Рішення № 31248257, 29.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2013 р. Справа № 926/130/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр»доДержавного підприємства спиртової та лікерно-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ»про стягнення 6 424,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Калініна Х.С. - представник за довіреністю №38 від 19.03.2013 року;від відповідача:Медвецький Т.А. - представник за довіреністю №06-12/1 від 06.12.2012 року

секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

07.02.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовною заявою б/н від 30.01.2013 року до Державного підприємства спиртової та лікерно-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (далі - відповідач) про стягнення 6 424,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив виконані роботи по ремонту транспортного засобу, що підтверджується підписаними представниками сторін Заказом-Нарядом №Н100006035 від 28.09.2011 року на суму 6 338,77 грн. та Заказом-Нарядом №Р100006037 від 28.09.2011 року на суму 85,85 грн., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 6 424,62 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 07.02.2013 року порушено провадження у справі №926/130/13-г.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 20.02.2013 року, на підставі ч.1 ст. 17 ГПК України справу №926/130/13-г передано до господарського суду Київської області.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 28.02.2013 року справу №926/130/13-г передано до розгляду судді Антоновій В.М.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2013 року справу №926/130/13-г було прийнято до провадження суддею Антоновою В.М. та призначено розгляд справи на 21.03.2013 року.

21.03.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшов лист №39 від 20.03.2013 року (вх. №7977), а також заява б/н від 21.03.2013 року (вх. №8014) про витребування доказів.

Під час дослідження матеріалів справи та наданих доказів, суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів, зокрема, інформації від Управління ДАІ МВС України відносно державної реєстрації станом на 28 вересня 2011 року транспортного засобу марки Skoda, державний реєстраційний номер СЕ 5444 АМ.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2013 року розгляд справи, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 77 ГПК України, відкладено на 18.04.2013 року.

09.04.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від УДАІ УМВС України в Чернівецькій області надійшов лист від 04.04.2013 року №8 (вх. №9168) про надання інформації на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2013 року.

18.04.2013 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 18.04.2013 року (вх. №9899), в якій позивач просить також стягнути з відповідача додатково витрати, понесені позивачем у зв'язку з обов'язковою явкою його представника у судове засідання, у сумі 1 220,97 грн., а саме, витрати на проїзд залізничним транспортом. Подане клопотання прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 18.04.2013 року судом оголошено перерву на 29.04.2013 року.

29.04.2013 року до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду Київської області від представника відповідача з супровідним листом №4-2/158 від 26.04.2013 року (вх. №10640) надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2013 року.

У судове засідання 29.04.2013 року представники сторін по справі з'явились. Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у справі у судовому засіданні 29.04.2013 року заперечив проти позову та просив суд відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 29.04.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

Як стверджує позивач, в період з 27 по 28 вересня 2011 року на станції технічного обслуговування Товариством з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр» (позивач у справі) були надані послуги та виконані роботи по ремонту транспортного засобу марки Skoda, номер кузова TMBDL23U38B301137, номерний знак СЕ 544 АМ, що зареєстрований за Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ».

На підтвердження вказаного, позивачем до позовної заяви додано копії наступних документів:

- Заказ-Наряд №Н100006035 від 28.09.2011 року на суму 6 338,77 грн.;

- Заказ-Наряд №Н100006037 від 28.09.2011 року на суму 85,85 грн.

Таким чином, як зазначає позивач, за усною домовленістю з відповідачем, ним було виконано роботи по ремонту автомобіля марки Skoda, номер кузова TMBDL23U38B301137, номерний знак СЕ 544 АМ на суму 6 424,62 грн.

Зважаючи на те, що виконані роботи не були оплачені, позивач звернувся до відповідача з претензією №1 вих. №95 від 20.07.2012 року про стягнення заборгованості у вказаній сумі.

У відповідь на вказану претензію, відповідачем було направлено лист №361 від 24.07.2012 року, в якому просив відправити йому копії документів, що підтверджують надання послуг, наданих позивачем, оскільки в бухгалтерію Лужанського МПД вони не надходили.

Як вбачається з матеріалів справи, копія заказ-наряду №Н100006035 від 28.09.2011 року, заказ-наряду №Н100006037 від 28.09.2011 року та довіреності №108 від 27.09.2011 року були направлені 25.07.2012 року позивачем на адресу відповідача з супровідним листом вих. №98 від 24.07.2012 року та отримані його представником 26.07.2012 року.

Однак, відповіді від відповідача на пред'явлену претензію не надходило, оплату виконаних робіт по ремонту автомобіля не було здійснено.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про автомобільний транспорт», договір про технічне обслуговування і ремонт транспортного засобу укладають відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо).

Господарський суд зазначає, що при поданні позову як на підставу своїх вимог позивач посилався лише на заказ-наряд №Н100006035 від 28.09.2011 року та заказ-наряд №Н100006037 від 28.09.2011 року, що мають юридичну силу актів виконаних робіт.

Договір про надання послуг та виконання робіт з технічного обслуговування транспортних засобів №178 від 28.09.2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр» та Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», копію якого долучено позивачем до матеріалів справи разом з супровідним листом вих.№52 від 17.04.2013 року (вх. №9900 від 18.04.2013 року), не може бути прийнятий судом до розгляду як належний та допустимий доказ наявності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було подано до суду відповідних письмових заяв.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що роботи були виконані позивачем на підставі усної домовленості.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи, вказані у заказ-наряді №Н100006035 від 28.09.2011 року та заказ-наряді №Н100006037 від 28.09.2011 року, були прийняті зі сторони замовника Яковичем Ю.К., повноваження якого, на думку позивача, підтверджуються довіреністю №108 від 27.09.2011 року.

При цьому, довіреність №108 від 27.09.2011 року була видана Яковичу Ю.К. керівником підприємства Федірко Петро Леонідовичем, підпис якого засвідчений печаткою Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ».

Крім того, суд звертає увагу, що Довіреність №108 від 27.09.2011 року є довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (саме запчастин в асортименті), а не на вчинення певних дій.

Проте, як встановлено господарським судом, відповідно до п. 10.6.12 Статуту Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (в редакції, яка діяла на час здійснення ремонту автомобіля) договори укладаються за підписом генерального директора ДП «УКРСПИРТ» або на підставі довіреності, виданої генеральним директором ДП «УКРСПИРТ».

Згідно п. 3 Положення про Лужанське місце провадження діяльності та зберігання спирту (МПД) Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» (підприємство) МПД підпорядковується генеральному директору підприємства.

Керівник МПД, згідно розділу VІІ Положення, безпосередньо підпорядкований генеральному директору підприємства.

Відповідно до ст. 246 Цивільного кодексу України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою її установчим документам, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

З матеріалів справи вбачається (Довідка АА №883203 з ЄДРПОУ від 22.12.2010 року, довіреність б/н від 10.03.2011 року, Наказ в.о. генерального директора ДП «УКРСПИРТ» від 17.05.2011 року №169), що станом на час здійснення ремонту автомобіля (28.09.2011 року) генеральним директором Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» був Сухоносов Ігор Анатолійович, а керівником Лужанського МПД був Федірко Петро Леонідович.

При цьому, позивачем не надано доказів, що підтверджують надання генеральним директором ДП «УКРСПИРТ» керівнику Лужанського МПД Федірко Петру Леонідовичу довіреності на укладання та підписання відповідних договорів від імені Державного підприємства спиртової та лікерно-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ», а також повноважень передоручати це право іншим особам.

Виходячи з вищевикладеного, особа, зазначена в заказ-наряді №Н100006035 від 28.09.2011 року та заказ-наряді №Н100006037 від 28.09.2011 року (Якович Ю.К.) не наділялась генеральним директором ДП «Укрспирт» правом на вчинення таких дій як укладення договору на ремонт транспортного засобу, узгодження ціни ремонту, отримання транспортного засобу з ремонту.

До того ж, відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судом, гр. Якович Ю.К. не мав права підписання заказ-наряду №Н100006035 від 28.09.2011 року та заказ-наряду №Н100006037 від 28.09.2011 року, а отже на зазначених документах відсутній підпис уповноваженої на підписання договорів особи (генерального директора ДП «Укрспирт»).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САЕ 989329, копія якого додана до матеріалів справи, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «УКРСПИРТ» стало власником автомобіля «Skoda SUPER B», реєстраційний номер СЕ5444АМ, номер кузова TMBDL23U38B301137, лише 30.09.2011 року, тоді як заказ-наряд №Н100006035 та заказ-наряд №Н100006037 складені 28.09.2011 року.

При цьому, на судовий запит Управлінням ДАІ УМВС України у Чернівецькій області була надана відповідь (лист №8/1217 від 04.04.2013 року), якою повідомлено, що транспортний засіб «Skoda SUPER B», 2007 р.в., номер кузова TMBDL23U38B301137, номерний знак СЕ 544 АМ, станом на 28.09.2011 року був зареєстрований за ДП «Лужанський експериментальний завод» (ідентифікаційний код 00333380).

Таким чином, на день складання позивачем заказ-наряду №Н100006035 та заказ-наряду №Н100006037, вказаний автомобіль належав на праві власності Державному підприємству «Лужанський експериментальний завод». Вказане підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СЕС 074847, копія якого наявна в матеріалах справи.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 317 Цивільного кодексу України відносить до змісту права власності: права володіння, користування і розпоряджання майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Таким чином, виходячи з вищезазначених обставин, заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КарпатиАвтоцентр» не підлягають задоволенню через відсутність належних повноважень у керівника Лужанського МПД Федірка П.Л. на укладення даного договору та передання цього права іншій особі, та з огляду на те, що дії по ремонту автомобіля «Skoda SUPER B», 2007 р.в., номерний знак СЕ 544 АМ, оформлені заказ-нарядом №Н100006035 від 28.09.2011 року та заказ-нарядом №Н100006037 від 28.09.2011 року, передували у часі набуттю ДП «Укрспирт» права власності (30.09.2011 року) на вказаний транспортний засіб і відповідно відповідач не міг виступати замовником виконання робіт по технічному обслуговуванню чи ремонту транспортного засобу, що йому не належав та не перебував у його користуванні.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбаченою, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 17.05.2013 року