Постанова № 31248186, 14.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 травня 2013 р. № 7442/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

в складі: головуючого - судді Білової О.В.

за участю секретаря судового засідання Кабанова Д.С.,

за участі представників: позивача - Ярового В.М., відповідача - Тарана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Міського споживчого товариства «КООП-Сільгосппродукти» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Міське споживче товариство «КООП-Сільгосппродукти» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 року №0000322232.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 23.05.12 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених Законом України «Про застосування РРО». Позивач вважає, що рішення, прийняте податковим органом, є неправомірним через те, що застосовані до позивача фінансові санкції, на думку представника позивача, не є податковим платежем.

Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що за результатами перевірки складено відповідний акт та до позивача застосовані штрафні санкції, які відповідають нормам чинного законодавства.

Представник позивача - Міського споживчого товариства «КООП-Сільгосппродукти» Яровой В.М. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві. Також зазначив, що не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, з іншими порушеннями представник позивача згоден.

Представник відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби Таран М.М. - в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Міське споживче товариство «КООП-Сільгосппродукти» зареєстроване як юридична особа з 08.02.1999 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(а.с.4).

14.05.12 року Державною податковою службою Харківської області було проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, за результатами якої було складено акт №583/20/40/22/30290029 від 15.05.12 року(а.с. 62-63), в якому податковим органом відображені наступні порушення:

- невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, на 6,35 грн. Порушено: п.13 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідальність передбачена: п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" в розмірі 1 грн.;

- порушення встановленого порядку ведення обліку ТМЦ, а саме на момент перевірки відсутні накладні на товар у сумі 332,70 грн. Порушено: п.12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідальність передбачена: ст.20 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: подвійна вартість необлікованих товарів, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів громадян 665.40 грн.;

- незбереження на момент проведення перевірки в КОРО фіскального звітного чеку за 18.04.2012р. Порушено: п. 9 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідальність передбачена: п.4 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме згідно п.4 ст.17 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" - двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 340,00 грн.;

- проведення розрахункових операцій за готівкові кошти в сумі 5,70 грн. без застосування РРО. Порушено: п.п.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідальність передбачена: п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", вчинене вперше - 1 грн.;

- невидача розрахункового документу на загальну суму покупки 5,70 грн. Порушено: пп.1,2 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Відповідальність передбачена: п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, вчинене вперше - 1 грн.

Під час проведення перевірки були присутні директор позивача - Яровий В.М. та продавець ОСОБА_3 Жодних зауважень під час проведення перевірки не поступило, про що міститься відмітка в п. 4.1.Акту. (а.с. 63, зворотній бік) Заперечень на акт перевірки та документів, які б спростовували виявлені порушення, до податкового органу за місцем реєстрації позивачем не надавалося.

На підставі акту перевірки №583/20/40/22/30290029 від 15.05.12 року Західною міжрайонною державною податковою інспекцією м.Харкова Харківської області Державної податкової служби було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322232 від 23.05.12 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1008,4 грн.(а.с.4)

Позивач вважає, що прийняте податкове повідомлення-рішення суперечить вимогам ст. 58 Податкового кодексу України, оскільки застосовані штрафні (фінансові) санкції не є податковим платежем, тому форма рішення не є правомірною.

Розглядаючи спір, суд виходить з наступних норм діючого законодавства.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття грошового зобов'язання, під яким розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Нормами підпунктів 20.1.28, 20.1.29 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України визначені, зокрема, такі повноваження органів державної податкової служби:

- застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції,

- здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання готівкових розрахунків за товари (послуги), приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), забезпечення суб'єктами господарювання можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Отже, до поняття грошового зобов'язання включаються штрафні (фінансові) санкції, що справляються з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог не тільки податкового, а й іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи. Формою рішення про визначення суми грошового зобов'язання є виключно податкове повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, при визначенні форми рішення за результатами проведеної фактичної перевірки, а саме приймаючи податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Податковим кодексом України.

Щодо доводів представника позивача Ярового В.М. про відсутність порушення п.12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: відсутність порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, судом встановлено наступне.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача Яровий В.М., під час проведення перевірки в бутербродній, що належить позивачу, дійсно були відсутні будь-які первинні документи на товари, внесені до додатку №3 «Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації фактичних залишків запасів» до акту перевірки (а.с.71). Представник позивача зазначив, що станом на кінець періоду (дня) неможливо встановити залишки товарно-матеріальних цінностей у бутербродній, оскільки такий облік не ведеться. Видаткові накладні на товар знаходяться деякий час у бутербродній, а потім передаються до бухгалтерії підприємства, яка розташована за юридичною адресою: м.Харків, пр.Дзюби, 3, кв.45. Після проведення перевірки представником позивача до органу державної податкової служби за місцем реєстрації позивача у термін 10 днів, як це запропоновано у п. 4.2 акту, не було надано вмотивованих пояснень та документів щодо викладених в акті перевірки фактів. Директор Яровий В.М. в судовому засіданні пояснив це бажанням одразу оскаржити рішення податкового органу до суду.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 6 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (п. 5 ст. 8) передбачено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

З огляду на вказані приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку про наявність обов'язку у позивача вести облік товарних запасів за місцем реалізації товарів у бутербродній, який не забезпечений підприємством.

Таким чином, суд приходить до висновку, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, про порушення позивачем встановленого законом порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації є обґрунтованими.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження його правової позиції, спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, через що суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Міського споживчого товариства «КООП-Сільгосппродукти» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18 травня 2013 року.< Текст >

Суддя Білова О.В.