Рішення № 31248105, 13.05.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 травня 2013 року Справа № 913/740/13-г

Провадження №2/913/740/13-г

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс»,

м. Лисичанськ Луганської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Лисичанської міської ради,

м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 35 318 692 грн. 00 коп.

Суддя Седляр О.О.

в присутності представників сторін:

від позивача: Данилевський О.М., довіреність № 14-68 від 22.03.2013;

від відповідача: Конєва І.В., довіреність № 28/13 від 10.04.2013;

від 3-ої особи: Шальнев А.Л., довіреність № 1194-01/16 від 14.03.2013, Шенькарук С.М., довіреність № 676-01/16 від 11.02.2013,

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 35 000 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 136 500 грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 70 000 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі 112 192 грн. 00 коп. за договором поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 від 05.04.2011 року.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 22.04.2013 б/н позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- позивач проігнорував умови договору (п.7.1) щодо можливості досудового врегулювання спору;

- з урахуванням п.3.2 Статуту підприємства, на його думку, зобов'язання з забезпечення повернення коштів поворотної фінансової допомоги за вказаним договором покладаються на Лисичанську міську раду за рахунок цільової субвенції;

- позивач, у порушення вимог ст. 188 Господарського кодексу України та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України не направив на адресу підприємства відповідь на пропозицію укласти додаткову угоду до Договору поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 від 05.04.2011 року.

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача відзивом на позовну заяву від 24.04.2013 № 199 позовні вимоги відхилила з підстав викладених у ньому.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, заслухавши представників сторін та 3-ої особи під час судового розгляду справи, суд встановив наступне.

05.04.2011, між Публічним акціонерним товариством «НАК «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Лисичанський теплосервіс», був укладений договір поворотної фінансової допомоги № 14/781/11 (далі - Договір) з додатковою угодою № 1 від 17.10.2011 до нього.

У відповідності з умовами пункту 1.1 Договору ( з урахуванням додаткової угоди № 1 від 17.10.2011) Позивач надав Одержувачу (Відповідач у справі) поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у розмірі 35 000 000 грн., а останній зобов'язався використати її за цільовим призначенням та повернути Позивачеві дану суму у строки та на умовах, визначених Договором.

Пунктом 2.1 договору сторони зазначили, що фінансова допомога надається Відповідачеві з метою здійснення реконструкції Лисичанської ТЕЦ шляхом заміщення потужностей устаткування відповідно до проектно-кошторисної документації, розробленої і затвердженої згідно з нормами чинного законодавства України.

На виконання даної умови Позивач перерахував Відповідачеві на розрахунковий рахунок суму фінансової допомоги у розмірі 35 000 000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями від 03.08.2011 № 5149, від 11.08.2011 № 5395, від 03.10.2011 № 6563, від 16.09.2011 № 6173, від 20.10.2011 № 7005 ( а.с. 13-17).

Відповідно до умов п.4.3.1 сторони домовились, що Відповідач повинен повернути Позивачеві суму грошових коштів фінансової допомоги у строк до 31.12.2012 (включно) повністю або частинами.

Оскільки Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасного повернення суми поворотної фінансової допомоги не виконав, то Позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення з нього даної суми.

Внаслідок невиконання Відповідачем зобов'язань щодо повернення грошової фінансової допомоги, позивачем відповідно до умов Договору (п. 5.3) та законодавства України нараховано Позивачеві пеню за період прострочення з 01.01.2013 по 08.02.2013 у розмірі 136 500 грн., а також у відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні нарахування за період прострочення січень 2013 року у розмірі 70 000 грн. та 3% річних за період прострочення з 01.01.2013 по 08.02.2013 у розмірі 112 192 грн., які також заявлені ним до стягнення.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно матеріалів справи Позивачем доведено суду порушення строків повернення Відповідачем суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 35 000 000 грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірення розрахунків з 01.01.2011 по 31.03.2013, який відписаний повноважними представниками сторін без доповнень та зауважень, а тому вимога позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 35 000 000 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо тверджень Відповідача про недотримання Позивачем досудового порядку врегулювання спору, то суд вважає їх безпідставними з урахуванням Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини 2 ст. 124 Конституцій України (справа про досудове врегулювання спору) від 09.07.2002 № 15-рп/2002, яким встановлено, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору є правом , а не обов'язком Позивача.

Також є безпідставними і твердження Відповідача, що зобов'язання по поверненню грошових коштів йому не належать, оскільки відповідно до умов договору ( п.4.3.1) обов'язок щодо повернення поворотної фінансової допомоги покладено саме на нього.

Більш того, відповідно до умов п.9.3 Договору він не має права передавати свої права та обов'язки за Договором іншим третім особам, а тому твердження Відповідача, що зобов'язання по поверненню грошових коштів йому не належать, не має під собою правової підстави.

Крім того, Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з Відповідача пеню у розмірі 136 500 грн. за період з 01.01.2013 по 08.02.2013, згідно наданого ним розрахунку (а.с. 8).

У відповідності з умовами пункту 5.3 Договору сторони домовились, що у разі порушення строку повернення фінансової допомоги Відповідач зобов'язався сплатити Позивачеві пеню у розмірі 0,01% від простроченої суми фінансової допомоги за кожен день прострочення.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розмір пені, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).

Наданий Позивачем розрахунок пені обґрунтований, відповідає діючому законодавству, тому вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 136 500 грн. підлягають задоволенню.

Також, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з Відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань інфляційні нарахування у розмірі 70 000 грн. та 3 % річних у розмірі 112 192 грн., що підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 8).

Розрахунок нарахованих та заявлених Позивачем до стягнення річних та інфляційних нарахувань обґрунтований та зроблений з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому дані суми підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням витрат зі сплати судового збору на Відповідача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Лисичанський теплосервіс», 93100 м. Лисичанськ Луганської області, вул. Сєвєродонецька, 62, код ЄДРПОУ 36901026 на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720 основний борг у сумі 35 000 000 грн., пеню у сумі 136 500 грн., 3% річних у сумі 112 192 грн., інфляційні нарахування у сумі 70 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 68 820 грн., видати наказ, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 18.05.2013.

Суддя О.О. Седляр