Рішення № 31262464, 14.05.2013, Керченський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 107/1413/13ц Провадження № 2/107/878/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р. м. Керч

Керченський міський суд Автономної Республіки Крим у складі :

головуючого судді - Біленко Л.В.

при секретарі - Волкової М.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Керчі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання договору частково недійсним та стягнення сплачених за договором грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 03.07.2008р. між сторонами укладений договір пайової участі в будівництві №2669/363-159(р), згідно з яким вони домовились на підставі об'єднання вкладів спільно діяти для досягнення спільної мети - будівництва багатофункціонального комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вніс на рахунок відповідача вклад в повному обсязі - 23973,00 доларів США , а відповідач свій обов'язок щодо здійснення будівництва та передачі у власність позивача торгівельного приміщення стр.2г загальною площею 14 кв.м у визначений договором строк не виконав, будівництво припинив. У відповідності до п.5.2. договору позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору , на яке відповідач мотивованої відмови йому не надіслав, у зв'язку з чим договір між сторонами є розірваним, що у відповідності до п.3.9. договору надає позивачеві право на грошову компенсацію у розмірі фактично внесеного паю. Правило ч.2 п. 5.2. Договору, за яким грошова компенсація пайовику виплачується після укладення договору з новим пайовиком на будівництво об'єкту в день внесення новим пайовиком пайового внеску, позивач просить визнати недійсним, оскільки воно порушує конституційне право особи володіти, користуватись та розпоряджуватись своєю власністю та ця частина договору є нікчемною з моменту укладення. Просить визнати недійсним частину другу (абзац другий) пункту 5.2. Договору № 2669/363-159(р) від 03.07.2008р., стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 191616,19 грн. та судові витрати.

В судове засідання позивач не з'явився, його представник - ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, позовні вимоги підтримав, надав пояснення за позовом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, будь-яких заяв, клопотань , заперечень на позов від відповідача до суду не надходило.

За згоди представника позивача, у зв'язку з повторною неявкою представника відповідача та неотримання від нього заяви про розгляд справи у його відсутності, суд розглядає справу в порядку заочного провадження на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини по справі та перевіривши їх доказами, надавши доказам правової оцінки, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що 03.07.2008р. між сторонами укладений договір пайової участі в будівництві № 2669/363-159(р), за яким вони зобов'язались без створення юридичної особи на підставі об'єднання своїх пайових вкладів спільно діяти для досягнення спільної мети : проектування, будівництво та введення в експлуатацію багатофункціонального комплексу по АДРЕСА_1 . (а.с.9-13).

За положеннями п.п.1.2.,1.3 та п. 3.6.1. Договору строк закінчення будівництва та виділення в натурі частки ( торгового приміщення стр.№2г , загальною проектною площею 14 кв.м) - IV квартал 2009р. Додатковими угодами від 27.05.2009р. та від 24.12.2010 р. цей строк був змінений та остаточно визначений строк - IV квартал 2012р. (а.с.14,15).

Пунктом .3.1. Договору передбачений обов'язок позивача частками внести пай в сумі, еквівалентній 25900,00 доларів США , Додатковою угодою від 27.05.2009р. розмір паю зменшений до 23973,00 доларів США, визначені строки внесення його часток. (а.с.14).

Письмовими доказами по справі підтверджується, що позивач обов'язки за договором виконав, вніс повну суму паю на рахунок відповідача. (а.с.16-18).

Відповідач зобов'язання, покладені на нього договором не виконав, будівництво багатофункціонального комплексу на час розгляду справи не завершено, частка позивача в натурі не виділена.

Порядок зміни та розірвання договору врегульований в Розділі 5 Договору , пункт 5.2. якого передбачає, що у разі подання пайовиком впродовж 10 днів після закінчення строк виділу натурі об'єкту заяви про свою відмову від виконання договору за причини неможливості виділу частки пайовика до запланованого строку закінчення будівництва та не направлення фірмою вмотивованої відмови від розірвання договору впродовж 30 календарних днів з дня отримання заяви пайовика, учасники визнають договір розірваним без складання додаткової угоди.

У відповідності до вказаних положень договору позивач надіслав відповідачеві два повідомлення - від 24.12.2012р. та 08.01.2013р., в яких зазначив про невиконання відповідачем умов договору щодо закінчення будівництва в 4 кварталі 2012р., заявив вимогу про передачу йому у власність іншого рівноцінного майна, а у разі відсутності такого майна перерахувати на його рахунок компенсацію вартості частки в розмірі 23973,00 долари США . (а.с.19-21,37-38).

Відповідь на заяви позивача відповідач надіслав останньому 22.02.2013р., зазначивши про відсутність рівноцінного майна для передачі позивачеві , повідомив позивача, що повернення паю після розірвання договору можливо тільки у разі продажу частки позивача іншому клієнту. (а.с.36).

Враховуючи підстави та предмет позову, обставинам , встановленим по справі суд надає, керуючись відповідними нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), з урахуванням роз'яснень Верховного Суду України , наданих в Постанові Пленуму від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ( далі - Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. № 9).

В силу ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст. 1130, ч.2 ст. 1131 ЦК України за договором про спільну діяльність, який саме й укладений між сторонами спору, сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, для вирішення спору, що виникли між сторонами договору, насамперед застосуванню підлягають положення договору , укладеного між ними.

Дослідивши вищенаведені обставини суд доходить висновку, що оскільки позивачем виконано процедуру розірвання договору , передбачену п. 5.2. договору, своєчасно надіслано відповідачеві заяву відповідного змісту, а відповідач у визначений договором строк мотивованої відмови позивачеві не надіслав, суд погоджується з позицією позивача, що в такому разі Договір № 2669/363-159 (р) від 03.07.2008р. вважається розірваним .

Вимагаючи визнати частину (абзац) другу п. 5.2. Договору недійсним, позивач посилається на положення ст.ст. 203,215,228 ЦК України, у зв'язку з чим суд, який у відповідності до ст. 11 розглядає справу у межах позовних вимог, перевіряє обґрунтованість цієї правової позиції позивача та доходить наступних висновків.

Частиною (абзацом) другим п. 5.2. Договору встановлено, що пайовику виплачується грошова компенсація в розмірі фактично внесеного ним паю після укладення фірмою договору з новим пайовиком на будівництво об'єкту , в день внесення новим пайовиком пайового внеску в розмірі , достатньому для виплати пайовику компенсації.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України. У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених ч.ч.1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України, недійсним є правочин , якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Зміст частини договору, яку позивач просить визнати недійсною, зводиться до того, що після розірвання договору право пайовика отримати свій грошовий пай пов'язується з настанням обставин , які залежать від волі відповідача та невизначеної третьої особи без будь-яких гарантій настання таких обставин, без обмеження строку очікування настання таких обставин, тощо. Фактично цією частиною договору визначено, що у разі ухилення відповідача від укладення пайового договору з новим пайовиком, відсутності бажання третіх осіб на укладення такого договору, а також укладання з новим пайовиком договору, яким буде передбачено меншу вартість пайового внеску, позивач взагалі позбавлений можливості будь-коли в часі отримати компенсацію внесеного грошового паю.

Оцінивши зміст спірної частини договору на підставі вищенаведених правових норм, суд погоджується з позицією позивача, що це положення договору є нікчемним, оскільки воно суттєво порушує права позивача, визначені Конституцією та Законами України, щодо володіння, користування та розпорядження своєю власністю (грошовими коштами) , ставлять можливість реалізації ним своїх прав у залежність від обставин, настання яких взагалі не залежить від його волі, порушує принцип рівності прав сторін договору. Отже, в силу ст. 215 ЦК України визнання цієї частини договору недійсним в такому разі не вимагається.

Приймаючи до уваги, що суд погодився з позицією позивача, що на час його звернення до суду договір між сторонами є розірваним, визнавши нікчемність частини (абзацу) другого п. 5.2. Договору , суд не знаходить підстав для ухвалення рішення про недійсність цієї частини договору .

Вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів підлягає задоволенню на підставі наступного.

Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Суд вважає правильною позицію позивача стосовно валюти грошового стягнення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня, за ч.1 ст. 533 ЦК України зобов'язання повинно бути виконане в гривнях, відповідні положення закріплені й в договорі сторін.

Визначаючи конкретну суму стягнення у національній валюті, суд виходить з того, що згідно з ст. 1 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Статтею 36 зазначеного Закону встановлено, що НБУ встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його. Оскільки сума стягнення позивачем визначена в гривні , її розрахунок ним здійснений на підставі офіційного курсу валют, суд погоджується з визначеним позивачем розміром стягнення та ухвалює рішення про стягнення з відповідача 191616,19 грн.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57, 60, 61,88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання договору частково недійсним та стягнення сплачених за договором грошових коштів, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» ( м. Сімферополь, вул. Бородіна, 16, МФО 324786 , ОКПО - 20676633, ІНН - 206766301094) на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 191616,19 грн., судові витрати у розмірі 1916,20 грн. , а всього стягнути 193532,39 грн. (сто дев'яносто три тисячі п'ятсот тридцять дві грн. 39 коп.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення , заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду АР Крим через Керченський міський суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -

Повний текст рішення виготовлений 18.05.2013р.