Рішення № 31253166, 18.05.2013, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

Справа № 2-178/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого судді Золотарьова О.Ю.

при секретарі Красновській М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Акціонерної компанії Харківобленерго, ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяних злочином

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом, який в подальшому було уточнено в бік збільшення позовних вимог (а.с. 112-113), посилаючись на ту обставину, що 29 червня 2011 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «ВАЗ-21099», реєстр № НОМЕР_1, що належить АК «Харківобленерго», порушивши правила дорожнього руху України, скоїв ДТП, в результаті якої зіткнувся з мопедом «Альфа» під керуванням ОСОБА_1, з яким знаходилася пасажирка ОСОБА_2

В результаті ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали травми. Водію мопеда ОСОБА_1 причинені середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 05.09.2012 р. по справі №2-247/2012 ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 286 ч. 1 КК України звільнено та кримінальну справу закрито. У даній постанові зазначено, що ОСОБА_4 винним себе визнав повністю, розкаявся у скоєному.

Цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та оральної шкоди, заподіяної злочином, залишені без розгляду, оскільки кримінальну справу відносно ОСОБА_4 було закрито, у звязку із застосуванням до нього амністії, що змусило позивачів звернутись до суду в порядку цивільного судочинства.

Внаслідок отриманих травм після ДТП, ОСОБА_1 проходив лікування в Центральній районній лікарні м. Ізюму з 29.06.2011 по 07.07.2011 року, З 07.07.2011 по 29.07.2011 року проходив лікування в ортопедо-травматологічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні.

19.07.2011 р. була проведена операція - тотальне без цементне ендопротезування лівого тазостегнового суглобу двополюсневим ендопротезом.

ОСОБА_1 з 01.08.2011 по 16.01.2012 року проходив лікування в Луганській обласній лікарні №2 (амбулаторно), безперервно знаходився на лікарняному листі 202 дні, виписаний до праці 17.01.2012 р.

В результаті отриманих травм та перенесеної операції позивач ОСОБА_1 отримав третю групу інвалідності.

За період лікування ОСОБА_1 були понесені матеріальні затрати на ліки та операцію на загальну суму 57897 грн. 68 коп.

ОСОБА_2 в результаті ДТП отримала травми та перебувала на лікуванні з 29.06.2011 по 07.07.2011 року, з 07.07.11 по 19.07.11 року перебувала на лікарняному, з 19.03.2012 р. по 28.03.2012 р. позивач ОСОБА_2 перебувала на денному терапевтичному стаціонарі Луганської міської поліклініки №11.

За період лікування ОСОБА_2 були понесені матеріальні затрати на лікування та реабілітацію після отриманих травм на загальну суму 2342 грн. 82 коп.

Крім того, внаслідок ДТП ОСОБА_1 було завдано моральну шкоду, яка полягає в фізичному болю, що пов'язаний з отриманням тілесних ушкоджень, погіршення стану здоров'я, внаслідок травм отриманих при ДТП та звернення у зв'язку з цим за медичною допомогою, а також отриманням третьої групи інвалідності. Позивач ОСОБА_1 тривалий час перебував на лікуванні, зазнав порушення звичайного ритму життя, травми, отримані ним внаслідок ДТП, вимагали тривалого процесу реабілітації для відновлення фізичного та психічного здоров'я. Психічний стан ОСОБА_1 також зазнав негативних змін, оскільки позивач вимушений рухатися тільки із палицею, що ставить його у незручний стан, викликаний обмеженнями в русі в молодому віці. Після ДТП ОСОБА_1 тривалий час перебував у стресовому стані, порушився сон, було втрачено душевний спокій.

ОСОБА_2 внаслідок ДТП також було завдано моральну шкоду, яка полягає в хвилюванні, нервовому напруженні, які позивачка пережила під час ДТП, у фізичному болю, страху за своє здоров'я, пов'язаних з тілесними ушкодженнями, враховуючи характер отриманих тілесних ушкоджень - у відірваності на певний час від активного життя і в естетичних незручностях після отриманих травм та необхідності реабілітації після травм.

Також, у звязку із отриманими травмами та довгим періодом лікування у ОСОБА_2 погіршився стан психічного здоров'я, довгий час після ДТП позивач перебуває в стресовому стані, в неї порушився сон, було втрачено душевний спокій. Позивач мала залишити Малолітнього сина, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у родичів, оскільки вона та її чоловік ОСОБА_1 були обмежені у спілкуванні з сином, були вимушені позичати гроші у родичів.

ОСОБА_1 оцінив моральну шкоду в 500000,00 грн., а ОСОБА_2 оцінила моральну шкоду в 100000,00 грн.

Посилаючись на наведене, положення Цивільного кодексу України, позивачі просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Акціонерної компанії «Харківобленерго» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 57897 грн. 68 коп. та моральну шкоду у розмірі 500000.00 грн., стягнути солідарно з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та Акціонерної компанії «Харківобленерго» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 2342 грн. 82 коп. та моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав уточнений позов в повному обсязі та просив його задовольнити, про що надав відповідні пояснення.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити його в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні за змістом викладеному в позовній заяві та уточненій заяві.

Відповідач АК Харківобленерго позов не визнав, надавши письмові заперечення проти позову (а.с. 108-111), доводи яких були підтримані в судовому засіданні. Просив в задоволенні вимог до АК Харківобленерго відмовити в повному обсязі, про що пояснив суду в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія» позов не визнав, надавши письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити в задоволенні позову, справу розглядати у відсутність представника ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія».

Третя особа ОСОБА_4 надав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність (а.с. 105).

Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, перевіривши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 червня 2011 року, близько 09 години ранку, в місті Ізюмі Харківської області на вулиці Комсомольській, ОСОБА_7, керував технічно справним автомобілем НОМЕР_2, що належить ГАЄК «Харківобленерго», рухався по вказаній вулиці з боку вулиці Стадіонній у бік вулиці 20 Років Жовтня зі швидкістю близько 33 км/год., при цьому, в порушення п. п. 1.5, 16. 1 ПДР України, був неуважний, відволікся від дорожньої обстановки, не переконався в безпеці проїзду перехрестя, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу», не пропустив рухомий справа наліво, по ходу його руху, по вулиці 20 Років Жовтня транспортний засіб - мопед «Альфа» під керуванням водія ОСОБА_1, допустив з ним зіткнення.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди, потерпілому ОСОБА_1 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді: садна лівого плечового суглоба, ліктьового суглоба, забитої рани лівого колінного суглоба, закритого перелому шийки лівої стегнової кістки, многооскольчатого перелому головки лівої стегнової кістки, крайового перелому переднього краю лівої вертлюгової западини, спричинили тривалий розлад здоров'я (а.с. 6, 8).

ОСОБА_1 проходив лікування в Центральній районній лікарні м. Ізюму з 29.06.2011 року по 07.07.2011 року.

З 07.07.2011 року по 29.07.2011 року проходив лікування в ортопедо-травматологічному відділенні Луганської обласної клінічної лікарні, виданий лікарняний лист №284719 з 07.07.2011 р. по 31.07.2011 року.

19.07.2011 р. була проведена операція - тотальне без цементне ендопротезування лівого тазостегнового суглобу двополюсневим ендопротезом.

З 01.08.2011 по 16.01.2012 в Луганській обласній лікарні №2 (амбулаторно), безпреривно знаходився на лікарняному листі знаходився 202 дні, виписаний до праці 17.01.2012 р. (а.с. 9, 10, 11, 12, 13, 14-17).

В результаті ДТП ОСОБА_2 отримала наступні травми: гостру закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій, садини правого колінного суглобу, садину лоба та перебувала на лікуванні з 29.06.2011 по 07.07.2011 року, що підтверджується довідкою Ізюмської ЦМЛ від 30.06.2011 р. та випискою №4480/438 .

Згідно виписки з історії хвороби №9689/546 Луганської обласної клінічної лікарні ОСОБА_2 з 07.07.11 по 19.07.11 року перебувала на лікарняному.

З 19.03.2012 р. по 28.03.2012 р. ОСОБА_2 перебувала на денному терапевтичному стаціонарі Луганської міської поліклініки №11 для проведення лікування, у звязку із отриманими травмами під час ДТП, яка кала місце 29.06.2011 р, що підтверджується епікризом (а.с. 43-47).

Відповідно до договору № 48/10-ЦПВ від 30 листопада 2010 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Акціонерною компанією «Харківобленерго», який є власником транспортного засобу ВАЗ 21099, державний номер НОМЕР_1, Страховик бере на себе зобов'язання забезпечити відшкодування шкоди, заподіяної житію, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників; страховик АТ «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 88-96).

Згідно полісу ВЕ 5841652 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю одного потерпілого - 200000 грн., строк дії договору з 05.12.2010 року до 04.12.2011 року (а.с. 97).

Відповідно до умов договору, страховик зобовязався здійснити виплату страхового відшкодування згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», № 1961 - IV від 01 липня 2004 р. протягом однієї доби з моменту отримання Страховиком усіх необхідних документів та складання страхового акту (п. 6.3 договору).

30.06.2011 року страхувальник АК «Харківобленерго» повідомив ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія» про ДТП, яка сталася 29 червня 2011 року за участю забезпеченого транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 (а.с. 142).

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Стороною відповідача на заперечується, що ОСОБА_4 на час скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з АК «Харківобленерго», що також підтверджено постановою від 05.09.2012 року Ізюмського міськрайонного суду Харківської області (а.с. 8).

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

З матеріалів справи встановлено, що шкода здоров'ю позивачів завдана внаслідок саме дії джерела підвищеної небезпеки, а саме, під час руху транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, та внаслідок того, що він здійснив зіткнення з мопедом «Альфа» під керуванням ОСОБА_1, пасажиром була ОСОБА_2

На час ДТП 29.06.2011 року цивільно-правова відповідальність АК «Харківобленерго» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до полісу № ВЕ 5841652 від 05.12.2010 року була застрахована ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія» (а.с. 85).

Згідно ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 27 жовтня 2010 року) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Виходячи з вимог ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку не пов'язано лише з цивільно-правовою відповідальністю, яка настає внаслідок неправомірних дій завдавача шкоди.

Згідно страхового полісу № ВЕ 5841652 від 05.12.2010 року він був укладений за типом I (а.с. 85).

Відповідно до ст. 15.1. Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір I типу - це страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Тобто, дія полісу № ВЕ 5841652 від 05.12.2010 року розповсюджується і на водія ОСОБА_8, який керував 29 червня 2011 року забезпеченим транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі трудового договору з його власником АК «Харківобленерго».

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Доводи заперечень щодо необґрунтованості розміру матеріальної шкоди, заявленої позивачами в позові, суд приймає лише частково з наступних підстав.

Виходячи з положень ст.2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Квитанції, надані позивачами на підтвердження витрат на лікування, підтверджують такі витрати лише частково. Так, квитанції, що містяться на а.с. 23, 25, 26, 27, 29, 31, 33, 35 зворот, 40, 49, 50, 51, 55 суд не приймає в якості доказів витрат на лікування, адже ними підтверджені витрати на товари, які не мають відношення до лікування позивачів (бахили, чай, освіжував повітря, мило, туалетний папір та інше).

Сума за даними чеками складає загалом 389.83 грн. щодо ОСОБА_1 та 157,60 щодо ОСОБА_2, відповідно суд відмовляє в задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди в цій частині.

Доводи заперечень щодо невідповідності квитанцій та товарних чеків вимогам законодавства суд не приймає як підставу для відмови в задоволенні позову, адже жодних доказів на підтвердження фальшивості чеків та квитанції суду не представлено, перелік препаратів відповідає епікризам та витягам з історій хвороб позивачів, в даних фіскальних чеках вказано прізвища, підстави платежу, найменування послуг.

Доводи заперечень про недопустимість доказів витрат на придбання протезу суд також не приймає, адже беззаперечно доведено потребу позивача в даному протезі та факт його встановлення саме позивачу. Придбання протезу родичем позивача на думку суду не є підставою для відмови в задоволенні вимоги в цій частині.

Таким чином, вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню частково, сума має бути стягнута з ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія».

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 22.3. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону.

Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 9.3 статті 9 цього Закону визначено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 200000,00 гривень на одного потерпілого.

Відповідно, 5 відсотків ліміту визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону становлять (200000 х 5%) = 10000.00 грн.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦПК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 своєї постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами і доповненнями), за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває в трудових правовідносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Таким чином, суб'єктом відповідальності за моральну шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є його власник - відповідач АК «Харківобленерго» та страховик ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія».

Обґрунтовуючи моральну шкоду розміром 500000 грн., заподіяну позивачу ОСОБА_1 та 100000 грн. позивачу ОСОБА_2, завдану внаслідок ДТП, позивачі посилаються на наявність фізичного болю, що пов'язаний з отриманням тілесних ушкоджень, погіршення стану здоров'я, звернення за медичною допомогою, отримання третьої групи інвалідності позивачем ОСОБА_1, тривалий процес реабілітації для відновлення фізичного та психічного здоров'я, відірваності на певний час від активного життя і в естетичних незручностях після отриманих травм, порушення сну, втрату душевного спокою, залишення на тривалий час дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Факт завдання моральної шкоди позивачам не викликає сумнівів в його наявності, але суд критично ставиться до заявленої суми моральної шкоди 500000 грн. ОСОБА_1 та 100000 грн. ОСОБА_2

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає виходячи з вимог розумності, справедливості, а також істотності зазначених змін в звичному складі життя позивачки у звязку з ДТП і вважає, що вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню за вимогою ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн., за вимогою ОСОБА_2 в розмірі 4000 грн.

Тож, з врахуванням наведеного вище, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, суми мають бути стягнутими з ОСОБА_6 «Українська пожежно-страхова компанія».

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Зважаючи на те, що за подання позову позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому його слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст. ст. 10, 23, 36, 58-60, 64, 88, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ідентифікаційний код 20602681) на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на лікування 57507,85 грн. (пятдесят сім тисяч пятсот сім гривень 85 копійок) та у відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн. (десять тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ідентифікаційний код 20602681) на користь ОСОБА_2 у відшкодування витрат на лікування 2185,22 грн. (дві тисячі сто вісімдесят пять гривень 22 копійки) та у відшкодування моральної шкоди 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (ідентифікаційний код 20602681) на користь держави судовий збір у розмірі 736,93 грн. (сімсот тридцять шість гривень 93 копійки).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддя О.Ю.Золотарьов