Рішення № 31253236, 26.03.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Тарасенко С.Б.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Соломахи Л.І., Биліни Т.І.,

при секретарі Бордюзі Л.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Єрьоменко Д.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника,-

в с т а н о в и в:

25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначала, що її чоловік ОСОБА_3 21 рік 10 місяців працював на вугледобувних підприємствах міста Горлівки в шкідливих та небезпечних умовах. В 2002 році у чоловіка виявили професійне захворювання і 29 січня 2002 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології. 18 січня 2010 року складено акт розслідування хронічного професійного захворювання - періферічний Сч верхньої частки лівої легені Т2 М1 N10, стан після лобектомії зліва. Висновком МСЕК від 23 лютого 2011 року ОСОБА_3 встановлено 100% втрати професійної працездатності за сукупністю двох професійних захворювань та встановлено першу групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_2 року її чоловік помер. 4 серпня 2011 року обласною профпатологічною МСЕК встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_3 та професійним захворюванням. Смертю чоловіка їй заподіяна моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 200000 грн. і просила стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково і на її користь з Державного підприємства (далі ДП) «Артемвугілля» у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю годувальника, стягнуто 123875 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ДП «Артемвугілля» просив рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами соціального забезпечення, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», але судом не притягнутий до участі Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який відповідно до закону несе відповідальність за заподіяну шкоду. Підприємство, як роботодавець, не несе відповідальності перед членами сім'ї працівника за завдану їм моральну шкоду. Факт заподіяння позивачці моральної шкоди не доведений в судовому засіданні. Суд при визначенні розміру стягнутої моральної шкоди не врахував принципи розумності та справедливості, однобоко розглянув справу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача Єрьоменко Д.Е. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 просила відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду без змін.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з таких підстав.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3, який 21 рік 10 місяців працював на вугледобувних підприємствах міста Горлівки в шкідливих та небезпечних умовах.

29 січня 2002 року ОСОБА_3 встановлено професійне захворювання та складено акт розслідування хронічного професійного захворювання - хронічний обструктивний бронхіт пилової етіології.

18 січня 2010 року ОСОБА_3 встановлено ще одне професійне захворювання та складено акт розслідування хронічного професійного захворювання - періферічний Сч верхньої частки лівої легені Т2 М1 N10, стан після лобектомії зліва. Легенева недостатність 2-3 ступеню.

Висновком МСЕК від 23 лютого 2011 року ОСОБА_3 встановлено 100% втрати професійної працездатності за сукупністю професійних захворювань та першу групу інвалідності. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер. 4 серпня 2011 року обласною профпатологічною МСЕК встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_3 та професійним захворюванням.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок смерті чоловіка, який працював у шкідливих та небезпечних умовах на вугільному підприємстві, позивачу діями відповідача, який не забезпечив безпечні умови праці, заподіяні моральні страждання, пов'язані з безповоротною втратою близької людини, відчуттям самотності, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя та негативно вплинуло на її психічний стан.

Зазначені висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Розглядаючи справу, суд обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 1167, ст. 1168 ЦК України, які передбачають відповідальність за завдану моральну шкоду за умови відсутності між сторонами договірних зобов'язань.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до частини 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

З матеріалів справи встановлено, що під час виконання трудових обов'язків чоловік позивачки отримав професійне захворювання, внаслідок якого помер. 4 серпня 2011 року обласною профпатологічною МСЕК встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_3 та професійним захворюванням.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Наявність вини підприємства підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 18 січня 2010 року.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці, позивач втратила свого чоловіка і втратою чоловіка їй заподіяна моральна шкода, оскільки вона втратила любиму і дорогу людину і ця втрата не може бути відновлена. Все це призвело до порушення її звичайного способу життя та спонукає до пошуку додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про те, що він, як роботодавець, не несе відповідальності перед членами сім'ї за моральну шкоду на підставі ст. 1168 ЦК України, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його смертю в результаті професійного захворювання. Такі відносини регулюються ст. ст. 1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції переконливих мотивів в обгрунтування визначеної суми в рішення не навів, а врахував рекомендовану експертизою суму компенсації моральної шкоди позивачу у розмірі 108 мінімальних заробітних плат, не надавши належну оцінку висновку експертизи, який відповідно до вимог ст. 147 ЦПК України для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

За таких обставин апеляційний суд вважає можливим змінити рішення суду та, враховуючи характер, глибину душевних страждань, яких зазнала позивач, і виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, стягнути на користь позивача 50000 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду щодо права позивачки за рахунок відповідача отримати відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка, не спростовують.

Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не дають апеляційному суду підстав для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Крім того, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 114,70 грн., оскільки позивач з позовної заяви судовий збір не сплачувала у зв'язку з пільгами, встановленими Законом України «Про судовий збір», а суд першої інстанції при ухваленні рішення питання щодо судових витрат не вирішив.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства «Артемвугілля» частково задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 лютого 2013 року змінити.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (84601, м. Горлівка Донецької області, проспект Леніна, 13, код ЄДРПОУ 32270533) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Горлівки Донецької області, зареєстрована 84617, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та на відшкодування понесених судових витрат по оплаті експертизи 575 (п'ятсот сімдесят п'ять) гривень.

Стягнути з Державного підприємства «Артемвугілля» (84601, м. Горлівка Донецької області, проспект Леніна, 13, код ЄДРПОУ 32270533) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 коп. за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.2; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М.Пономарьова

Судді Л.І.Соломаха

Т.І.Биліна