Ухвала суду № 31261441, 14.05.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2013 р. Справа № 918/426/13

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Приватного підприємства "Айслаг" (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4)

до відповідача Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" (Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Зоря, Жовтнева, 2)

про стягнення в сумі 256583,14 грн.

та зустрічну позовну заяву за позовом Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" (Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Зоря, Жовтнева, 2)

до Приватного підприємства "Айслаг" (м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4)

про визнання недійсним положення пункту договору

Представники:

Від позивача : Філатова О.В.

Від відповідача : представник не з'явився;

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Айслаг" звернулося до господарського суду Рівненської області з первісним позовом до Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" про стягнення боргу в сумі 256583,14 грн., позовні вимоги аргументувавши тим, що відповідачем не виконано обов'язку по оплаті коштів за користування товарним кредитом.

14.05.2013 року представником Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" подано до суду зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства "Айслаг", про визнання недійсним положення пункту договору поставки.

Вказана зустрічна позовна заява прийнята господарським судом.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом підтримує позовні вимоги та заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача за первісним позовом не з'явився, причин неявки в судове засідання не повідомив, про місце дату та час розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3301304769450.

За таких обставин, керуючись статтею 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до таких висновків.

23 березня 2012 року між Приватним підприємством "Айслаг" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством Агрофірма "Зоря імені Плютинського" (покупець) було укладено договір поставки №126 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність - нафтопродукти (товар) в асортименті, кількості та ціною що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с. 7-8).

Відповідно до пункту 5.1. Договору покупець має право здійснити повну або часткову оплату отриманого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня відвантаження, зазначеного в накладних.

Відповідно до пункту 5.2. Договору у випадку не оплати відвантаженої партії товару в строки передбачені пункту 5.1. Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту.

На виконання умов договору приватне підприємство "Айслаг" поставило та передало відповідачу в червні-липні 2012 року нафтопродукти на загальну суму 550119,00 грн., що підтверджується накладними на відвантаження товару:

№002490 від 27.06.2012 р. - 42987,00 грн

№002491 від 27.06.2012 р. - 226446,50 грн

№002615 від 05.07.2012 р. - 42987,00 грн

№002620 від 05.07.2012 р. - 237698,50 грн.

Як підтверджується матеріалами справи покупець не оплатив поставлений товар в строки передбачені пунктом 5.1 Договору №126, тому, весь товар поставлявся на умовах товарного кредиту відповідно до пункту 5.2 Договору №126 з нарахування 2% за користування товарним кредитом, що підтверджується платіжним дорученням на оплату товару (а.с. 18-32).

Відповідно до пункту 5.2. Договору постачальник (приватне підприємство "Айслаг") нарахував покупцю (Приватному акціонерному товариству Агрофірма "Зоря імені Плютинського") 256583,14 грн. плати за користування товарним кредитом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства; крім того підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до статті 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 1057 ЦК України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

13.09.2012 року приватне підприємство "Айслаг" звернулось до Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" з листом №01-03/342 від 12 вересня 2012 року про сплату заборгованості за поставлений товар та заборгованості по оплаті відсотків за користування товарним кредитом.

В матеріалах справи наявні докази про сплату покупцем коштів за поставлений товар, проте доказів оплати заборгованості по відсотках за користування товарним (комерційним) кредитом відповідач за первісним позовом суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги позивача за первісним позовом щодо стягнення заборгованості за користування товарним кредитом є законними та обгрунтованими.

Щодо зустрічного позову суд зазначає.

Позивач за зустрічним позовом, в поданій зустрічній позовній заяві зазначає, що договір №126 від 23 березня 2012 року підписаний неуповноваженою стороною ПАТ агрофірми "Зоря імені Плютинського", проте слід зазначити що будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції позивач за зустрічним позовом суду не надав, в матеріалах справи міститься договір поставки №126 від 23 березня 2012 року, в якому зазначено, що покупцем є Приватне акціонерне товариство Агрофірма "Зоря імені Плютинського" в особі директора Саміли Ігоря Михайловича, що діє на підставі статуту, вказаний договір підписаний директором Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського", та скріплений відбитком печатки, разом з тим суд зазначає, що покупцем за договором частково виконані умови договору, а саме покупець прийняв товар та з простроченням оплатив його вартість, чим покупець визнав факт укладення договору.

Щодо визнання недійсним положення пункту 5.2. Договору суд наголошує, що статтею 627 ЦК України, встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Водночас положенням пункту 5.2. Договору, встановлено, що у випадку не оплати відвантаженої партії товару в строки передбачені пунктом 5.1. Договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар, рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 2% за кожен день використання товарного кредиту, таким чином нарахування 2% за кожен день використання товарного кредиту не є відповідальністю (штрафною санкцією) як стверджує покупець, а є платою за використання товарного кредиту.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зміст положень пункту 5.2. Договору не суперечить нормам цивільного законодавства та відповідає вимогам статті 203 ЦК України щодо чинності правочину.

Будь-якого нормативного обгрунтування та доказів на підтвердження позовних вимог позивач за зустрічним позовом суду не надав.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом позивачу слід відмовити.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 256583,14 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов Приватного підприємства "Айслаг" задоволити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Агрофірма "Зоря імені Плютинського" (35314, Рівненська обл., Рівненський р-н., с.Зоря, Жовтнева, 2, код ЄДРПОУ 35314) на користь Приватного підприємства "Айслаг" (43021, м.Луцьк, вул. Стрілецька, 4, код ЄДРПОУ 13369787) 256583,14 грн.боргу за користування товарним кредитом та 5131,66 грн. судового збору.

3. В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним положення пункту договору Приватному акціонерному товариству Агрофірма "Зоря імені Плютинського" відмовити, судовий збір у розмірі 1147,00 грн. за подання зустрічного позову залишити за Приватним акціонерним товариством Агрофірма "Зоря імені Плютинського"

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.05.2013 року.

Суддя Качур А.М.