Постанова № 31254174, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5004/1492/12

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Приватного підприємства "Агорацо"

на рішення господарського суду Волинської області від

12.12.2012 р. та постанову Рівненського апеляційного

господарського суду від 12.03.2013 р.

у справі № 5004/1492/12 господарського суду Волинської області

за позовом Кооперативу "Мрія" по електропостачанню та газопроводу

і благоустрою доріг села Струмівка

до Приватного підприємства "Агорацо"

треті особи Приватне підприємство "Енерго-світ";

Публічне акціонерне товариство "Волиньобленерго"

про стягнення 41 183,75 грн.

за участю представників:

Кооперативу "Мрія" - не з'явилися;

ПП "Агорацо" - не з'явилися;

ПП "Енерго-світ" - не з'явилися;

ПАТ "Волиньобленерго" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Кооператив "Мрія" по електропостачанню та газопроводу і благоустрою доріг села Струмівка звернувся до господарського суду Волинської області з позовом та просив суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Агорацо" 41 183,75 грн., у т.ч. 35 000,00 грн. в рахунок повернення попередньої оплати на підставі ст. 1212 ЦК України та 6 183,75 грн. процентів на підставі ст. 1048 ЦК України.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 35 000,00 грн. в рахунок оплати робіт, замовлених за договором на виконання робіт № 27А від 20.08.2009 р., однак, відповідач не надав доказів використання авансу (т.1 а.с.3-6).

Відповідач у справі - ПП "Агорацо" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що замовник не вчинив дій, до виконання яких підрядник не міг виконувати передбачені договором обов'язки (т.1 а.с.23).

Рішенням господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р. позов задоволено повністю.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідачем не виконані роботи за договором на суму перерахованого авансу;

- вказана сума має бути повернута позивачу відповідачем як безпідставно ним одержана;

- проценти за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню в силу ст. ст. 536, 1048 ЦК України (т.1 а.с.65-69).

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р. залишено без змін (т.2 а.с.123-130).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.146-149).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн., отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

20.08.2009 р. між сторонами у справі укладений договір № 27А, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання щодо виконання робіт по будівництву лінії електропостачання житлового масиву Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області, а позивач - прийняти та оплатити виконані роботи.

За умовами укладеного договору позивач доручив відповідачу виконати відповідні роботи, вартість яких встановлена п. 2.1. договору у розмірі 77 353,00 грн.

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, в силу ст. 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, судами обох інстанцій, враховуючи зміст зобов'язань сторін за договором, предмет договору, вірно визначено його правову природу.

Судами встановлено, що позивачем в жовтні 2009 р. в якості авансу перераховано відповідачу 35 000,00 грн.

Між тим, відповідач роботи не виконав.

20.07.2010 р., у зв'язку з невиконанням відповідачем робіт, сторонами у справі складено та підписано угоду про розірвання договору.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що підстави набуття відповідачем коштів у розмірі 35 000,00 грн. відпали, враховуючи, що роботи відповідачем не виконані та сторонами підписано угоду про розірвання договору.

Такий висновок судів є правильним, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Поряд з цим, судом першої інстанції встановлено, що сторонами у справі складено та підписано угоду про розірвання договору, і таку угоду можна вважати відмовою позивача від договору у розумінні ст. 849 ЦК України, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги.

Отже, суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що роботи відповідачем на суму перерахованого авансу виконані не були.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не виконані роботи на суму, перераховану йому в якості оплати відповідних робіт, відповідач утримує грошові кошти у розмірі, перерахованому йому позивачем, безпідставно і має повернути їх позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України.

При цьому, судами задоволена вимога позивача про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, враховуючи виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення позивачу безпідставно набутої грошової суми в розмірі 35 000,00 грн., та зважаючи на те, що оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, правова підстава утримання яких відпала, прямо не встановлений главою 83 ЦК України, то до даних правовідносин необхідно застосовувати розмір процентів, визначений для договорів позики (ст. 1048 ЦК України).

Між тим, з таким висновком судів погодитись не можна.

В силу ч. 3 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

При цьому, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Однак, главою 83 ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору розмір процентів за користування підрядником чужими грошовими коштами не встановлено, чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору підряду положень про позику, договори підряду і позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види правовідносин, тому застосування до спірних правовідносин положення ст. 1048 ЦК України є безпідставним (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.12.2010 р. у справі № 9/67-38).

За таких обставин, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р. щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 183,75 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами підлягають скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині підстави для зміни чи скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агорацо" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р. щодо стягнення з відповідача на користь позивача 6 183,75 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та рішення господарського суду Волинської області від 12.12.2012 р. у відповідній частині скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. у справі № 5004/1492/12 господарського суду Волинської області залишити без змін.

4. Стягнути з Кооперативу "Мрія" по електропостачанню та газопроводу і благоустрою доріг села Струмівка на користь Приватного підприємства "Агораццо" 123,68 грн. в рахунок часткового відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити видати наказ на виконання даної постанови господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.