Ухвала суду № 31249791, 25.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 р.Справа № 1570/4001/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Алєксєєва В.О.

суддів - Бітова А.І.,

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Скалозуб Л.П.

з участю: представника Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - Угненко Ігоря Анатолійовича, представника відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" - Ченкової Наталі Яківни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень:

- №0000181620 від 01 березня 2012 року у розмірі 8 076 569 грн. та штрафні санкції у сумі 3 грн. за порушення п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України;

- №0000181620 від 04 квітня 2012 року у розмірі 8 076 569 грн. та штрафні санкції у сумі 1 грн. за порушення п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що податковий кредит сформовано правомірно, оскільки підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що між позивачем та його контрагентом була відсутня реальність виконання угод.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року адміністративний позов задоволений в повному обсязі.

В апеляційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що службовими особами відповідача було проведено документальну виїзну позапланову перевірку ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Грін-Агро" за період січень -березень 2011 року.

16 лютого 2012 року за наслідками проведеної перевірки було складено акт №33/16-2/00131713/9, за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст. 198 ПК України в результаті чого було виявлено заниження позивачем ПДВ у періоді що перевірявся на загальну суму 8 076 569 грн.

На підставі вказаного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000181620 від 01 березня 2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 8 076 569 грн. та штрафними санкціями у розмірі 3 грн.

07 березня 2012 року ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" подало скаргу до ДПС в Одеській області з вимогою про скасування податкового повідомлення рішення.

27 березня 2012 року ДПС в Одеській області розглянувши скаргу позивача винесла рішення про часткове задоволення скарги в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 2 грн., в іншій частині податкове повідомлення рішення залишено без змін.

04 квітня 2012 року відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення №0000181620 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 8 076 569 грн. та штрафними санкціями у розмірі 1 грн.

06 квітня 2012 року позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України про скасування податкового повідомлення-рішення №0000181620 від 01 березня 2012 року та податкового повідомлення рішення № 0000181620 від 04 квітня 2012 року.

08 червня 2012 року ДПС України розглянувши повторну скаргу позивача винесла рішення про відмову у задоволенні повторної скарги та залишення податкового повідомлення-рішення №0000181620 від 01 березня 2012 року та податкового повідомлення рішення №0000181620 від 04 квітня 2012 року без змін.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач мав усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 8 076 569 грн., що підтверджується первинними документами, виписаними у законодавчо визначеному порядку, у зв'язку з чим вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст. 198).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст. 198).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст. 198).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.1 1 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Закону (п.198.6 ст. 198)

Таким чином, правомірність формування платником податку податкового кредиту і, відповідно, розрахунку суми бюджетного відшкодування надмірно сплаченого ПДВ визначається фактичним проведенням операцій (з придбання товару для використання у власній господарській діяльності) платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що якщо навіть безпосередній контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту і, тому, суперечні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.

Основною господарською діяльністю позивача є, зокрема посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту та посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (5 том а.с.211).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Грін-Агро" та ВАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" було укладено договір купівлі-продажу продукції сільськогосподарського призначення №675 від 13 січня 2009 року (6 том а.с.19) та додаткові до нього угоди.

Товарність господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, зокрема актами прийому-передачі товару, видатковими та податковими накладними, довіреностями, звітами про відрядження та платіжними дорученнями (1 том а.с.123-255, 2-4 том, 5 том а.с.1-210, 6 том а.с.1-22).

Наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та скасування податкових повідомлень-рішень №0000181620 та №0000181620 є правильними.

Судова колегія не приймає до уваги твердження апелянта, щодо нікчемності укладених позивачем правочинів, які не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки висновки про нікчемність правочинів відносяться до компетенції судів, а не податкових органів.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спірного питання.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: