Рішення № 31255856, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6810/13 14.05.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА»

до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Верига Іван Васильович

про стягнення 14 191,85 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Полинь А.С. за довіреністю б/н від 18.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 14 191,85 грн. Також позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 31.08.2011 р. між позивачем та Сосюрою Олегом Анатолійовичем було укладено договір № 734.030-230.012 щодо автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ. В місті Києві 23.08.2012 р. по вулиці Кіровоградській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ, під керуванням водія Сосюри О.А., та транспортного засобу «Toyota Highlander», реєстраційний номер АА4443СК, під керуванням Вериги І.В.

Водій застрахованого автомобіля «Toyota Highlander» Верига І.В. постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2012 р. у справі № 2609/20189/12 № 3-7251/12 був визнаний винним в порушенні ПДР України, позивач виплатив 14 191,85 грн. страхового відшкодування на підставі платіжного доручення № 33762 від 09.10.2012 р. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Toyota Highlander», реєстраційний номер АА4443СК, була застрахована відповідачем за полісом АВ/7600491, позивач звертався до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, яка останнім була залишена без задоволення.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р. порушено провадження у справі № 910/6810/13, в порядку приписів ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Веригу І.В. та призначено справу до розгляду на 14.05.2013 р.

В судовому засіданні 14.05.2013 р. представником позивача позов підтримано в повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 14.05.2013 р. не з'явились, при цьому, представником відповідача 29.04.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просить суд здійснювати розгляд справи без його участі та повідомляє, що не заперечує проти стягнення суми у розмірі 14 191,85 грн.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.05.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2011 р. між позивачем та Сосюрою Олегом Анатолійовичем було укладено договір № 734.030-230.012 щодо автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ.

Згідно із п. 1.5. Договору, до страхових ризиків віднесено, зокрема ДТП.

Страхова сума за вказаним Договором визначена у розмірі 34 000,00 грн. (п. 1.1. Договору).

Безумовна франшиза у розмірі 00,00 грн. у випадку пошкодження або конструктивної загибелі (п. 1.6.1. Договору).

Згідно з п. 1.7.1. Договору, територія його дії Україна.

Відповідно до п. 1.17. Договору, строк його дії з 02 вересня 2011 р. по 01 вересня 2012 р.

З матеріалів справи вбачається, що 23.08.2012 р. о 21:20 год. в місті Києві по вулиці Кіровоградській відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Highlander», реєстраційний номер АА4443СК, під керуванням Вериги І.В., внаслідок недотримання безпечного бокового інтервалу останнім та застрахованого автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ, під керуванням Сосюри О.А.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2012 р. у справі № 2609/20189/12 № 3-7251/12 Верига Іван Васильович визнаний винним в порушенні ПДР України та притягнутий до адміністративної відповідальності.

При цьому, суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до Полісу № АВ/7600491 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність Вериги Олени Іванівни (автомобіль «Toyota Highlander», реєстраційний номер АА4443СК) була застрахована у ВАТ НАСК «Оранта», на строк з 04.08.2012 р. по 03.08.2013 р. з встановленим розміром франшизи - 00, 00 грн. та лімітом відповідальності страховика - 50 000,00 грн. за шкоду, заподіяну майну.

Відповідно до Довідки ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві № 9060414 від 23.08.2012 р. внаслідок зазначеної ДТП автомобіль «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ, отримав механічні пошкодження: задньої лівої та бокової лівої частин.

Розмір завданих власнику автомобіля «Kia Sorento» матеріальних збитків в результаті пошкодження автомобіля в ДТП з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових визначений на підставі Звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1284 від 28.09.2012 р. та становить 15 762,70 грн.

Відповідно до Калькуляції на ремонт автомобіля № С-00001971 від 06.09.2012 р., складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Харківському» відновлювальний ремонт автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ складатиме 14 191,85 грн.

03.10.2012 р. Сосюра О.А. звернувся до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 14 191,85 грн., шляхом перерахування останнього на рахунок ТОВ «Автоцентр на Харківському».

03.10.2012 р. позивач затвердив Страховий акт № СНТ/00734.030-0230.0012/1, відповідно до якого зазначається, що розмір страхового відшкодування складає 14 191,85 грн.

Платіжним дорученням № 33762 від 09.10.2012 р. позивач перерахував «призначення платежу: вип. страхов. відшкод. громад. Сосюра О.А. по стр. акту 00734.030-0230.0012.L0001.01 від 03.10.2012 р. авт. АА5149ОМ без ПДВ. #0033762;» 14 191,85 грн.

Листом вих. № 31704 від 14.11.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 14 191,85 грн., однак, оскільки вона не була задоволена, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 14 191,85 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Вериги І.В. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Звітом про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 1284 від 28.09.2012 р. підтверджено, що розмір завданих збитків власнику автомобіля «Kia Sorento», реєстраційний номер АА5149ОМ в результаті його пошкодження в ДТП становить 15 762,70 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до Платіжного доручення № 33762 від 09.10.2012 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 14 191,85 грн.

Як зазначив Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі № 42/92 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у розмірі 14 191,85 грн.

При цьому, необхідно враховувати, що відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АВ/7600491, розмір франшизи становить 00,00 грн., у зв'язку з чим відповідач мав відшкодувати позивачу 14 191,85 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ГРАВЕ УКРАЇНА» (79044, Львівська обл., місто Львів, Франківський район, вулиця Метрологічна, будинок 2, код ЄДРПОУ 19243047) 14 191 (чотирнадцять тисяч сто дев'яносто одну) грн. 85 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.05.2013 р.

Суддя В.С. Ломака