Постанова № 31255518, 30.04.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/438/13-а

30 квітня 2013 року 15год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник Шоломицький В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 (далі - СПД ФО ОСОБА_3) звернувся з адміністративним з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м.Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 №0003771742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 49878,38грн. (39902,70грн. - за основним платежем, 9975,68грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 25.09.2012 №0003781742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120129,75грн. (100876,00грн. - за основним платежем, 19253,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки не відображає фактичні обставини, зазначені в ньому порушення податкового законодавства не підтверджені документально, а тому податкові повідомлення-рішення є незаконними, такими, що підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та суду пояснив, що жодного порушення податкового законодавства позивачем допущено не було. Так, податковий орган прийняв неправомірні рішення, оскільки щодо операцій, які здійснює позивач, відповідно до ч.4 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п.177.2 ст.177 та п.178.3 ст.178 цього Кодексу. Вказав, що відповідно до п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом ІІІ цього Кодексу. Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції яка діяла до 06.08.2012), до витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів ( за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку). При визначенні обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг), наданих позивачем за останні 12 місяців при переході на загальну систему оподаткування, перевіряючими неправильно підраховано обсяг виручки за період 2-4 кварталів 2010 року та 1 кварталу 2011 року, який за даними платника склав 282270,00грн. Уточнив, що до позивача застосовуються положення законодавства про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, відповідно до якого доходи, отриманні від підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника. Звернув увагу суду на те, що пункт 181.1 ст.181 ПК України визначає операції, які підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПК України, а відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98 (далі - Указ №727/98), суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб. Відтак, висновки податкового органу є надуманими і такими, що не відповідають законодавству. Просив позов задовольнити повністю.

ДПІ у м.Рівному позов не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача вказав на безпідставність позовних вимог та суду пояснив, що податковим органом згідно з відомостями ЦБД ДРФО ДПА України встановлено отримання СПД ФО ОСОБА_3 упродовж 2010 року доходу в сумі 302270,00грн., а саме: 1кв. 2010 року - 0,00грн., 2кв. 2010 року - 213630,00грн., 3кв.2010 року - 20000,00грн., 4кв. 2010 року - 68640,00грн. Відповідно, обсяг виручки позивача становить 391334,35грн., розбіжність на суму 109064,35грн. виникла у зв'язку з тим, що до валового доходу не включені суми доходу, отримані від здавання в найм нежитлових приміщень на загальну суму 109064,35грн. Крім того, податковим органом на підставі відомостей про надходження коштів на розрахунковий рахунок зроблено висновок, що до валового доходу за 2-4кв.кв.2011 року позивачем не включені суми доходу, отримані від здавання в найм нежитлових приміщень у загальному розмірі 26522,00грн. Вказав, що в ході перевірки правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, встановлено розбіжність за 2-4кв.кв.2011 року на суму 217200,00грн., яка виникла у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 до складу валових витрат безпідставно віднесено суми сплачених відсотків, які нараховані платнику податків за користування кредитом, на суму 217200,00грн., відповідно до кредитного договору від 03.03.2008 №73, укладеним з АТ «Індустріально-експортний банк». СПД ФО ОСОБА_3 не доведено використання сум сплачених відсотків у власній підприємницькій діяльності. Крім того, під час перевірки встановлено, що позивачем 06.04.2011 подано до ДПІ у м.Рівному уточнюючі звіти платника єдиного податку за 2кв. 2010 року, 4кв. 2010 року з поясненнями, у яких вказано, що при звірці з контрагентами виявлено арифметичну помилку, яка наразі усувається. Також, в ході проведення перевірки встановлено, що СПД ФО ОСОБА_3 за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 надано послуги зі здавання в найм нежитлових приміщень ТОВ «Рівне-Торг» на загальну суму 196200,00грн. Згідно з наданими до перевірки актами звірки взаєморозрахунків позивача з вказаним контрагентом, товариством оплачено послуги в сумі 15000,00грн. У зв'язку з перевищенням упродовж останніх 12 календарних місяців загальної суми доходу від здійснення підприємницької діяльності у 300000,00грн., підприємець з 01.04.2011 зобов'язаний був зареєструватися платником податку на додану вартість та подавати податковому органу відповідні декларації. Зауважив, що з врахуванням встановлених перевіркою вищенаведених фактів, в період з 01.04.2010 по 31.03.2011 виручка СПД ФО ОСОБА_3 становить 349334,35грн. Таким чином, позивачем порушено п.138.4 ст.138, пп.139.1.4 п.139.1 ст.139, ст..176, п.177.2, п.177.4 ст.177, п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, пп.185.1.1 ст.185, п.203.1 ст.203 ПК України. Відтак, оспорювані податкові-повідомлення рішення є правомірними, суми податкових зобов'язань визначені відповідно до законодавства. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що з 17.08.2012 по 31.08.2012 ДПІ у м.Рівному проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ФО ОСОБА_3, РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, за наслідками якої складено акт від 07.09.2012 №246/НОМЕР_1/17-116 (т.1 - а.а.с.13-32).

У вказаному акті зафіксовано наступні порушення:

- ст.177 ПК України (із змінами і доповненнями). Відповідно до п.138.4 ст.138, пп.139.1.4 п.139.1 ст.139, ст.176, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України (із змінами і доповненнями) донарахована за результатами перевірки сума податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю у 2-4кв.кв. 2011 року становить 39902,70грн.;

- п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.4 ст.183, пп.185.1.1 п.185.1 ст.185 ПК України (із змінами і доповненнями). Проведеною перевіркою донараховано до сплати ПДВ в сумі 100876,00грн., в тому числі: за квітень 2011 року - 9975,00грн., за травень 2011 року - 10005,00грн., за червень 2011 року - 10005,00грн., за липень 2011 року - 10005,00грн., за серпень 2011 року - 166-5,00грн., за вересень 2011 року - 11555,00грн., за жовтень 2011 року - 9568,00грн., за листопад 2011 року - 9568,00грн., за грудень 2011 року - 13590,00грн.;

- п.203.1 ст.203 ПК України (із змінами і доповненнями), у зв'язку з неподанням декларацій з ПДВ за квітень 2011 року, за травень 2011 року, за червень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року, за вересень 2011 року, за жовтень 2011 року, за листопад 2011 року, за грудень 2011 року до ДПІ у м.Рівному.

На підставі акта перевірки від 07.09.2012 №246/НОМЕР_1/17-116 ДПІ у м.Рівному прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.09.2012 №0003771742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 49878,38грн. (39902,70грн. - за основним платежем, 9975,68грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та від 25.09.2012 №0003781742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120129,75грн. (100876,00грн. - за основним платежем, 19253,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) (т.1 - а.а.с.9-10).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної податкової служби у Рівненській області (далі - ДПС у Рівненській області) та до Державної податкової служби України (далі - ДПС України) (т.1 - а.а.с.33-36, 40-43).

Рішенням ДПС у Рівненській області від 04.12.2012 №243365/10-210/402 та ДПС України від 08.01.2013 №35/х/10-2315 скарги СПД ФО ОСОБА_3 залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівному від 25.09.2012 №0003771742 та від 25.09.2012 №0003781742 - без змін (т.1 - а.а.с.37-39, 44-47).

Як вбачається з матеріалів справи, СПД ФО ОСОБА_3 (зареєстрований як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Рівненської міської ради 14.01.2000, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру 2 6080170000009801) як платник податків перебуває на податковому обліку у ДПІ у м.Рівному з 20.01.2000 за №2599 (т.1 - а.а.с.14, 68).

У період з 01.01.2010 по 31.03.2011 СПД ФО ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності шляхом сплати єдиного податку на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку від 15.12.2009 серії НОМЕР_2 (т.1 - а.с.152).

У період з 01.04.2011 по 31.12.2011 позивачем обрано загальну систему оподаткування із сплатою авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються підприємцем самостійно (т.1 - а.с.151).

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0003771742 про збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 49878,38грн. (39902,70грн. - за основним платежем, 9975,68грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 07.09.2012 №246/НОМЕР_1/17-116 та поданого відповідачем на вимогу суду розрахунку грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розрізі порушень, підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що СПД ФО ОСОБА_3 занизив оподатковуваний дохід всього на суму 243722,00грн., з них: 26522,00грн. - сума доходу, отриманого від здавання в найм нежитлових приміщень, не включена підприємцем до валового доходу; 217200,00грн. - сума сплачених відсотків, які нараховані позивачу за користування кредитом, та включені ним помилково до валових витрат.

Вказані висновки податкового органу суд вважає незаконними в частині щодо неправомірності включення до валових витрат відсотків за користування кредитом, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2008 між ОСОБА_3 (Позичальник) та АТ «Індустріально-експортний банк» (Банк) укладено кредитний договір №73, згідно з яким Банк зобов'язується надати позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії у розмірі 880000,00 доларів США (т.1 - а.а.с.69-76).

Відповідно до ст.2 вказаного договору цільове призначення кредиту - рефінансування заборгованості перед АКІБ «Укрсиббанк» та ВАТ «ВіЕйБі Банк» в розмірі 397211,00 доларів США та на розвиток бізнесу в сумі 482789,00 доларів США.

Згідно з квитанціями від 16.05.2011 №32, від 14.06.2011 №51, від 18.07.2011 №20, від 16.08.2011 312, від 15.09.2011 №20 (т.1 - а.а.с.78-83) на виконання умов вищевказаного договору СПД ФО ОСОБА_3 було сплачено АТ «Індустріально-експортний банк» 270333,62грн. відсотків за користування кредитом, які надалі позивачем були включені до складу валових витрат.

Відповідно до ч.4 п.164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Згідно із п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Таким чином, доходом фізичної особи - підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, є виручка у грошовій та не грошовій формі, тобто всі суми коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в касу підприємця в рахунок оплати за реалізовані товари, виконані роботи чи надані послуги упродовж звітного періоду.

Поряд з цим, пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України в редакції Закону України від 07.07.2011 №3609-VI). У попередній редакції п.177.4 ст.177 ПК України (що діяла до 06.08.2011) було передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом цього Кодексу.

Не належать витрат фізичної особи - підприємця вартість придбаного рухомого і нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, у разі якщо таке майно придбано до державної реєстрації фізичної особи - суб'єктом підприємницької та/або не використовується в такій діяльності.

Тобто, норма п.177.4 ст.177 ПК України є відсильною нормою і вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від зайняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, закріплений у ст.138 ПК України. Так, згідно з п.138.1 цієї статті включає витрати операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6-138.9, 138.11 даної статті, а також інші витрати, визначені згідно з п.п.138.5, 138-10-138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.140 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та ст.139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України до витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Враховуючи приписи вищенаведених норм, позивач мав повне право включати суми, сплачені ним АТ «Індустріально-експортний банк» як відсотки за користування кредитом, відповідно висновки податкового органу про зворотне є протиправними.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивачем не доведено використання вказаних сум у господарській діяльності, оскільки судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що отримані за договором кредиту від 03.03.2008 №73 кредитні кошти використані СПД ФО ОСОБА_3 за цільовим призначенням - на розвиток бізнесу та на рефінансування заборгованості перед АКІБ «Укрсиббанк» за договором від 06.07.2005 №060705-1 (т.1 - а.а.с.124-128) та ВАТ «ВіЕйБі Банк» за кредитним договором від 23.02.2007 №04/07-3 (т.1 - а.а.с.129-137), кредитні кошти за якими були отримані для поповнення обігових коштів та на поточні потреби.

При цьому, як кредитні кошти, отримані за договором від 03.03.2008 №73 на розвиток бізнесу, так і кредитні кошти, отримані за кредитними договорами від 06.07.2005 №060705-1 та від 23.02.2007 №04/07-3, були використані СПД ФО ОСОБА_3 у власній підприємницькій діяльності, а саме для будівництва складських приміщень на АДРЕСА_1, що підтверджується долученими до матеріалами справи та дослідженими в судовому засіданні договором оренди земельної ділянки, дозволом на виконання будівельних робіт, розпорядженням про дозвіл на будівництво, державними актами про право власності на земельну ділянку, біржовим контрактом купівлі-продажу нерухомості, актами виконаних робіт, квитанціями до прибуткових касових ордерів, робочим проектом водопостачання та водовідведення, актом огляду прихованих робіт, актами про приймання в експлуатацію, будівельним проектом, звітом про незалежну оцінку майна, товарними чеками, квитанціями, технічним паспортом на будівлю, рішеннями суду тощо (т.1 - а.а.с.138-146, 192- 250, т.2 - 1-249).

Відтак, висновок ДПІ у м.Рівному про заниження позивачем доходу у сумі 217200,00грн. є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо висновків відповідача про заниження СПД ФО ОСОБА_3 оподатковуваного доходу в сумі 26522,00грн. шляхом не включення вказаної суми, отриманої від здавання в найм нежитлових приміщень, до валового доходу, то такі висновки знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи та є правомірними, оскільки вказана сума надійшла на банківські рахунки позивача (т.1 - а.а.с.115-123) та, всупереч вимогам п.177.2 ст.177 ПК України не була включена ним до складу валового доходу. Зворотного позивачем не доведено.

Таким чином, збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4341,41грн. та застосування відповідно штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1085,35грн. є правомірним.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 25.09.2012 №0003781742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120129,75грн. (100876,00грн. - за основним платежем, 19253,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки від 07.09.2012 №246/НОМЕР_1/17-116, підставою для прийняття вказаного повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що СПД ФО ОСОБА_3 у період з 01.04.2010 по 31.03.2011 отримав виручку у сумі 349334,35грн., що перевищує 300000,00грн., а, відтак, в силу вимог п.181.1 ПК України позивач з 01.04.2011 зобов'язаний бува зареєструватися платником податку на додану вартість, та в силу вимог п.203.1 ст.203 ПК України подавати декларації з вказаного податку до податкового органу з квітня 2011 року по грудень 2011 року.

Суд вважає такі висновки податкового органу незаконними, враховуючи таке.

Судом встановлено, що під час переходу СПД ФО ОСОБА_3 на загальну систему оподаткування (01.04.2011) діяла норма п.18 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, згідно з якою особи, які перейшли на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування і не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, підлягають обов'язковій реєстрації платниками податку на додану вартість з урахуванням вимог пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу. Обсяг оподатковуваних операцій визначається починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 №3609-VI, згідно з яким пункт 18 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України виключено.

Пунктом 181.1 ст.181 ПК України визначено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

За змістом п.6 Указу N727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником такого виду податку як податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Положення Указу знайшли відображення в нормах ПК України, а саме відповідно до пп.1 п.1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платники єдиного податку не є платниками, зокрема, податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків.

Критерії визначення умов застосування спрощеної системи оподаткування передбачено п.1 Указу №727/98, а саме спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва як фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Таким чином, системний аналіз норм Указу №727/98 та ПК України вказує на те, що фізична особа - підприємець має право оподатковувати свої доходи єдиним податком за умови відсутності перевищення виручки за рік суми 500тис.грн. і в той же час не бути платником податку на додану вартість. Обсяг оподатковуваних операцій визначається, починаючи з періоду переходу на загальну систему оподаткування.

Суд вважає, що платник податку повинен відображати операції у бухгалтерському та податковому обліку за правилами, які діяли на момент здійснення таких операцій. Відтак, на дату переходу із спрощеної системи на загальну систему оподаткування позивач правомірно керувався нормою п.18 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України,

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

При цьому, рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів встановлено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проводячи перевірку, податковий орган не застосував п.18 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у редакції, яка діяла станом на 01.04.2011 (дата переходу позивача зі спрощеної системи оподаткування на загальну), у зв'язку з чим неправильно визначив період у 12 календарних місяців, за який обчислюється загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, перевищення якої визначає обов'язок реєстрації особи платником податку на додану вартість.

Крім того, дію норми п.6 Указу №727/98 і підпункту 1 пункту 1 підрозділу 8 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у 2011 році законодавець не виключав і не позбавляв права платників єдиного податку не бути платниками податку на додану вартість за умов, визначених законом.

Отже, підстави застосувати до позивача положення статті 183 ПК України щодо обов'язкової реєстрації платником податку на додану вартість відсутні.

Таким чином, висновки ДПІ у м.Рівному про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 100876,00грн. (в тому числі: за квітень 2011 року - 9975,00грн., за травень 2011 року - 10005,00грн., за червень 2011 року - 10005,00грн., за липень 2011 року - 10005,00грн., за серпень 2011 року - 166-5,00грн., за вересень 2011 року - 11555,00грн., за жовтень 2011 року - 9568,00грн., за листопад 2011 року - 9568,00грн., за грудень 2011 року - 13590,00грн.) є протиправними.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України (у редакції, яка діяла станом на 01.04.2011), податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно зі ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Тобто, обов'язок щодо подання податкової декларації з податку на додану вартість покладається на платника податку на додану вартість.

Враховуючи те, що СПД ФО ОСОБА_3 не був зареєстрований у перевіреному періоді як платник податку на додану вартість та жодного обов'язку щодо такої реєстрації за встановлених обставин ПК України на нього не покладає, подавати податкові декларації з податку на додану вартість у період з 01.04.2011 по 31.12.2011 позивач також не зобов'язаний.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 25.09.2012 №0003771742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 44451,62грн. (35561,29грн. - за основним платежем, 8890,33грн. - за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) та від 25.09.2012 №0003781742 повністю.

Враховуючи викладене, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 25.09.2012 №0003771742 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 44451,62грн. (35561,29грн. - за основним платежем, 8890,33грн. - за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) та від 25.09.2012 №0003781742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 120129,75грн. (100876,00грн. - за основним платежем, 19253,75грн. - за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами).

Присудити на користь позивача суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 1645,81грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.