Ухвала суду № 31251941, 15.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 р.Справа № 1423/3199.1/2011Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Алєйніков В.О. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 08 вересня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення з Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва на його користь недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2010 року, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва надалі виплачувати соціальну допомогу згідно вимог чинного Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 08 вересня 2010 року залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01 січня 2006 року по 08 вересня 2010 року, без поважних причин.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 99, 100, 160, 165 КАС України.

Так, відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України (в редакції чинній на час звернення позивача з вказаним позовом) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, право позивача на отримання підвищення до пенсії у 2007 році виникло після винесення рішення Конституційним Судом України від 09 липня 2007 року № 06-рп/2007, яким зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано таким, що не відповідає Конституції України. У 2008 році зазначене право у позивача виникло після винесення Конституційним Судом України від 22 травня 2008 року № 10 рп/2008 року, яким положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосується виплати доплати «дітям війни» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Вказані рішення Конституційного Суду України були у встановленому порядку опубліковано у липні 2007 року та у травні 2008 року, а тому позивач повинен був дізнатись про порушення свого права саме у липні 2007 року та у травні 2008 року.

Зміни до законодавства з приводу нарахування соціальної допомоги дітям війни Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не вносилися.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду із позовом, а отже, зважаючи на те, що позивач звернувся до суду за захистом порушених прав лише 09 березня 2011 року, адміністративний позов за період з 01 січня 2006 року по 08 вересня 2010 року, відповідно до ст. 100 КАС України, підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, що обґрунтовано було встановлено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком, колегія суддів вважає помилковими виходячи з наступного.

Так, згідно ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено такі строки виплати пенсій за минулий час: нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

На сьогодні також діє Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Вказана норма говорить про те, що тільки до нарахованих сум пенсій застосовуються такі правила, тобто по-іншому регулює зазначене питання ніж ч. 2 ст. 87 Закону «Про пенсійне забезпечення».

У п. 16 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вказано, що до приведення законодавства України у відповідність із цим законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнятий пізніше, ніж Закон України «Про пенсійне забезпечення», то він має над ним пріоритет. Тому в цьому випадку застосовуються положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за якими виплачується за минулий час лише нарахована пенсія.

Отже, щодо не нарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому ухвалу суду підлягає в порядку ст. 200 КАС України залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає, що апелянтом надано квитанцію, з якої вбачається, що судовій збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду сплачено не в повному обсязі.

Так, з 01.11.2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір», частиною 1 статті 4 якого визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Під об'єкти, за подання яких судовий збір не справляється (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір»), апеляційна скарга не підпадає. Дані, які б свідчили про те, що апелянт має пільги щодо сплати судового збору (ст. 5 Закону України «Про судовий збір») в апеляційній скарзі не наведені.

Відповідно пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, ставка судового збору складає 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що станом на 1 січня 2012 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1073 грн., апелянтом при поданні апеляційної скарги повинний бути сплачений судовий збір в сумі 53 грн. 65 коп., однак сплачений лише у розмірі 17 грн.

В зв'язку з тим, що при поданні апеляційної скарги позивачем не було сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі, доказів зворотного не надано, судовий збір у розмірі 36 грн. 65 коп. підлягає стягненню з позивача в дохід державного бюджету у відповідності до положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 94, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2012 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про захист соціальних прав, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2006 року по 08 вересня 2010 року - без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, рахунок 31212206781008, код ЄДРПОУ 34380461) несплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 жовтня 2012 року в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 65 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/