Ухвала суду № 31253147, 18.05.2013, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 1214/5446/2012

Провадження № 22ц/782/1070/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Яреська А.В., Борисова Є.А.

За участю секретаря: Скоробогатової І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську апеляційну скаргу

ОСОБА_1 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 січня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням частково задоволено вищезазначений позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по кредиту в сумі 50245.41 грн., пеню в сумі 25000 грн. та судовий збір в сумі 1783.48 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 січня 2013 року і ухвалення нового рішення про відмову у позові у зв'язку з наступним:

- кредитний договір, що відповідає вимогам ст.ст. 1054-1055 ЦК України, між сторонами не укладався;

- позивач не надав доказів отримання відповідачкою 25000 грн.;

- з урахуванням дати підписання договору - 22.03.2012 року, предметом розгляду могла бути лише заборгованість за кредитом, що утворилась, починаючи з 22.05.2009 року;

- судом не застосовано вимоги ст. 232 Господарського кодексу України до вимог про нарахування штрафних санкцій;

- судом до спірних правовідносин не застосовано позовну давність, хоча відповідачка з такою вимогою зверталась.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, дослідивши

матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів

апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути

законнимі обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства,

повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і

всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і

заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі,

якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися

укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї

форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Судом встановлено, що 08.08.2008 року між Закритим акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № LGY0NN00000264, відповідно до якого відповідачкою було отримано кредит у розмірі 25000,00 гривень (далі - Кредитний договір) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.09.2011 року.

Даний Кредитний договір складається із Заяви позичальника, Умов надання

споживчого кредиту фізичним особам та Тарифів банку.

ОСОБА_1 підписала Заяву позичальника, зі змісту якої вбачається, що вона у разі прийняття Банком позитивного рішення про надання кредиту погоджується з тим, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам, Тарифи Банку та Анкета-Заява Позичальника будуть складати кредитний договір між нею та Банком, який буде вважатися укладеним не інакше, як при умові погодження усіх істотних умов, що вона ознайомлена та згодна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам та тарифами банку.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.І ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однією із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 25000,00

гривень, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,0 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, та винагороди у розмірі 0,2 % в місяць на плановий залишок по Кредиту з кінцевим терміном повернення 08.09.2011 року. Щомісячний платіж по договору складав 1187,24 грн., та повинен був здійснюватись у період з 5 по 10 число кожного місяця.

Таким чином, договір містить всі істотні умови, необхідні для його укладення, його підписано Відповідачем та Банком.

Про згоду ОСОБА_1 з умовами договору та факт отримання грошових коштів свідчить той факт, що нею протягом певного проміжку часу здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором, а саме, 08.10.2008р. було сплачено 1188,00 грн.,

12.01.2009р. - 200,00 грн., 26.01.2009р. - 600,00 грн.

Згідно із ч.1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 5.4 Умов нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане

Позичальником.

Термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за

користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором

встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п. 5.5 Умов).

Тобто, сторони договору досягли згоди щодо збільшення терміну позовної

давності до 5 (п'яти років), тому вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про стягнення

заборгованості за Кредитним договором є цілком правомірними і відповідають як нормам

чинного законодавства, так і умовам Кредитного договору.

За таких обставин у суда першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні заявленого позову.

Крім того, апелянт не бере до уваги того, що до даних правовідносин застосування норм Господарського кодексу України є неприпустимим.

Що стосується правомірності застосування судом вимог ст. 551 ЦК України, то відповідачка щодо цього доводів в апеляційній скарзі не наводила, позивач рішення суду не оскаржував, а тому у суда апеляційної інстанції відсутні підстави для оцінки законності судового рішення в цій частині.

На підставі викладеного судова колегія вважає оскаржуване рішення таким, що

ухвалене судом з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 24 січня 2013 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом двадцяти днів може бути

оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого

Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: