Ухвала суду № 31249861, 16.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/251/13-а

16.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргуФеодосійської об'єднаної державної податкової інспекціїАР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 01.02.13 у справі № 801/251/13-а

за позовом Карадазького природного заповідника Національної Академії наук України (вул. Науки, 24, смт. Курортне,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98188)

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Карадазький природний заповідник Національної Академії Наук України звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, в якому просив визнати та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000342203 від 17.09.2012 року, винесене Феодосійською об'єднаною ДПІ АР Крим, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.13 року позов Карадазького природного заповідника Національної Академії наук України - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000342203 від 17.09.2012 року, винесене Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби, яким Карадазькому природному заповіднику Національної Академії наук України визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 16383,00 гривень, з яких 13106,40 гривень - основний платіж та 3276,60 гривень - штрафні санкції.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку платників податків в Феодосійській об'єднаній Державній податковій інспекції та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 10418605 від 24.09.1997 року.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є діяльність ботанічних садів, зоопарків та заповідників.

На підставі наказу в.о. начальника Феодосійської об'єднаної ДПІ від 27.08.2012 року, Державною податковою інспекцією була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Карадазького природного заповідника НАНУ з питань його взаємовідносин з ТОВ «Трансбуд-2» за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 1053/22-03/03534363 від 31.08.2012 року.

В ході проведення перевірки було встановлено, що Карадазький природний заповідник в серпні 2011 року сформував податковий кредит на суму ПДВ 13106,40 гривень за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Трансбуд-2» на підставі податкової накладної № 80 від 23.08.2011 року.

Згідно акту документальної позапланової перевірки ТОВ «Трансбуд-2» ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 08.12.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморахунках з ТОВ «Фірма Лілея» за серпень, вересень 2011 року, встановлено порушення п. 2 ст.203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлено ними по правочинах, здійснених ТОВ «Трансбуд-2» при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) у серпні 2011 року; також перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у підприємства-постачальника ТОВ «Фірма Лілея» та по операціях з продажу цих товарів підприємствам-покупцям у серпні та вересні 2011 року.

Тобто, порушення позивачем вимог податкового законодавства полягало в тому, що він сформував податковий кредит з податку на додану вартість за відсутності надмірної сплати цього податку до бюджету в ланцюгу продажу товарів (послуг).

Ніяких інших правових та фактичних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ податковою інспекцією не встановлено.

Встановивши ці обставини, Феодосійська ОДПІ АР Крим дійшла висновку про порушення Карадазьким природним заповідником п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13106,40 гривень.

На підставі висновків акту перевірки, Феодосійською ОДПІ АР Крим було винесене податкове повідомлення - рішення № 0000342203 від 17.09.2012 року, яким Карадазькому природному заповіднику збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість усього в сумі 16383,00 гривень, з яких 13106,40 гривень - за основним платежем та 3276,60 гривень - штрафні санкції.

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є укладення його контрагентом - ТОВ «Трансбуд-2» договору підряду з підприємством ТОВ "Лілея", яке має ознаки нікчемності, та формування за рахунок цієї угоди «сумнівного» податкового кредиту.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит в серпні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність виконання умов договору підряду повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 13106,40 гривень є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Колегією суддів безперечно установлено, що 16.08.2011 року між Карадазьким природним заповідником (замовник) та ТОВ «Трансбуд-2» (підрядник) було укладено договір підряду № 260, за умовами якого підрядник прийняв на себе обов'язок виконання робіт по поточному ремонту крівлі будівлі котельної та майстерні Карадазького природного заповідника НАНУ, а замовник зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити проведені ремонтні роботи.

Нежитлова будівля - котельна, розташована за адресою АРК, м. Феодосія, смт. Курортне, вул.. Науки, б. 34, загальною площею 276,9 кв.м. згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить державі Україні в особі Національної Академії наук України, вказане майно передане в оперативне управління Карадазькому природному заповіднику НАН України.

Нежитлова будівля - майстерня, розташована за адресою АРК, м. Феодосія, смт. Курортне, вул.. Науки, б. 36, загальною площею 92,3 кв.м. згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно належить державі Україні в особі Національної Академії наук України, вказане майно передане в оперативне управління Карадазькому природному заповіднику НАН України.

Згідно довідки Карадазького природного заповідника НАНУ вказані будівлі знаходяться під однією крівлею.

23.08.2011 року замовником та підрядником був підписаний акт прийому виконаних робіт на загальну суму ремонту 78638,40 грн., в тому числі податку на додану вартість у сумі 13106,40 грн.

За фактом отримання послуг з проведення робіт по поточному ремонту крівлі будівель котельної та майстерні ТОВ "Трансбуд-2" була виписана податкова накладна: № 80 від 23.08.2011 року на загальну суму 78638,40 гривень, в тому числі ПДВ - 13106,40 гривень. Факт проведення розрахунків між суб'єктами господарювання за надані послуги будівельних робіт підтверджується платіжним дорученням № 722 від 30.08.2011 року на загальну суму 78638,40 грн., накопичувальною відомістю по рахунку № 675.

16.09.2011 року позивачем було подано до Феодосійської ОДПІ АР Крим податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року в додатку № 5 до якої в підрозділі «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту» за рахунок цих взаємовідносин була включена сума ПДВ у розмірі 13106,40 гривень.

ТОВ «Трансбуд-2» на момент укладення з позивачем договору підряду було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100347124 від 07.09.2011 року, та є зареєстрованим до цього часу, що свідчить про відсутність з боку цього контрагенту порушень податкового законодавства.

ТОВ «Трансбуд-2» зареєстроване як юридична особа та має Ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, № 459019 від 10.03.2009 року.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів\послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів \ послуг платник податку - продавець товарів\послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів\послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Предметом доказування у цій справі є доказування наявності або відсутності фактів, викладених в Акті № 1053/22-03/03534363 від 31.08.2012 року.

При проведенні перевірки та складанні зазначеного акту була перевірена первинна податкова документація платника податку, яка була підставою для формування Карадазьким природним заповідником податкового кредиту та жодних зауважень щодо цієї документації в акті не викладено. Той факт, що позивач дійсно отримав від ТОВ "Трансбуд-2" послуги за договором підряду підтверджується усією необхідною документацією, а саме: договором підряду, актом здачі-приймання виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних робіт, податковою накладною від 23.08.2011 року.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару -платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми від'ємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформленої податкової накладної, маються банківська виписка про перерахування коштів за договором.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що на момент укладення договору з ТОВ "Трансбуд-2" та на момент виконання цього договору позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавства підприємством, яке навіть не було його контрагентом безпосередньо.

Будь-яких невідповідностей виписаної контрагентом позивача накладної вимогам, встановленим ст. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року ні проведеною Феодосійською ОДПІ перевіркою, ні судом першої інстанції, також не встановлено, апеляційним розглядом не добуто.

В матеріалах справі відсутні докази та доводи щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами, а також доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Крім того, слід зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судова колегія зазначає, що позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість. При цьому судова колегія вважає, що позивач не міг та не мав бути обізнаним щодо порушення податкової дисципліни контрагентом в конкретному періоді, який був предметом перевірки відповідача.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно задовольнив позовні вимоги Карадазького природного заповідника Національної Академії наук України та визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення № 0000342203 від 17.09.2012 року, винесене Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.13 у справі № 801/251/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна