Постанова № 31249946, 13.05.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року № 813/1425/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.,

за участю представника позивача Андрейка О.О., представника відповідача Булаш З.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львові, Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова про стягнення бюджетної заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львові (далі-ДПІ), Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова (далі-Управління), просить стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 385 661,00грн. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної перевірки Товариства на предмет достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі-ПДВ) на розрахунковий рахунок за січень 2010 року податковим органом зауважень висловлено не було, що підтверджує право на бюджетне відшкодування, проте такі суми Товариство на даний час не отримувало, що є підставою для стягнення заявлених до відшкодування сум з Державного бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив позов задовольнити.

Представник ДПІ в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях та пояснив, що з врахуванням Регламенту формування узагальненої інформації щодо обсягів сум бюджетного відшкодування ПДВ в розрізі декларацій 100 тисяч гривень і більше по платниках, які мають право на бюджетне відшкодування, ДПІ направлялась зведена інформація про можливі загальні обсяги відшкодування ПДВ грошовими коштами по суб'єктах підприємницької діяльності по деклараціях, наданих на умовах дії Закону України про ПДВ. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок», ДПС України зобов'язано здійснити ретельне відпрацювання всієї суми податкового кредиту платника по ланцюгу до виробника сировини та відпрацювати зазначені розбіжності та ризики. Оскільки ДПІ не отримано відповіді на запити щодо проведення зустрічних перевірок, а тому просив у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання Управління повноважного представника не забезпечило, на адресу суду надало письмові пояснення з яких вбачається, що на адресу Управління висновок ДПІ на відшкодування ПДВ для Товариства на суму 385 661,00грн. не надходив.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» є правонаступником усіх прав та обов'язків ТзОВ «Електровольт» та зареєстровано Департаментом економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію від 15.03.2000р. Взято на податковій облік в органах державної податкової служби 05.04.2000р. за №13005 та перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м.Львова.

На момент проведення перевірки Товариство було платником ПДВ на підставі Свідоцтва платника ПДВ від 30.03.2009р. за №100217822 та перебувало на обліку в ДПІ у м.Львові.

Державною податковою інспекцією у м.Львові проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок Товариства за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в грудні 2009 року. Перевіркою достовірності нарахування сум ПДВ в розмірі 385 661,00грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року, порушень не встановлено, що викладено в акті перевірки №268/23-4/30823262 від 05.05.2010р.

З врахуванням того, що підтверджені суми бюджетного відшкодування ПДВ на даний час не відшкодовані, Товариство звернулося до суду за захистом порушеного права.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) та п.1.1 Наказу ДПА України, Держказначейства України «Про затвердження Порядку відшкодування ПДВ» №209/72 від 02.07.1997р. з наступними змінами (далі-Наказ), які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7. Закону №168.

Згідно пп. 7.7.1 Закону №168 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.2 ст.7 Закону №168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: згідно з пунктом "а" бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); згідно з пунктом "б" залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 5.12.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Сума податку, фактично сплачена у попередніх податкових періодах, визначається із сум, які були включені до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та не брали участі у розрахунках бюджетного відшкодування протягом попередніх податкових періодів або не погашали податкові зобов'язання наступних звітних періодів (рядок 24).

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону №168).

Згідно п.п.7.7.4. ст.7 Закону №168 та пунктом 2.4 Наказу платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається з Розділу 3 акта перевірки, згідно з поданою Товариством до податкового органу декларації з ПДВ за січень 2010 року (вх. від 19.02.2010р. №9000340990) та розрахунком суми бюджетного відшкодування, які також були предметом дослідження в судом, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок Товариства, складає 385 661,00грн.

Згідно з даними розрахунку, який поданий до декларації за січень 2010 року, залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду становить 385 661,00грн.; частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг), становить 385 661,00грн.; сума, що підлягає до відшкодуванню, становить 385 661,00грн.

Згідно Розділу 3.3 «Перевірка достовірності нарахування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року», перевіркою показників Довідки щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації за січень 2010 року) порушень щодо розміру залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - грудень 2009 року в сумі 385 661,00грн. та щодо частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) - грудень 2009 року в сумі 385 661,00грн., не встановлено.

Згідно Додатка 7 до акта перевірки, податковим органом зазначено, що дані платника щодо суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та дані перевірки співпадають, розбіжності в сумі бюджетного відшкодування відсутні.

З долученого до матеріалів справи Акта перевірки ДПА у Львівській області від 15.07.2011р. №147/23-2/30823262 вбачається, що податковий орган за наслідками проведення планової виїзної перевірки Товариства охоплений періодом, що є предметом дослідження зазначив, що з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з ПДВ ДПІ проведено позапланові виїзні перевірки. Суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2010 року підтверджені без порушень, що підтверджується довідкою №268/23-4/30823262 від 05.05.2010р.

Як вбачається з акта перевірки №268/23-4/30823262 від 05.05.2010р. податковий орган зазначив, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену до відшкодування суму ПДВ на розрахунковий рахунок, що пов'язана з неотриманням зустрічних перевірок до виробника (імпортера) по основних постачальниках.

Проте з такими висновками суд не погоджується, виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що протягом останніх дванадцяти місяців Товариство мало обсяги оподатковуваних операцій у сумі 152 365 161,00грн., які більші заявленої суми бюджетного відшкодування.

Зауважень щодо правомірності віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту грудня 2009 року у податкового органу не було; податковим органом не встановлено взаємовідносин Товариства з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні чи інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними; не встановлено укладення Товариством нікчемних (недійсних) правочинів, що підтверджує право Товариства на бюджетне відшкодування.

Згідно підп.7.7.5 п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. У відповідності до вимог підп.7.7.6 п.7.7 статті 7 зазначеного Закону, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Таким чином, із аналізу вказаних норм закону вбачається, що право у позивача на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання податкової декларації з податку на додану вартість податковим органом.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи декларації з податку на додану вартість, по такій минув строк на здійснення бюджетного відшкодування за висновком податкового органу.

Згідно вимог п.3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, які затверджені Наказом ДПА України від 01.10.2008р. №622 (дал-Рекомендації) та які були чинні на момент проведення перевірки щодо підтвердження сум бюджетного вбачається, з метою проведення перевірки контрагента, який перебуває на обліку в іншому органі ДПС, орган ДПС (ініціатор проведення перевірки) направляє іншому органу ДПС (виконавцю) Запит про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства.

Згідно п.3.5 Рекомендацій, з метою забезпечення належного контролю за повнотою та своєчасністю вжиття заходів щодо завершення всіх перевірок контрагентів керівник структурного підрозділу, який ініціював їх проведення (надсилав запити на проведення таких перевірок до інших органів ДПС), забезпечує щоквартальне (станом на останній робочий день кварталу) проведення інвентаризації виконання направлених запитів на проведення перевірок контрагентів з питань підтвердження відомостей.

За результатами інвентаризації по не проведених (незакінчених) перевірках з питань підтвердження відомостей керівником такого структурного підрозділу за погодженням з керівником органу ДПС (його заступником) приймається рішення щодо доцільності вжиття додаткових заходів з метою забезпечення подальшого проведення таких перевірок чи припинення їх проведення з відповідним обґрунтуванням причин.

З аналізу норм чинного законодавства, що регулює порядок проведення зустрічних перевірок вбачається, що відповідальність за їх проведення покладена на податкові органи та врегульована строками, яких належить дотримуватись, а тому платник податку, який правомірно сформував податкових кредит у грудні 2009 році та відповідно правомірно відобразив розмір залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду - грудень 2009 року в сумі 385 661,00грн. та частину залишку від'ємного значення, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів (послуг) - грудень 2009 року в сумі 385 661,00грн., що було підтверджено податковим органом, має право на бюджетне відшкодування, яке не може бути поставлене в залежність від неотримання всіх відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів Товариства, оскільки таке право не залежить від сплати ПДВ продавцем та його постачальниками.

Окрім того, з врахуванням вимог Рекомендацій, у податкового органу впродовж майже трьох років була можливість зреалізувати право що проведення перевірок контрагентів Товариства. Порушення строків проведення таких перевірок не може відтерміновувати встановлені Законом №168 строки бюджетного відшкодування.

Норми закону не ставлять у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок так як і факт надмірної сплати податку на додану вартість постачальнику товарів (робіт, послуг) сторонами в судовому процесі не оспорюється.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №А27/244-07 (22а-2695/07) к/с N К-3401/08 «…Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним до податкового кредиту сум ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Як вбачається із акта перевірки, органом державної податкової служби не виявлено порушень з боку платника податку щодо визначення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 385 661,00грн. - за січень 2010 року.

Слід зауважити, що право на відшкодування від'ємної різниці податку є матеріальним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» та від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» висловлено позицію, що поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до переконання, що на підставі правомірно сформованого податкового кредиту, що підтверджено податковим органом, позивач заявив до бюджетного відшкодування зазначені суми податку на додану вартість, які на даний час не відшкодовані з Державного бюджету.

Неправомірне не повернення сум бюджетного відшкодування ПДВ порушило право власності Товариства, зокрема, на законне сподівання мати можливість користуватися своєю власністю, а саме: своєчасно, в повному обсязі і в порядку, визначеному законом, отримати це відшкодування із бюджету при відсутності з його боку порушень цих законів.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод чи інтересів суб'єкта у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що найбільш доцільним способом дотримання і захисту прав, свобод чи інтересів позивача буде стягнення з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 385 661,00грн.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України. на користь Товариства 2 294,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Управління державної казначейської служби України у Галицькому районі м.Львова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» (код ЄДРПОУ 30823262) суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за січень 2010 року в сумі 385 661,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська ізоляторна компанія» 2 294,00грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 18.05.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.