Рішення № 31247465, 04.03.2013, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 419/8129/12

Провадження № 2/204/368/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Некрасова О.О.

при секретарі Макарчук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення, в якій просив ухвалити рішення, яким, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року, в розмірі 35227 доларів США 48 центів, що за курсом 7.99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 16 жовтня 2012 року складає 281467 грн. 57 коп., звернути стягнення на квартиру загальною площею 40,40 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року) Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири. В обґрунтування позову вказав, що 31 липня 2007 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого відповідач 31 липня 2007 року отримав кредит у розмірі 34000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 30 липня 2037 року. Згідно умов договору, погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати. Відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, що призвело до збитків позивача, які мають вираз у залученні позивачем вільних коштів до страхового резерву, створеного в забезпечення простроченої заборгованості позичальника та нести витрати по сплаті податків та інших обовязкових платежів з цих коштів. У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором відповідач станом на 10 вересня 2012 року має заборгованість 35227 доларів США 48 центів, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 29697,06 доларів США; заборгованість по процентам за користування кредитом 3445, 31 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 883,63 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 1201,48 доларів США. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором позивач і відповідач 31 липня 2007 року уклали договір іпотеки № DNDZGK00000945, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру, загальною площею 40,40 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 214625 грн. 00 коп. Договором іпотеки передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання від іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Враховуючи той факт, що іпотекодержатель не надавав своєї згоди на відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки, позивач вважає, що реєстрація осіб є порушенням умов цивільно-правового договору та ст. 629 ЦК України і зняття таких осіб з реєстраційного обліку є захистом прав іпотекодержателя та повинне відбуватися на підставі рішення суду, тому слід виселити громадян з цієї квартири.

У судове засідання представник позивача не зявився, але надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

У судове засідання відповідач не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У судовому засіданні встановлено, що Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» перейменовано на Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що підтверджується довідкою АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

31 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNDZGK00000945.

Відповідно до п.7.1 кредитного договору, Банк зобовязується надати Позичальникові кредитні кошти шляхом: видачі готівки через касу на строк з 31 липня 2007 року по 31 липня 2037 року включно, у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 44 200 доларів США на купівлю квартири у розмірі 34000 доларів США та 10 200 доларів США на сплату страхових платежів шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 та зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,20% від суми наданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Період сплати вважати з 21 по 28 число кожного місяця. Щомісяця, в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячні платежі) у сумі 371 долар США 92 центи.

Відповідно до п. 7.4 кредитного договору, при порушенні Позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,11% на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що за порушення Позичальником будь-якого зобовязання, передбачених п. п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити Банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

В забезпечення виконання зобовязання 31 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року, який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано в реєстрі за № 1707. Згідно п. 33.1 договору іпотеки, предметом договору є надання Іпотекодавцем в іпотеку нерухомого майна, в забезпечення виконання зобовязань 44 200 доларів США 00 центів на наступні цілі: на купівлю квартири 34 000 доларів США 00 центів, 10200 доларів США 00 центів на сплату страхових внесків перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобовязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: однокімнатну в житловому будинку літ. А-16 квартиру № 148, яка складається з: 1- коридор, 2-житлова, 3-кухня, 4-санвузол, 5-комора, І-лоджія, загальною площею 40,4 кв. м., житлова площа 18,9 кв. м. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також, в забезпечення кредитного договору, 31 липня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про задоволення вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрованого в реєстрі за № 1708, також між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена заставна на квартиру № 148, загальною площею 40,4 кв. м., житловою площею 18,9 кв.м., що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, буд. 18б.

Факт підтвердження отримання коштів підтверджується тим, що 31 липня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 148, загальною площею 40,4 кв. м., житловою площею 18,9 кв. м., що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, буд. 18б, в житловому будинку літ. А-16, яка складається з: 1-коридор, 2- житлова, 3- кухня, 4-санвузол, 5-комора, І-лоджія. Даний договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстровано за № 1706.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує, тому станом на 10 вересня 2012 року має заборгованість 35227 доларів США 48 центів, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 29697,06 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3445,31 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 883,63 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 1201,48 доларів США.

17 вересня 2012 року позивач направив відповідачу рекомендованим поштовим відправленням повідомлення, в якому запропонував в тридцятиденний строк з дати відправлення Банком цього повідомлення виконати свої зобовязання у повному обсязі, а саме повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом комісії та штрафних санкцій, нарахованих на день повернення кредиту за несвоєчасне виконання зобовязань, що підтверджується реєстром від 17 вересня 2012 року.

Згідно п.2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Положенням ч.1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя.

Згідно ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Предмет іпотечного договору, укладеного між сторонами відповідає вимогам ст.ст.5, 18 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Наведені норми іпотечного законодавства не виключать можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, разом з іншими, може застосовуватися.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Таким чином, оскільки відповідач порушив умови кредитного договору № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року та договору іпотеки № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року, добровільно в строк не сплатив заборгованість за кредитним договором, забезпеченим іпотекою, крім позивача інших обтяжувачів на предмет іпотеки немає, то суд вважає за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру № 148, загальною площею 40,4 кв. м., житловою площею 18,9 кв. м., що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, буд. 18б, в житловому будинку літ. А-16, яка складається з: 1-коридор, 2- житлова, 3- кухня, 4-санвузол, 5-комора, І-лоджія., що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо надання Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» права продажу вказаного предмета іпотеки шляхом укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Ціна продажу предметів іпотеки визначається, виходячи з положень ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», в силу якої, ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України "Про іпотеку", так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до п. 33.4 договору іпотеки № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року сторони домовились, що вартість предмета іпотеки складає 214 625 грн.00 коп.

Що стосується позовних вимог про виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначено в ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений з займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 3ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають в ньому. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають в ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

За змістом ст. 38 Закону України «Про іпотеку» питання про виселення при звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом надання права продажу може вирішуватись лише після здійснення процедури попередження, визначеною зазначеною нормою закону, та після ухвалення рішення суду про такий спосіб задоволення вимог кредитора, або після укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя зазначеним способом.

Згідно з частиною четвертою ст. 9, ст. 109 ЖК України, статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку», виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом.

Отже, виходячи з аналізу вказаних норм права, суд враховує вимоги частин другої та третьої статті 40 Закону України «Про іпотеку», якими встановлений певний порядок дій іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про іпотеку», яка регламентує процедуру виселення мешканців, звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення, є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Таким чином, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо добровільно мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу чинності не набуло, а у досудовому порядку сторони такий спосіб задоволення вимог кредитора не визначили, вирішувати питання про виселення відповідача з вищезазначеного будинку можливо лише окремим судовим рішенням.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що недотримання визначеної законом процедури при виселенні мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в разі звернення стягнення на предмет іпотеки є підставою для відмови в позові в цій частині.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, також не підлягає до задоволенню і вимога позивача про зняття відповідача з реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 2814 грн. 68 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 610, 623, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів», що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5, ст. ст. 10, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № DNDZGK00000945, укладеним 31 липня 2007 року, між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 - квартиру № 148, загальною площею 40,4 кв. м., житловою площею 18,9 кв. м., що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, буд. 18б, в житловому будинку літ. А-16, яка складається з: 1-коридор, 2- житлова, 3- кухня, 4-санвузол, 5-комора, І-лоджія, що належить на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № № DNDZGK00000945 від 31 липня 2007 року в розмірі 35227 доларів США 48 центів, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 29697,06 доларів США; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3445,31 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 883,63 долари США; пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 1201,48 доларів США.

Встановити спосіб реалізації нерухомого майна - квартири № 148, загальною площею 40,4 кв. м., житловою площею 18,9 кв. м., що знаходиться: м. Дніпропетровськ, вул. Тітова, буд. 18б, в житловому будинку літ. А-16, яка складається з: 1-коридор, 2- житлова, 3- кухня, 4-санвузол, 5-комора, І-лоджія та належить на праві приватної власності ОСОБА_1, шляхом надання іпотекодержателю - Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" права продажу вказаного предмета іпотеки, з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" всіх передбачених нормативно-правовими актами дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, з встановленням початкової ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, розрахунковий рахунок № 64993919400001, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570 витрати по сплаті судового збору розмірі 2814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 68 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя О.О. Некрасов