Постанова № 31255516, 17.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1298/13-а

17 травня 2013 року 17год. 59хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Деркач Н.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2

відповідача: представник Грімова Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про скасування наказу про звільнення з публічної служби та висновку службового розслідування , -ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області (далі УМВС України в Рівненській області) про скасування наказу про звільнення з публічної служби та висновку службового розслідування.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом начальника УМВС України в Рівненській області №62 о/с від 04.03.13 та на підставі висновку службового розслідування від 21.01.13 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. Проте видання наказу про звільнення від 04.03.13 відбулося у період тимчасової непрацездатності позивача з 04.03.13 по 07.03.13, що підтверджується листком непрацездатності серії АГА №110252 від 04.03.13. У зв'язку з цим, позивач вважає, що звільнення є незаконним.

Разом з тим, позивач вважає висновок службового розслідування від 21.01.13 неправомірним, оскільки в ньому зазначено, що вина позивача у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12 про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України. На думку позивача, дане твердження суперечить ст.62 Конституції України, згідно якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. За наведених обставин позивач вважає, що постанова суду про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України не є доказом встановлення вини особи у вчиненні злочину. Тому просить скасувати наказ про звільнення з публічної служби та висновок службового розслідування.

У судовому засіданні позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали повністю з підстав, викладених у ньому, надали суду відповідні пояснення.

Відповідач адміністративний позов не визнав та заперечив.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що висновком від 02.07.04 по матеріалах службового розслідування по вимозі Дубенської міжрайонної прокуратури за скаргами громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_6 було встановлено професійну неграмотність співробітників ВДСБЕЗ Дубенського МРВ та Рівненського МВ ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 щодо невжиття заходів стосовно документування допущеного ОСОБА_4 і ОСОБА_6 адміністративного правопорушення - злісної непокори законним вимогам працівників міліції. Крім того, вказані працівники своєчасно не доповіли керівництву про факт конфлікту з вказаними громадянами та ОСОБА_5

За результатами службового розслідування ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, позбавивши виплати надбавок за особливі умови служби на час дії стягнення і в подальшому використовувати їх поза службою ДСБЕЗ, про що видано наказ від 02.07.04 №272.

Разом з тим, представник відповідача зазначила, що висновком службового розслідування від 02.07.04 було передбачено, що питання доцільності подальшого перебування на службі ОСОБА_1 повинно бути розглянуто після прийняття прокуратурою процесуального рішення.

16.01.13 до УМВС України в Рівненській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника Дубенського МВ УМВС ОСОБА_9 щодо подальшого перебування в органах внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого ВКМСД Дубенського МВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 у зв'язку із отриманням 14.01.13 постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності.

Висновком службового розслідування від 21.01.13, стверджено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12 про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України, а тому ОСОБА_1 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, а саме за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України необхідно звільнити з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 №114.

За результатами службового розслідування було видано наказ №62 о/с від 04.03.13 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

За наведених обставин представник відповідача вважає дії УМВС України у Рівненській області правомірними та просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Інспекцією з особового складу ВРП УМВС проведено службове розслідування по вимозі Дубенської міжрайонної прокуратури, в якій вказується, що 09.06.04 співробітники ВДСБЕЗ Дубенського МРВ ОСОБА_7 і ОСОБА_1 разом з оперуповноваженим ВДСБЕЗ Рівненського МВ ОСОБА_8 здійснили перешкоди у здійсненні правомірної діяльності захисника - адвоката ОСОБА_6 і причинили останньому та громадянам ОСОБА_4 і ОСОБА_5 тілесні ушкодження.

За результатами службового розслідування складено висновок від 02.07.04, в якому зазначено, що за несвоєчасну доповідь керівництву Дубенського МРВ про конфліктну ситуацію з громадянами ОСОБА_4 і ОСОБА_6 оперуповноважених ВДСБЕЗ Дубенського МРВ УМВС капітана міліції ОСОБА_7 та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 попередити про неповну посадову відповідність кожного, позбавивши виплати надбавок за особливі умови служби на час дії стягнення і в подальшому використовувати їх поза службою ДСБЕЗ. Питання доцільності подальшого перебування на службі в ОВС ОСОБА_7, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розглянути після прийняття прокуратурою процесуального рішення.

За результатами службового розслідування ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасну доповідь керівництву Дубенського МРВ про конфліктну ситуацію з громадянами ОСОБА_4 і ОСОБА_6 у вигляді попередження про неповну посадову відповідність, позбавивши виплати надбавок за особливі умови служби на час дії стягнення і в подальшому використовувати їх поза службою ДСБЕЗ, про що видано наказ від 02.07.04 №272 (а.с.63).

16.01.13 до УМВС України в Рівненській області надійшла доповідна записка т.в.о. начальника Дубенського МВ УМВС ОСОБА_9 щодо подальшого перебування в органах внутрішніх справ України старшого оперуповноваженого ВКМСД Дубенського МВ УМВС майора міліції ОСОБА_1 у зв'язку із отриманням 14.01.13 постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст.397, ч.2 ст.398 КК України, та ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, закрито у зв'язку із закінченням строків давності (а.с.42).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі доповідної записки було проведено службове розслідування, висновком якого стверджено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12 про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України, а тому ОСОБА_1 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, а саме за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України необхідно звільнити з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 №114 (а.с.37-41).

На підставі висновку службового розслідування було видано наказ №62 о/с від 04.03.13 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.30).

Згідно п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 №114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення.

Суд не погоджується з доводами позивача про протиправність наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ від 04.03.13 №62 о/с, виданого у період його тимчасової непрацездатності, оскільки судом встановлено, що наказом УМВС України в Рівненській області від 14.03.13 №118 о/с було внесено часткові зміни до наказу від 04.03.13 №62 о/с та змінено дату звільнення позивача на 11.03.13.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 26.07.11 №К-22166/10 де колегія суддів дійшла висновку, що при внесенні ГУ МВС України в Черкаській області оскаржуваного наказу від 06.10.09 №191 о/с, не було порушено вимог Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки обставини перебування позивача на лікарняному стали відомі відповідачу лише під час судового розгляду справи в суді І інстанції.

Суд також не бере до уваги покликання позивача на пропущення відповідачем місячного строку накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, передбаченого Дисциплінарним статутом органів внутрушніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.06 №3460, оскільки ОСОБА_1 було звільнено не за Дисциплінарним статутом, а за ст.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Окрім того, суд наголошує, що позивача уже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну посадову відповідальність, передбаченого ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Суд також не погоджується з доводами позивача про неправомірність висновку службового розслідування від 23.01.13, яким стверджено, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст.365 ч.1 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12 про закриття кримінальної справи за ст.49 КК України, а тому ОСОБА_1 за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, а саме за скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України необхідно звільнити з органів внутрішніх справ України на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Покликання позивача на ст.62 Конституції України судом також не приймається до уваги, оскільки згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.05 №12 звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК), у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК).

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у ч. 1 ст. 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

Отже, особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності шляхом закриття кримінальної справи за ст.49 КК України лише у випадку вчинення злочину, передбаченого КК України, вина якої встановлена і доведена, але у зв'язку із закінченням строків давності не може бути піддана кримінальному покаранню.

За наведених обставин, суд повністю погоджується з доводами відповідача, що вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, та всі фактичні обставини справи встановлені та повністю підтверджені постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 27.12.12 та матеріалами справи, а отже, у суду не має підстав вважати висновок службового розслідування від 23.01.13 та наказ про звільнення від 04.03.13 №62 о/с неправомірними.

Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст. 86 КАС України, суд зазначає, що законність та обґрунтованість винесення спірного наказу УМВС України у Рівненській області від 04.03.13 №62 о/с та висновку службового розслідування від 23.01.13 повністю підтверджується наявними у справі доказами та приписами зазначених норм матеріального права, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.