Постанова № 31244082, 22.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 квітня 2013 року 11:39 № 826/5236/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Чопея М.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь"простягнення грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 3966,32 грн.

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про стягнення з Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" грошової компенсації за недоотримане речове майно в розмірі 3966,32 грн.

Позов мотивований тим, що відповідачем не виплачено позивачу грошову компенсацію за недоотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 3966,32 грн., з урахуванням частково виданого речового майна після звільнення позивача зі служби.

У судовому засіданні, 22 квітня 2013 року, позивач позовні вимоги підтримала, просила задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що компенсація не може бути виплачена позивачу, позаяк Головний військово-медичний клінічний ордена Червоної Зірки центр "Головний військовий клінічний госпіталь" не отримує відповідних асигнувань з Державного бюджету України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Наказом Міністерства оборони України від 16 липня 2010 року №16-ПМ відповідно до пункту "в" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за віком) старшину ОСОБА_1, санітарного інструктора відділення Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" звільнено з військової служби з правом носіння військової форми одягу.

Наказом Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" від 29 серпня 2010 року №243 старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1, санітарного інструктора відділення Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь", виключено з 29 серпня 2010 року зі списків особового складу центру, всіх видів забезпечення та направлено на зарахування на військовий облік до Дарницького об'єднаного військового комісаріату міста Києва, виплачено з 01 серпня до 29 серпня 2010 року (включно) щомісячну надбавку за виконання особливо важливих завдань - 50 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати роботи у розмірі 35 відсотків посадового окладу, виплачено допомогу при звільненні в розмір 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби.

Відповідно до довідки від 05 жовтня 2010 року №35 про вартість речового майна, що підлягає видачі старшині ОСОБА_1, звільненій в запас з правом носіння військової форми одягу, військовослужбовцю не видано сорок сім найменувань на суму 5039,82 грн.

Згідно з довідкою від 23 лютого 2012 року №20 про вартість речового майна, що підлягає видачі старшині ОСОБА_1, звільненій в запас з правом носіння військової форми одягу, військовослужбовцю не видано тридцять сім найменувань на суму 3687,12 грн.

Як пояснила позивач, довідка видана у 2012 році, позаяк з часу звільнення відповідачем на її вимогу видавалось речове майно, що підтверджується довідкою від 23 лютого 2012 року про одержання компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 р., за якою старшина ОСОБА_1 отримала речове майно на суму 279,20 грн. Також позивачем отримано частину речового майна на підставі накладних від 25.01.2012 р. №70, від 09.02.2012 р. №112.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина друга).

Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17 лютого 2000 року №1459-III призупинено дію частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 3 листопада 2006 року №328-V внесено зміни, до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", зокрема, доповнено статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни набрали законної сили 1 січня 2007 року.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 січня 2006 року №489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зупинено на 2007 рік.

Пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було виключено згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 січня 2007 року №107-VI, проте вказані положення цього Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Таким чином, починаючи з 2000 року виплата грошової компенсації замість неодерджаного речового майна призупинена Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Право на отримання військовослужбовцями зазначеної компенсації відновлено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб", який набрав чинності з 1 січня 2007 року, однак пункт 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було зупинено на 2007 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Право на отримання грошової компенсації за недоотримане речове майно відновлено Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), яким визнано неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо виключення пункту 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, право військовослужбовців на отримання компенсації за недоотримане речове майно, передбачене пунктом 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відновлено 22 травня 2008 року, тобто з дня ухвалення відповідного Рішення Конституційним Судом України.

Згідно з пунктом 27 постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року №1444 "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час" військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Як уже зазначалось, позивача звільнено з військової служби наказом Міністерства оборони України від 16 липня 2010 року №16-ПМ відповідно до пункту "в" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за віком) з правом носіння військової форми одягу.

З огляду на викладене, позивач має право на отримання грошової компенсації замість належних йому за нормами забезпечення предметів речового майна в розмірі вартості зазначених предметів, які ним не були отримані під час проходження.

Згідно з довідкою від 23 лютого 2012 року №20 вартість залишку невиданого ОСОБА_1 речового майна становить 3687,12 грн. Таким чином, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що ухвалою від 22 квітня 2013 року визнано поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 114,70 грн. Разом з тим, позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI звільнена від сплати судового збору. Порядок повернення судового збору, зокрема внесеного в більшому розмірі, встановлено статтею 7 зазначеного Закону.

Доказів на підтвердження понесення судових витрат позивачем не надано. За таких обставин судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру "Головний військовий клінічний госпіталь" (ідентифікаційний код 07773293) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3966,32 грн. (три тисячі дев'ятсот шістдесят шість грн. 32 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Донець