Рішення № 31259347, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/2301/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ

до відповідача: Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009р. в сумі 5 811 835,80 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Купенко М.С. за довіреністю.

Від відповідача: Зайцева М.Ю. за довіреністю.

Від третьої особи: Сокол С.В. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

14.05.2013р. з 14.40 год. по 14.50 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009р. в сумі 5 811 835,80 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення зобов'язань за кредитним договором №2 від 23.01.2008р., за належне виконання яких відповідач поручився відповідно до договору поруки №2 від 06.02.2009р.

Ухвалою суду від 04.04.2013р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №905/2301/13.

12 квітня 2013р. через канцелярію суду відповідачем наданий відзив на позов №337/3799 від 11.04.2013р., в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на припинення договору поруки згідно з ч.4 ст.559 ЦК України у зв'язку з непред'явленням кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано та у зв'язку зі збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди.

Разом з цим, відповідно до норм ч.1 ст.555 ЦК України, відповідачем подано клопотання про залучення до участі в якості другого відповідача боржника за договором поруки №2/трест від 06.02.2009р. - Відкрите акціонерне товариство «Трест по будівництву автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», який виступає позичальником за кредитним договором №2 від 23.01.2008р.

Проте, виходячи зі змісту позовної заяви правовою підставою заявлених вимог позивачем визначено договір поруки №2/трест від 06.02.2009р., який за своєю правовою природою є забезпечувальним правочином, що створює правові обов'язки для кредитора та поручителя, та є відмінним від основного правочину, в якому сторонами виступають кредитор (позивач) та позичальник ВАТ «Трест по будівництву автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд». Водночас, відповідно до ч.3 ст.21 ГПК України, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, враховуючи наведені обставини, вищевказане клопотання судом не задоволено.

Водночас, беручи до уваги, що рішення по справі №905/2301/13 може вплинути на права та обов'язки ВАТ «Трест по будівництву автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» щодо Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», його залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача згідно з ухвалою суду від 16.04.2013р.

29 квітня 2013р. через канцелярію суду позивачем надані заперечення на відзив, в яких наголошується на чинності договору поруки з посиланням, зокрема, на вчасне пред'явлення вимоги до поручителя №ДЦ 09/6-1632 від 10.01.2011р.

В судовому засіданні 14.05.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, наполягаючи на припиненні договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. Представник третьої особи підтримав позицію позивача .

Перед початком розгляду справи по суті представників учасників судового процесу було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. За клопотанням позивача судом здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - кредитодавець, правонаступником якого є позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №2 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти (далі - кредит) на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Згідно з п.1.1.1 кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 25 625 200,00 грн. За згодою сторін зміст пункту 1.1.1 неодноразово змінювався, зокрема, за останньою редакцією, визначеною договором про внесення змін №9 від 01.12.2009р., кредит надається у формі непоновлюваної кредитної лінії в сумі 35 225 200,00 грн.

Термін остаточного повернення кредиту становить 01.12.2010р. (п.1.3 в редакції договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р.). При цьому, повернення кредиту здійснюється згідно з графіком, наведеним в п.2.3 кредитного договору, який за згодою сторін неодноразово змінювався та відповідно до договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р. викладений наступним чином: 28 числа кожного місяця періоду квітень-жовтень 2010р. позичальник має повертати по 3 913 900,00 грн., а 01.12.2010р. - 7 827 900,00 грн.

За умовами п.1.1.3 процентна ставка за користування кредитом складає 15% річних. В подальшому процентна ставка за користування кредитними кредитом збільшена до 18,5% (додаткова угода №1 від 26.06.2008р.). Відповідно до п.1 додаткової угоди №3 від 01.12.2008р., процентна ставка за користування кредитом становить 26% річних.

Відповідно до норм п.2.7 кредитного договору, проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем, виходячи з умов, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році (або 360 днів в році - для кредиту в іноземній валюті) та календарна кількість днів у місяці, у валюті кредиту. Згідно з п.2.8.1, нараховані вищевказаним чином відсотки за місяць позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця, не пізніше 03 календарного числа місяця, наступним за тим, за який вони нараховані. В подальшому цей термін було змінено та встановлено, що відсотки підлягають сплаті не пізніше 25 календарного числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п.4 договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р.)

Згідно з п.4.2 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день сплати несвоєчасно сплачених процентів та комісій, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем.

За умовами п.7.4, кредитний договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

06 лютого 2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - кредитор, правонаступником якого є позивач), Відкритим акціонерним товариством «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд» (далі - боржник) та Корпорацією «Індустріальна Спілка Донбасу» (далі - поручитель) був укладений договір поруки №2/трест (далі - договір поруки).

За умовами п.2 договору поруки (в редакції додаткової угоди №1 від 24.03.2009р.), за цим договором поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним (частково) зобов'язань, що випливають з кредитного договору, а саме - погашення процентів згідно з умовами кредитного договору (згідно п.1.1.3, 2.6, 2.8 процентна ставка дорівнює 26% річних. Остаточний термін погашення заборгованості за договором - 01.12.2009р.) При цьому, виходячи зі змісту термінів, який розкрито в п.1 договору поруки, під кредитним договором розуміється кредитний договір №2 від 23.01.2008р., укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» (кредитодавець) та ВАТ «Трест «Донбасшляхбуд» (позичальник) з усіма подальшими змінами до нього.

Згідно з п.3 договору поруки, у разі порушення (невиконання та/або неналежного виконання) боржником зобов'язання, забезпеченого цим договором, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, тобто кредитор має право на власний розсуд зажадати виконання зобов'язання за кредитним договором від боржника та поручителя в частині сплати процентів. У разі несплати боржником процентів у строки, передбачені кредитним договором, кредитор направляє до поручителя лист з вимогою про сплату процентів. Після отримання листа поручитель протягом 5 банківських днів зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість за процентами. Водночас, згідно з п.16 договору поруки, передача інформації між сторонами здійснюється кур'єром або засобами поштового зв'язку за адресами, вказаними в цьому договорі.

Відповідно до п.10, порука за даним договором припиняється після виконання всіх умов кредитного договору стосовно сплати процентів; у раз зміни умов кредитного договору, що можуть викликати збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди; якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; переведенням на іншу особу боргу за кредитним договором, якщо поручитель не поручився за нового боржника; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Проаналізувавши зміст договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., суд дійшов висновку, що він носить забезпечувальний характер зобов'язання зі сплати відсотків за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. і підпадає під правове регулювання §3 Глави 49 Цивільного кодексу України.

Як вбачається зі змісту договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов кредитного договору №2 від 23.01.2008р., банк протягом його дії надавав позичальнику грошові кошти в межах суми узгодженого ліміту кредитування нараховував відсотки за користування кредитом. Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 13.03.2012р. у позичальника наявна заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. в сумі 5 128 519,41 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №905/2301/13 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у позичальника заборгованості у зазначеній сумі.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі наведених норм та положень п.4.1 позивачем станом на 13.03.2013р. нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором в сумі 330 239,71 грн.

Крім того, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів зазначеної норми позивачем станом на 13.03.2013р. нараховано 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 179 878,80 грн. та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 173 197,88 грн., які заявлено до стягнення з поручителя.

Відповідно ч.ч.1-2 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Аналогічні за змістом умови щодо солідарної відповідальності поручителя містяться в п.3 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р.

За приписами ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

При цьому, виходячи із змісту положень ч. 2 ст. 553 ЦК України, поручитель може поручитися за виконання основного зобов'язання в повному обсязі або частково. Порука у повному обсязі існує за умови, що поручитель взяв на себе обов'язок виконати зобов'язання за боржника повністю, без жодних обмежень, включаючи відшкодування збитків, заподіяних кредитору невиконанням боржника, а також сплату неустойки (штрафу, пені), якщо така передбачена законом або договором. Часткова порука має місце тоді, коли поручитель поручився не за все зобов'язання боржника, а лише в певній частині, обмеженій наперед визначеним обсягом (сумою, кількістю, обсягом робіт, послуг тощо).

Проаналізувавши зміст договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., останнім забезпечується належне виконання позичальником кредитного договору №2 від 23.01.2008р. лише щодо погашення процентів згідно з умовами кредитного договору за відсотковою ставкою 26% річних, тому кредитор вправі вимагати від поручителя та позичальника солідарного виконання обов'язку лише зі сплати відсотків у визначеному договором розмірі та порядку.

До змісту позовних вимог позивачем включено стягнення 3 % річних та індексу інфляції, розрахованих на підставі умов кредитного договору та порушення позивачем зазначених умов. Виходячи зі змісту ч.2 ст.625 ЦК України, підставою для нарахування передбачених цією нормою грошових сум (3% та інфляційної складової) є прострочення виконання грошового зобов'язання. Водночас, як встановлено судом, грошове зобов'язання відповідача солідарно відповідати за сплату відсотків за користування кредитними коштами ґрунтується на договорі поруки №2/ трест від 06.02.2009р. та не може ототожнюватись з кредитними зобов'язаннями позичальника за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. з огляду на відмінність правових підстав виникнення вищевказаних грошових зобов'язань. З огляду на наведене, неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами не може визначатись законною підставою для стягнення з поручителя 3% річних від простроченої суми та інфляційної складової заборгованості за відсотками, розрахованих у зв'язку з невиконанням позивальником прийнятих на себе грошових зобов'язань за кредитним договором. Суд погоджується з позицією позивача про можливість стягнення з поручителя 3 % річних та індексу інфляції , але таке стягнення можливо на підставі договору поруки та з урахуванням умов, встановлених зазначеним договором щодо моменту виникнення зобов'язання та строків його виконання, які є відмінними від умов кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним притягнення на підставі договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. відповідача до солідарної відповідальності зі сплати штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасну сплату відсотків та зі сплати передбачених ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційної складової за порушення грошового зобов'язання, встановленого кредитним договором.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку про неправомірність вимог позивача щодо стягнення з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором в сумі 330 239,71 грн., 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 179 878,80 грн. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 173 197,88 грн.

Стосовно вимог позивача про солідарне стягнення з відповідача відсоткової заборгованості за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. в сумі 5 128 519,41 грн. на підставі договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У відповідності до ст.251 ЦК України строками, у розумінні цивільного права, є певний період у часі, зі спливом якого, пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями , тижнями, днями або годинами.

Укладаючи договір сторони не визначили строк (який відповідає приписам ст. 252 ЦК України) після закінчення якого припиняється порука, а встановили, що договір діє до моменту повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором та порука припиняється у випадках, встановлених ст. 559 ЦК України. У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові №6-6486св09 від 07.10.2009р., умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань за договором не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України.

Відтак, суд робить висновок про відсутність в договорі поруки №2/трест від 06.02.2009р. строку дії поруки та про необхідність звернення кредитора з вимогою до поручителя в межах встановленого ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України 6-місячного строку від дня настання строку виконання грошових зобов'язань позичальника.

Як зазначає позивач, ним дотримано приписи вищевказаної норми, оскільки він звертався до відповідача з відповідними вимогами. Зокрема, листом №ДЦ09/6-1632 від 10.01.2011р. банк повідомив поручителя, що позичальником не сплачені нараховані відсотки за 2010 рік в сумі 392 523,74 грн., та запропонував погасити вищевказану заборгованість протягом 5 банківських днів.

Проаналізувавши вищевказану вимогу, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.63), судом встановлено, що 17.01.2013 її отримано на руки особою, посадовий статус та прізвище, ім'я та по-батькові якої не зазначені. В судовому засіданні 29.04.2013р. відповідачем заперечувався факт отримання вищевказаної вимоги, натомість позивач не надав обґрунтованих пояснень щодо наявності в особи, якою одержано лист №ДЦ09/6-1632 від 10.01.2011р., повноважень на отримання кореспонденції, адресованої Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу».

З огляду на наведені обставини та враховуючи, що вимогу №ДЦ09/6-1632 від 10.01.2011р. передано невідомій особі у спосіб, що не відповідає п.16 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р., суд відхиляє доводи банку щодо вчасного звернення до поручителя з вимогою про сплату заборгованості позичальника за відсотками, яка виникла у 2010 році на підставі кредитного договору №2 від 23.01.2008р.

Крім того, 21 березня 2013р. банк цінним листом надіслав на адресу Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» вимогу № 31/1.2100, в якій вимагав сплати як від солідарного боржника заборгованості в сумі 581 183,58 грн. Як зазначає позивач та не спростовує відповідач вищевказана вимога залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час розгляду справи не надано.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з контекстного аналізу ч.4 ст.559 ЦК України, за змістом якого порука зберігає чинність протягом шести місяців, що передують зверненню кредитора до поручителя з вимогою про виконання основного зобов'язання, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за кредитним договором №2 від 23.01.2008р., нарахованими у період з 21.09.2012р. по визначену банком дату - 13.03.2013р., в сумі 987 687,13 грн.

Разом з цим, суд з наступних підстав відхиляє доводи відповідача щодо припинення поруки у зв'язку зі збільшенням без його згоди обсягу його відповідальності внаслідок збільшення ліміту кредитування за кредитним договором №2 від 23.01.2008р. з 25 625 200,00 грн. (про що зазначено в п.2 договору поруки №2/трест від 06.02.2009р.) до 40 625 200,00 грн. відповідно до договору про внесення змін №5 від 24.03.2009р. та 35 225 200,00 грн. згідно з договором про внесення змін №9 від 01.12.2009р.

Проаналізувавши зміст вищевказаного договору поруки, судом встановлено, що в ньому не міститься чіткого визначення розміру ліміту кредитування за кредитним договором №2 від 23.01.2008р., натомість наявне посилання на реквізити кредитного договору (номер та дату), зобов'язання за яким в частині сплати відсотків забезпечені порукою. Разом з цим, продовження періоду кредитування та зміна його ліміту здійснювалась з одночасним укладенням сторонами відповідних договорів про внесення змін як до кредитного договору, так і до договору поруки.

Зокрема, договором про внесення змін №5 від 24.03.2009р. сторони, зокрема, змінили умови п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору №2 від 23.01.2008р., встановивши ліміт кредитної лінії в сумі 40 625 200,00 грн. та остаточний строк повернення кредиту 01.12.2009р. Вищевказані зміни остаточного строку повернення кредиту як істотної умови основного зобов'язання за згодою сторін відображено у додатковій угоді №1 від 24.03.2009р. до договору поруки №2/трест від 06.02.2009р.з посиланням на Кредитний договір

У договору про внесення змін №9 від 01.12.2009р. сторони вчергове дійшли згоди про необхідність зміни п.п.1.1.1, 1.1.2 кредитного договору №2 від 23.01.2008р., у зв'язку з чим встановили ліміт кредитної лінії в сумі 35 225 200,00 грн. та остаточний строк повернення кредиту 01.12.2010р. Вищевказані зміни основного зобов'язання в частині продовження строку кредитування відображені в договорі про внесення змін №2 від 01.12.2009р. до договору поруки №2/трест від 06.02.2009р. з посиланням на Кредитний договір.

З огляду на наведені обставини, доводи відповідача про збільшення без його згоди обсягу його відповідальності за договором поруки №2/трест від 06.02.2009р. спростовуються матеріалами справи, оскільки дії сторін щодо внесення змін до умов цього договору мають підґрунтям відповідні зміни основного зобов'язання, що підтверджує обізнаність поручителя про збільшення ліміту кредитування та продовження його строку за кредитним договором №2 від 23.01.2008р.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає віднесенню на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 534, 549-552, 611, 612, 629, 575, §3 Глави 49, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234, 345-346 Господарського кодексу України, ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст.1, 4, 22, 24, 27, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», м. Київ до Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу», м. Донецьк, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «Трест по будівництву та реконструкції автомобільних шляхів «Донбасшляхбуд», м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором поруки від 06.02.2009р. в сумі 5 811 835,80 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48, ЄДРПОУ 24068988) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 5, ЄДРПОУ 19017842) на підставі договору поруки від 06.02.2009р. заборгованість за відсотками в сумі 987 687,13 грн., судовий збір в сумі 11 695,55 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 14.05.2013р. оголошено вступну та резолютивну чистини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 20.05.2013р.

Суддя П.В. Демідова