Рішення № 31257066, 01.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 784/529/13 01.04.2013 01.04.2013 01.04.2013

Провадження № 22ц/784/784/13 Головуючий 1 інстанції Тішко Д.А.

Категорія - 20 Доповідач апеляційної інстанції Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Белеверею В.А.,

за участі :

позивача ОСОБА_2,

представник позивача - ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_4 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів та відшкодування моральної шкоди ,-

у с т а н о в и л а :

02 грудня 2009 року ОСОБА_2 пред'явив до ОСОБА_4 зазначений позов, який обгрунтовував наступним.

11 квітня 2005 року він в простій письмовій формі уклав з відповідачем, яка діяла від імені власника 47/100 часток будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, на забезпечення в майбутньому виконання договору купівлі-продажу названої частини будинку, договір завдатку, за яким передав ОСОБА_4 у чотири прийоми 9 191 гривень авансу, що еквівалентно 1 300 доларам США, а саме:

· 11.04.2005 року - 2 121гривню, що еквівалентно 300 доларам США;

· 04.06. 2005 року та 15.07.2005 року - 2 828 гривень, що еквівалентно 400 доларам США;

· 11.04 2005 року - 600 доларів США, що еквівалентно 4 242 гривням.

24 вересня 2005 року сторони у простій письмовій формі уклали між собою договору купівлі-продажу бажаної ним частини будинку, при цьому, він передав відповідачу ще 8 476 гривень завдатку, обумовивши передачу решту вартості житла - належним нотаріальним оформленням договору.

Проте у подальшому, з вини продавця, яка підвищила ціну на будинок, купівля-продаж частини будинку здійснена не була.

Не зміг він оформитися у правах набувача названого житла і шляхом пред'явлення позову про визнання договору купівлі-продажу дійсним, оскільки рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 жовтня 2005 року йому в його задоволенні було відмовлено.

Посилаючись на зазначені обставини та відмову ОСОБА_4 повернути взяті гроші, як вона того обіцяла у своїй розписці, відповідно до положень ст. 1 167 ЦК України, просив позов задовольнити, стягнувши з тої на його користь:

· 9 191 гривень авансу;

· 16 952 гривні завдатку у подвійному розмірі;

· 1 120 гривень його витрат на оформлення угод представником агенції нерухомість «Фенікс» СПД ОСОБА_6, а всього 27 263 гривні.

Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь 1 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, оскільки через неправомірну договірну поведінку тої, морально страждав, докладав додаткових зусиль для захисту свого права та інтересів.

У подальшому позивач змінив правову підставу вимоги про повернення переданих відповідачу грошей, й просив стягнути їх за правилами ст. 1212 ЦК України, як такі що набуті і утримувані нею безпідставно. В іншій частині - вимоги підтвердив.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 20 781 гривня 80 копійок безпідставно утримуваних грошей та збитки, в решті вимог - відмовлено за їх безпідставністю.

ОСОБА_4 подала на це рішення апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати й ухвалити нове - яким повністю відмовити у позові.

Скаргу обґрунтовувала невідповідністю висновків суду обставинам справи і положенням чинного цивільного законодавства, а саме, ігнорування судом спливу позовної давності та залишення без дослідження доказів, які мали і мають значення для вірного вирішення справи.

Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції змінити, оскільки суд постановив його без точного додержання норм матеріального й процесуального права, зменшивши розмір стягнутої грошової суми.

Вирішуючи спір таким чином, як викладено у оскарженому судовому рішенні, районний суд виходив з того, що відповідач без законних на те підстав утримує належні позивачу грошові кошти і своїми діями завдала тому збитків, а тому, відповідно до ст. 1212 та 1167 ЦК України, повинна - перші повернути, а другі - відшкодувати. Оскільки та цього не робить, то гроші слід повернути позивачеві за судовим рішенням.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом 1 інстанції, його висновки щодо них та результату вирішення справи, крім висновку про розмір безпідставно утримуваної грошової суми, вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Главою 49 ЦК України передбачено 6 видів забезпечення виконання зобов'язань, одним з яких є і завдаток.

Вони є додатковими зобов'язаннями, їх метою є стимулювання належного виконання сторонами головного зобов'язання і вони слідують долі головного зобов'язання.

Забезпечувальні зобов'язання можуть встановлюватися тільки по відношенню до дійсних вимог, які містяться в головному зобов'язанні. Без укладення головного зобов'язання неможливе укладення забезпечувального зобов'язання.

За ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з істотних умов договору.

Для договору купівлі-продажу, у відповідності зі ст. 657 ЦК України, належною формою його укладення - є нотаріальна форма.

Недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу квартири тягне за собою його нікчемність, а значить - він не є реальним і не може забезпечуватися додатковими зобов'язаннями.

У зв'язку з цим, грошові суми, передані стороною до укладення договору купівлі-продажу, слід вважати авансом, а не завдатком, і застосовувати при вирішенні їх долі правила ч. 2 ст. 570 та ст. 1212 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у декілька прийомів авансував відповідачеві певні грошові кошти, а саме:

· 11.04.2005 року - 2 121гривню;

· 04.06. 2005 року та 15.07.2005 року - 2 828 гривень;

· 11.04 2005 року - 600 доларів США;

· 24 вересня 2005 року ще 8 476 гривень, домовившись з відповідачем, яка

діяла, начебто, від імені власника 47/100 часток будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5, укласти в майбутньому договір купівлі-продажу названої частини квартири. Оскільки у подальшому договір купівлі-продажу житла не відбувся, то особа, яка гроші взяла, а це відповідач, відповідно до ч. 2 ст. 570, ст. 1212 ЦК України, повинна була їх повернути у сумі, що відповідає грошовій сумі на час їх передачі позивачем відповідачу.

Через те, що відповідач цього робити не бажає, то суму неповернутого авансу слід стягнути за судовим рішенням.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

В той же час, визначаючи грошову суму, належну до стягнення, слід було виходити із валюти передачі грошей.

Так, відповідно до первісної позовної заяви ОСОБА_2, він передав відповідачу в якості авансу 12 256 гривень в валюті України і 600 доларів США. Названою першою сума підлягає поверненню в такому ж розмірі. Що ж до доларів США, то їх слід перевести в валюту України, по курсу на час ухвалення судом 1 інстанції рішення, і теж стягнути у валюті України. На 13 грудня 2012 курс долара до гривні України становив 7,993, а, відповідно, 600 доларів США - становитимуть 4 795 гривень 80 копійок, у зв'язку з чим, загальний розмір неповернутого авансу складе 17 051 гривню 80 копійок і саме в такому розмірі слід було його стягнути, додавши до нього ще 1 120 гривень збитків, що складають витрати позивача на оплату роботи біржі з укладення договору, який не відбувся.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 слід було стягнути 18 171 гривні 80 копійок, а районний суд стягнув 20 781 гривню 80 копійок.

У зв'язку з цим розмір стягнення слід зменшити до наведеного розміру.

Що ж стосується тверджень особи, яка подала апеляційну скаргу, про сплив позовної давності за вимогами, то вони не можуть братися до уваги, оскільки визнавши у розписці від 17 лютого 2006 року свій борг перед позивачем і зобов'язавшись його покрити після продажу житла ОСОБА_5, ОСОБА_4 фактично допустила переривання позовної давності, у зв'язку з чим його перебіг розпочався знову.

Стосовно ж тверджень названої особи, про неповноту розгляду судом даної справи (незалучення до участі у справі інших співвласників будинку й ігнорування необхідності допиту ОСОБА_5 , яка мешкає у Дагестані Російсько Федерації, та ОСОБА_8), то вони не можуть слугувати скасуванню оскарженого рішення, оскільки за диспозитивності цивільного судочинства, вчинення названих дій з ініціативи суду неможливе, а відповідачем вчинення зазначених дій не ініціювалися, тим більше, що будь-яких заперечень щодо порядку руху та обсягу грошових сум, сторонами не заперечувалося.

Що ж до тверджень - про наявність процесуальних порушень при розгляді даної справи, то вони не можуть братися до уваги, оскільки частина з них не має підтвердження, а ті ж, що мали місце, носять формальний характер і не вплинули на результат вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р ІШ И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2012 року змінити, зменшивши розмір грошової суми, що належить до стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 з 20 781 гривні 80 копійок до 18 171 гривні 80 копійок.

В іншій частині рішення суду 1 інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: