Рішення № 31256943, 29.04.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/849/13 29.04.2013 29.04.2013 29.04.2013

Провадження №22-ц/784/1019/13

Категорія - 37 Головуючий у 1 інстанції Гуденко О.А.

Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 квітня 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Серебрякової Т.В. та Самчишиної Н.В. ,

із секретарем судового засідання Дубовою К.В.,

з участю:

представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Рябчука О.В.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Рябчука Олександра Валерійовича та апеляційною скаргою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року, ухваленого в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» і публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання у рівних частках в порядку спадкування за законом права на 100 % статутного капіталу приватного підприємства «ДАК-патент», стягнення в рівних частках вкладів за двома договорами депозиту, включення до спадкової маси вкладів у Державному Ощадному банку України і визнання за ними в рівних частках права на ці вклади, -

у с т а н о в и л а :

6 березня 2012 року неповнорідні єдиноутробні брати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до ст. 32 ЦПК України, пред'явили позов до Миколаївської міської ради про визнання за ними у рівних частках в порядку спадкування за законом права на 100 % статутного капіталу приватного підприємства «ДАК-патент» (далі ПП«ДАК-патент»).

Вимоги обґрунтовували наступним.

За життя, їх рідній матері - ОСОБА_5, належало 100 % статутного капіталу названого приватного підприємства, який вона успадкувала, але в установленому порядку не оформила, після смерті свого чоловіка ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла, у зв'язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно, в то числі і на частку в статутному фонді ПП «ДАК-патент».

Єдиними спадкоємцями її майна першої черги за законом є вони, у зв'язку з чим, вони звернулися до нотаріальної контори з заявами про видачу їм свідоцтв про їх право на спадкування частки матері у статутному фонді названого приватного підприємства, проте нотаріус, пославшись на відсутність у матері правоустановчих документів на назване майно, відмовив їм у видачі бажаних свідоцтв.

Посилаючись на виписані обставини та відсутність іншого законного способу захистити своє право на спадщину, просили позов задовольнити.

У подальшому вони декілька разів збільшували свої вимоги, які, крім Миколаївської міської ради, адресували ще й публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк», публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» та Державному Ощадному банку України, визначивши процесуальний статус останнього - як третя особа без самостійних вимог на боці відповідачів, кінцево ж просили:

· визнати за ними у рівних частках в порядку спадкування за законом права на 100 % статутного капіталу приватного підприємства «ДАК-патент»;

· стягнути в рівних частках з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 583 гривні 02 копійок, що становлять відсотки за договором банківського вкладу, укладеному банком з матір'ю, за час, що пройшов з дня відкриття спадщини і до часу отримання вкладу, та, за аналогічної правової підстави, з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - 854 гривні 02 копійок залишку належного матері за життя банківського вкладу;

· встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 і факт прийняття ОСОБА_5 спадщини, у вигляді грошових коштів на депозитних та компенсаційних рахунках Державного Ощадному банку України, після смерті її батька ОСОБА_7, а також визнати за ними у рівних частках право на ці грошові кошти в порядку спадкування, після смерті їх матері ОСОБА_5

Правова позиція відповідачів суду невідома, оскільки справа розглянута у їх відсутності.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року вимоги до Миколаївської міської ради та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задоволені у повному обсязі, в задоволенні решти вимог відмовлено.

Представник публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій оскаржив його лише в частині, що стосується вимог позивачів до названого банку, просив, у зазначеній частині, його скасувати і ухвалити нове рішення - про відмову у вимогах до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» за їх недоведеністю.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 теж подали апеляційну скаргу, в якій оскаржили назване судове рішення в частині відмови у задоволенні їх позовних вимогах, просили в цій частині його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних скарг обидві сторони посилаються на неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального законодавства, а саме, ігнорування дійсних обставин справи та неналежне повідомлення банку про час та місце розгляду справи, що позбавило банк можливості надати докази на заперечення позову.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення в оскарженій ними частині, слід залишити без змін.

Апеляційну скаргу банку слід задовольнити частково, оскаржене рішення суду 1 інстанції, в частині вирішення вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» скасувати, оскільки місцевий суд постановив його без точного додержання норм матеріального й процесуального права, і, в цій частині ухвалити нове рішення, яким у вимозі відмовити. Рішення в частині розподілу судових витрат на користь позивачів за рахунок публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» змінити, виключивши висновок про таке. Рішення в частині вирішення вимоги ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення частини вкладу залишити без змін.

Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», суд 1 інстанції виходив з того, що у справі достатньо доказів тому, що позивачі мають право на отримання від публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 854 гривні 02 копійок, проте той такого їх права не визнає і грошей не видає. У зв'язку з цим відшукувану грошову суму слід стягнути за судовим рішенням.

Що ж до вимог до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та Державного Ощадного банку України, то в їх задоволенні слід відмовити, до банку, названого першим - за безпідставністю; а до банку, названим другим за передчасністю заявлення вимоги.

Колегія суддів судової палати не у повній мірі погоджується з установленими судом 1 інстанції фактами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, крім висновку, щодо вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», вважає вірними, обґрунтованими й законними.

Що ж до висновку, стосовно процесуальної долі вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», то він є помилковим і підлягає виправленню рішенням колегії суддів апеляційного суду Миколаївської області.

Так, в силу ст. ст. 6, 11, 14-15, 22, 203-205, 526, 610-611, 615, 622, 625-626, 629, 631, 1066-1068, 1071, 1074 ЦК України - цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені названими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), є договори та інші правочини, зміст яких не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення його учасників має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; він має бути вчиненим у формі встановленій законом і спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При укладені договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначені його умов з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір вважається правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правомірний (дійсний) договір породжує для сторін цивільні обов'язки, які повинні виконуватися належним чином у межах та на умовах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання недопустима, якщо інше не передбачено умовами договору чи Законом.

Кожна особа має право на захист, в тому числі і судовий, свого цивільного права чи інтересу у разі його порушення, у спосіб визначений цивільним кодексом України, або в інший, встановлений договором або законом, спосіб.

У разі порушення зобов'язання однією стороною інша сторона має право на відшкодування завданої їй майнової шкоди, при цьому, таке відшкодування не звільняє боржника від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Закінчення дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Виписане вище у повній мірі стосується і договору банківського рахунку.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

За користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.

Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.

Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Як вбачається з довідки публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» № 11-676200 від 15 грудня 2011 року (а.с. - 142) та свідоцтва про смерть (а.с. - 127) - 04.03.2011 року на підставі договору на відкриття поточного рахунку з використанням платіжної картки та обслуговування дебетної платіжної картки НОМЕР_1, на ім'я ОСОБА_5 було відкрито поточний рахунок НОМЕР_2. Станом на 15.12 2001 року, сума позитивного залишку коштів на ньому становила 854 гривні 02 копійки. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, у зв'язку з чим вступили в дію норми закону про спадкування.

Відповідно ж них, а саме ст. 1216- 1219, 1223, 1228, 1258, 1261. 1268-1269, 1296 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК Кодексу.

В силу ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Заповіт, складений після того, як було зроблене розпорядження банку (фінансовій установі), повністю або частково скасовує його, якщо у заповіті змінено особу, до якої має перейти право на вклад, або якщо заповіт стосується усього майна спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім установлених законом випадків

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

З буквального системного тлумачення зазначених статей випливає висновок про те, що, до спадкоємця, що прийняв спадщину переходять права та обов'язки у тому обсязі, в якому вони належали спадкодавцю і документом, достатнім для підтвердження цього, є видане нотаріусом свідоцтво про право на спадщину. Цивільне законодавство саме на нотаріуса покладає обов'язок перевірки та підтвердження права спадкоємців на спадщину. Інших документів, для підтвердження права на успадковане майно, крім випадків коли за законом потребується державна реєстрація права на спадщину, Цивільний кодекс не вимагає.

За такого, позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» підлягав задоволенню, оскільки він належними та допустимими доказами довів, що за життя його матері ОСОБА_5 належав залишок коштів на відкритому на її ім'я поточному рахунку, з належними відсотками та нарахованою компенсацією у розмірі 854 гривні 02 копійки, який зберігається у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», рахунок НОМЕР_2. Після смерті матері, він в установленому порядку успадкував ? його частину, проте через безпідставні вимоги банку щодо надання ним документації, яка за законом не є обов'язковою, отримати їх не може.

У зв'язку з цим, з названого банку слід стягнути його частку грошей за судовим рішенням.

Оскільки саме це і вчинив районний суд, то підстав для скасування його рішення в зазначеній частині немає.

В той же час, стягуючи з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_4 судовий збір, суд допустився помилки, оскільки при збільшення позовних вимог, той судовий збір не сплачував, а тому він і не може претендувати на його повернення від названого банку.

Квитанції про сплату судового збору, що є у справі (а.с. - 6,7, 67), стосуються сплати судового збору за апеляційну скаргу на ухвалу суду 1 інстанції та первісного позову.

За такого, рішення в цій частині слід змінити, виключивши з нього висновок про стягнення з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судових витрат на користь ОСОБА_4

Це ж, з таких же підстав слід вчинити і зі стягненням з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» судових витрат на користь ОСОБА_3

Крім того, не підлягала стягненню з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 і його частка в успадкованому вкладі, що знаходиться в названому Банку, оскільки той не надав належним та допустимих доказів тому, що звертався до названої фінансової установи за отриманням успадкованих грошей і банк його вимогу не визнав. Між тим, за ст. 3 ЦПК України, суди мають право розглядати і вирішувати цивільні справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Оскільки спір між сторонами фактично відсутній, це ж вбачається і з пояснення представника банку у суді апеляційної інстанції, то вирішення судом 1 інстанції його вимоги було передчасним.

У зв'язку з цим, і в цій частині рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, про відмову ОСОБА_3 у вимозі до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Щодо тверджень представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про правомірність дій банку, то вона не може братися до уваги, оскільки ґрунтується на помилковому сприйнятті саме названою особою положень чинного цивільного законодавства, щодо юридичної сили та пріоритетності нормативних актів. Внутрішня інструкція банку не може змінювати або доповнювати закон, обмежуючи у такий спосіб права осіб, які захищаються державою.

Стосовно вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на їх користь процентів за вкладом, які слід, як на їх думку, продовжувати нарахувати і після смерті спадкодавця, то вони правильно не задоволені судом 1 інстанції, оскільки інше суперечило б нормі закону про обсяг прав та обов'язків спадкоємців, що переходять до них за спадкуванням. За договорами банківського вкладу, обов'язок Банку перед вкладником носить особистий характер, а тому після смерті останнього припиняється. Спадкоємці успадковують кошти, що знаходилися на рахунку спадкодавця, не становлячись автоматично стороною договору банківського вкладу. Для встановлення договірних відносин з банком, щодо отриманих за спадкуванням грошей, їм необхідно укласти з названою фінансовою установою, новий відповідний договір, де вони будуть стороною.

Не могли бути задоволенні судом і вимоги позивачів, щодо визнання за ними права на спадкування компенсаційних та поточних вкладів їх діда ОСОБА_7, що знаходяться в Державному Ощадному банку України і були, як на їх думку успадковані їх матір'ю, оскільки обидва позивачі не довели належними та допустимими доказами, що їх мати прийняла спадщину після смерті діда, а тому їх спадкування майна ОСОБА_7 за спадковою трансмісією або за правом представлення неможливе.

Оскільки цього ж, з таких же мотивів дійшов і районний суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

В той же час, ОСОБА_4, як спадкоємець 5 черги, що на час смерті спадкодавця проживав з тим разом (а.с. - 160, 169), не позбавлений можливості звернутися до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на вклади і тільки у разі відмови йому в цьому, звернутися за судовим захистом.

Що ж до вимоги позивачів про визнання за ними права на спадкування компенсаційного вкладу у розмірі 858 гривень, належного чоловікові матері - ОСОБА_6 і успадкованого, за їх словами, тою після смерті ОСОБА_6, то вони теж не можуть бути задоволенні судом, оскільки є бездоказовими, що вірно констатував і місцевий суд.

Разом з тим, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави слід стягнути 107 гривень 30 копійок судового збору, належних з ОСОБА_4 при пред'явленні тим позову до названого Банку.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - Рябчука Олександра Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 грудня 2012 року в частині вирішення вимоги ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» скасувати, і, в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у вимозі про стягнення з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його користь 427 гривень 01 копійок грошового вкладу.

Рішення в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 42 гривні 50 копійок судового збору змінити, виключивши з нього зазначений висновок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на користь держави 107 гривень 30 копійок судового збору, належних з ОСОБА_4 при пред'явленні ним даного позову до Банку у суді першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: