Постанова № 31248149, 18.05.2012, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/4938/12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого судді Денисюка П.Д.,

з участю секретаря Якимової В.В.,

представника Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому головного спеціаліста Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання незаконними дій та зобовязання здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УПСЗН) з вимогами зобовязати відповідача перерахувати та виплатити допомогу на оздоровлення за 2011 рік, як інваліду ІІ групи інвалідності, яка повязана з наслідками Чорнобильської катастрофи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є інвалідом ІІ групи інвалідності, повязаної з наслідками аварії на ЧАЕС, а також особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796-ХІІ (далі - Закон України №796-ХІІ), має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат. Проте відповідач порушує її право, виплачуючи допомогу у меншій сумі.

У судове засідання позивач не зявилася, про час і місце розгляду справи була у встановленому законом порядку повідомлена, просила розглянути справу без її участі

Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. У поданих ним запереченнях проти позову вказав, що п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік»установлено, що у 2012 році норми і положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (щодо щорічної допомоги на оздоровлення) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України.

В п. 2.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначено, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Статтею 116 Конституції України визначено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту. Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562. Пунктом 1 Постанови КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562 встановлюється, що розмір разової грошової допомоги на оздоровлення інвалідам І-ІІ групи становить 120 гривень.

Разом з тим, Управління праці та соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому не має повноважень на самостійне встановлення розміру разової допомоги на оздоровлення, а тому здійснюючи лише її виплату гр. ОСОБА_2 керувалося чинними на час здійснення виплати зазначеної допомоги (у січні 2012 року згідно звіту поштового відділення № 10 від 25.01.2012 року) Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та Постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562.

Враховуючи вищенаведене, вважає, що УПСЗН Рівненського міськвиконкому, здійснивши позивачу виплату разової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»в розмірі, встановленому Постановою КМУ «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 12 липня 2005 року №562, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Крім того, грошова допомога є разовою, виплачується щорічно і чинним законодавством не передбачена можливість повторної виплати чи доплати при подальшій зміні її розміру.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити.

Судом встановлено, що відповідно до копії посвідчення серії А №009368 від 16.11.1992 року ОСОБА_2 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, їй встановлено довічно І групу інвалідності, яка повязана з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Із довідки відповідача вбачається, що в у січні 2012 року ОСОБА_2 виплачена щорічна допомога на оздоровлення у сумі 120,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року), щорічна допомога інвалідам І групи, повязаної з наслідками Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати такої допомоги (частина 7 статті 48 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від № 562 від 12.07.05 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено конкретні розміри компенсаційних виплат у визначеній сумі, що суперечить вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено розмір такої допомоги як величину, кратну по відношенню до розміру мінімальної заробітної плати на час виплати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачена інша редакція статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. №10-рп/2008. Згідно з п.6 резолютивної частини вказаного рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Отже, з 22.05.08 року норми ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" діють у редакції, чинній у період до внесення змін підпунктом 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" , що визнані неконституційними.

Відповідно до ст.8 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача, що позивачу було належним чином визначено розмір щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.05 р., оскільки вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, і її норми щодо регулювання розмірів щорічної допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечать вимогам ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому на підставі ст.8 КАС України застосуванню не підлягають.

Статтею 22 Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік" установлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня- 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні.

Із змісту цих норм не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому доводи відповідача про неможливість його застосування до спірних правовідносин є безпідставними.

Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Таким чином, суд вважає, що дії УПСЗН щодо нарахування і виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі 120,00 грн., є протиправними, і йому слід було нараховувати таку допомогу у розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Судом встановлено, що порушено права позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у відповідному розмірі у 2011 році.

Враховуючи викладене, на підставі ст.ст.22, 152 Конституції України, ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, п.28 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст.11, 71, 94, 160-163, 183-2 КАС України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду І групи інвалідності, яка повязана з наслідками Чорнобильської катастрофи та особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліду І групи інвалідності, яка повязана з наслідками Чорнобильської катастрофи та особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 за 2011 рік та виплатити її у розмірі пяти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплачених сум.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий