Постанова № 31261082, 14.05.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

14 травня 2013 р. (10:46 год.) Справа №801/4462/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі судового засідання Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Приватного підприємства "Осман"

до Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим

третя особа на стороні відповідача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ФОП ОСОБА_1

про визнання незаконними дій та скасування постанови

представники сторін:

від позивача та відповідача - не з'явились;

третя особа - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1

Суть справи: Приватне підприємство "Осман" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції АР Крим (далі - Відповідач) про визнання протиправними дії відповідача спрямовані на демонтаж будівель за адресою: АДРЕСА_1, що збудовані з матеріалів, які є власністю позивача та про скасування Постанови відповідача від 26.04.13р. щодо примусового виконання рішення Судацького міського суду АР Крим та виконавчого листа від 13.03.13р. по справі № 120/905/12.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що очевидними є ознаки протиправності дій відповідача щодо відкриття виконавчого провадження та вчинення дій, які спрямовані на демонтаж будівель за вищезазначеною адресою, а також існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПП "Осман".

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.04.2013 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ФОП ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 25.04.2013 р. клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову було задоволено частково, а саме до набрання рішенням по справі №801/4462/13-а законної сили, заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії, направлені на виконання рішення Судацького міського суду від 29.11.12р. по справі №120/905/2012 щодо знесення (демонтажу) самовільно зведеної незавершеної будівництвом капітальної триповерхової споруди, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та в іншій частині клопотання про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 14.05.2013р. було в задоволенні клопотання про відвід судді Панова О.І. відмовлено.

У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, на адресу суду14.05.2013 р. надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача також не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Правова позиція відповідача викладена у письмових запереченнях (70-71), в яких відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.05.2013 року, третя особа просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд, керуючись статтями 122, 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Примусове виконання рішень в Україні покладено на Державну виконавчу службу, яка у своїй діяльності керується Законом України "Про виконавче провадження", який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у випадку невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу" (далі -Закон №202) примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно із ст. ст. 4, 7 Закону №202 державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу в порядку, передбаченому законом.

Отже, органи державної виконавчої служби та їх посадові особи у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Судом встановлено, що 8 квітня 2013 року Судацьким міським судом було прийнято заочне рішення від 29 листопада 2012 року по справі №120/905/2012, яким зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ФОП ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та за власний рахунок привести її у придатний до використання стан шляхом знесення самовільно зведеної незавершеної будівництвом капітальної триповерхової споруди, прибудованої до триповерхового будинку, розташованого на земельній ділянці, яку передано в оренду ПП "Осман". Про що 13.03.2013 року було видано виконавчий лист.

Так, у відповідності до вимог ст. 2 Закону України № 606-ХІУ від 21 квітня 1999 року "Про виконавче провадження" (далі- Закон №606) примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ч. З ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Відповідно до преамбули Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІУ цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Отже, як вбачається із матеріалів справи 25.03.2013р. відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №37340408 щодо зобов'язання ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1

Постановою в.о. начальника ВДВС Судацького МУЮ Бутовець М.О. від 16.04.2013р. було призначено на 26.04.2013 р. на 11:00 примусове виконання рішення суду шляхом знесення (демонтажу) вищезазначеної прибудови до триповерхового будинку, розташованого на земельній ділянці, яку передано в оренду ПП "Осман".

Однак, позивач не погодився із вищезазначеною постановою, оскільки вважає, що винесення державним виконавцем постанови від 16.04.2013р. щодо незаконного знесення об'єктів нерухомості позивача є протиправним та безпідставним, а також суттєво порушує права підприємства, а тому, є підставами для визнання дій виконання у вказаній частині протиправними та скасування постанови від 16.04.2013р., у зв'язку з чим звернувся до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності дій відповідача, які спрямовані на демонтаж будівель за адресою: АДРЕСА_1, що збудовані з матеріалів, які є власністю позивача та щодо правомірності постанови від 26.04.13р. щодо примусового виконання рішення Судацького міського суду АР Крим та виконавчого листа від 13.03.13р. по справі № 120/905/12, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів міністерства юстиції України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 Закону №606 врегульовано обов'язки і права державних виконавців. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 11 Закону №606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Абзацом 13 ч. 3 ст. 11 вказаного Закону передбачено право державного виконавця накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 75 Закону №606 передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після отримання постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 25.03.2013 р. не було виконано у встановлений Законом України "Про виконавче провадження" строк судове рішення, що також не заперечувалось самим позивачем.

Щодо посилання позивача на внесення касаційної скарги на рішення Судацького міського суду АР Крим від 29.11.2012р. та ухвалу Апеляційного суду АР Крим від 20.02.2013 до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних та кримінальних справ суд не бере до уваги, оскільки зазначений факт не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження та призначення примусового виконання рішення суду.

Таким чином, в матеріалах справи не міститься жодного доказу порушення відповідачем приписів Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні постанови від 26.04.2013р. щодо примусового виконання рішення Судацького міського суду АР Крим та виконавчого листа від 13.03.2013р. по справі №120/905/12.

Стаття 71 КАС України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, відсутність факту порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, які стосуються позовних вимог, тягне за собою висновок про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо суд відмовив у задоволенні позову, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.05.2013 р., були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 20.05.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.