по підняттю в односторонньому порядку процентної ставки банком є незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Разом з тим, колегія суддів вважає незаконним висновком і відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Згідно положень ст.ст. 589, 590, 591 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержатель залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Аналогічні положення містяться і в розділі 3 договору «Звернення стягнення і реалізація предмету іпотеки».

З метою забезпечення кредитного договору, між сторонами укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_6 передав у заставу банку належний йому будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_1.. Заставна вартість будинку визначена сторонами в розмірі 158 000 грн..

Оскільки ОСОБА_6 не виконує взяті на себе зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитним договором № СSU0GA00000112 від 24 квітня 2008 року, тому колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» та визначає початкову ціну предмету застави для його продажу з публічних торгів відповідно до умов договору - 158 000 грн.. Спосіб реалізації предмета іпотеки, колегія суддів визначає шляхом проведення прилюдних торгів.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку», суд за заявою іпотекодержатель вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Із змісту ч. 3 ст. 109 ЖК України та ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» випливає, що виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпортекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснено у п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при розгляді позову іпотекодержатель про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке. Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, статей 39-40 ЗУ «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержатель одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Колегія суддів вважає, що вимога позивача про виселення є передчасною, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержатель або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог в частині виселення необхідно відмовити, однак в разі невиконання вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів зазначає, що позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» не позбавлений права вподальшому звернутися з позовною вимогою про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 із будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житла зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Умань

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2012 року задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 березня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним скасувати.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

З метою погашення заборгованості ОСОБА_6 перед публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» по кредитному договору від 24 квітня 2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - належні ОСОБА_6 будинок та земельну ділянку АДРЕСА_1. шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 із будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житла зі зняттям з реєстраційного обліку у відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Умань відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 2 776 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді :