Рішення № 31243957, 16.05.2013, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/130/13 Справа № 734/209/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 травня 2013 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, мотивуючі свої вимоги наступним. В 2008 році між сторонами було досягнуто згоду щодо продажу позивачу частки земельної ділянки з загальної площі земельної ділянки на якій розташовано належний на праві власності відповідачам будинок АДРЕСА_1 Відповідачі, мотивуючи, що документи на землю знаходяться на оформленні, а в них недостатньо грошових коштів для оплати цих послуг, пред'являючи як доказ документи на право власності на будинок (договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1) попросили позичити їм грошові кошти в рахунок вартості земельної ділянки наперед. Позивач позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 31 250 (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., що було оформлено розписками на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.06.2009 року та 08.07.2009 року. Крім того, в рахунок продажу земельної ділянки та подальшого розрахунку позивачем було виконано ремонтно-будівельні роботи (збудовано паркан, наново збудовано сарай та інше, протягом тривалого часу (з 2008 р. по 2011 р. включно, тобто чотири рази) постачались для відповідачок дрова для опалення в зимовий період). Сума втрат у зв'язку з виконанням ремонтно-будівельних робіт, а також витрат на постачання дров за цінами існуючими на той час склала 21 310 (двадцять одна тисяча триста десять гривень 00 коп.). На день подання позовної вимоги відповідачами будь-яких дій щодо приватизації земельної ділянки не здійснювалось, документів на право власності на земельну ділянку для подальшого відчуження позивачеві не оформлено, отримані в борг грошові кошти для оформлення документів на право власності на земельну ділянку використані на власний розсуд, від мирного врегулювання спору та повернення отриманих грошових коштів та розрахунку за здійснені ремонтно-будівельні роботи і поставлені дрова ухиляються. Відповідачі будь-яких заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку не здійснюють та не можуть укласти у визначеній законом формі договір купівлі-продажу земельної ділянки. Між сторонами, згідно норм закону, було укладено нікчемний правочин щодо купівлі-продажу частки земельної ділянки. Тобто відповідачі отримали грошові кошти, послуги та майно не маючи на те законних підстав. Зважаючи на умови отримання грошових коштів за розпискою в сумі 31 250 грн. 00 коп., вбачається, що між сторонами фактично було укладено договір позики. Факт отримання грошових коштів підтверджується розписками від 19.06.2009 року та 08.07.2009 року. Згідно норми закону позикодавець претендує на одержання від позичальника процентів від суми позики. Відповідач ОСОБА_2 користувалась безпідставно отриманими грошовими коштами в сумі 31 250,00 грн. починаючи з 08.07.2009 року. Згідно зі ставками НБУ, починаючи розрахунок з 08.07.2009 року, відповідач за вимогою позивача має сплатити суму відсотків за користування безпідставно отриманими грошовими коштами в розмірі 9 360 (дев'ять тисяч триста шістдесят) грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити з наведених у позові підстав. Проте в силу того, що в судовому засіданні було встановлено, що власником будинку АДРЕСА_1 є лише ОСОБА_2, представник позивача просив стягнути всі заявлені в позові кошти з ОСОБА_2, вважаючи при цьому ОСОБА_3 неналежним відповідачем.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнали та заперечували проти його задоволення посилаючись на те, що коли вони брали кошти, проти чого не заперечують, то домовленість була досягнута про те, що позивач сприятиме їм в оформленні права власності на земельну ділянку, оскільки в них немає коштів. Позивач проти цього не заперечував, проте фактично не допомагав і не допомагає в отриманні документів. Відповідач ОСОБА_2 підтвердила, що не має державного акта на право приватної власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 В судових дебатах відповідач ОСОБА_2 повідомила, що не проти виплатити позивачу грошові кошти в сумі 16 610 грн., які вона отримала від ОСОБА_1 за розпискою від 20 грудня 2008 року. Щодо повернення коштів за побудову сараю відповідачі стверджують, що було перебудовано лише кришу сараю, проте наразі сарай починає руйнуватися, оскільки була порушена певна технологія. Стосовно відшкодування вартості забору, відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог, оскільки до цього в них стояв нормальний забором, який позивач зруйнував та побудував те, що вони не можуть назвати забором, оскільки той матеріал, який при цьому був використаний, лише частково закриває подвір'я.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Козелецького району, що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним 14 жовтня 1993 року.

В 2008 році між сторонами було досягнуто згоду щодо продажу в майбутньому позивачу частки земельної ділянки з загальної площі земельної ділянки на якій розташовано належний на праві власності відповідачу ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1

Оскільки на час досягнення домовленості у відповідача не було правовстановлюючих документів на земельну ділянку, позивач розраховувався з відповідачем частинами. Остаточний розрахунок було проведено 8 липня 2009 року, що підтверджується розпискою, яка написана власноручно ОСОБА_2 в присутності трьох свідків.

Зі своєї сторони, на виконання досягнутої домовленості, ОСОБА_2 18 травня 2009 року подала до Остерської міської ради Козелецького району заяву про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки.

Рішенням п'ятнадцятої сесії п'ятого скликання Остерської міської ради від 19 травня 2009 року надано ОСОБА_2 дозвіл на підготовку технічної документації по передачі безоплатно у власність земельних ділянок площею 0,052 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та площею 0,025 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 Саме ділянку в розмірі 0,025 га і планувала відповідач ОСОБА_2 в подальшому відчужити на користь позивача, що також підтверджується розпискою від 8 липня 2009 року.

Відповідно до інформації, отриманої від Відділу Держземагенства у Козелецькому районі Чернігівської області за станом на 1 січня 2013 року згідно з даними автоматизованої системи державного земельного кадастру відсутній факт реєстрації видачі державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5, який, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, пояснив, що дійсно він 8 липня 2009 року був присутній при передачі коштів ОСОБА_1 ОСОБА_2, про що поставив свій підпис на розписці. Проте яку саме суму коштів передавав позивач ОСОБА_2, свідок не бачив. ОСОБА_5 бачив, що у відповідачів на території подвір'я перекрита крівля сараю та поставлений інший паркан, проте хто саме це робив, свідку невідомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 дала показання, що вона дійсно підписала розписку 8 липня 2009 року; і хоча не бачила самого факту передачі коштів, враховуючи, що розписка була написана власноручно ОСОБА_2, у неї не виникало сумнівів у факті передачі коштів. Свідок знає, що ОСОБА_1 перекривав крівлю в сараї, будував інший паркан та привозив дрова.

Суд вважає, що до спірних правовідносин не може бути застосоване законодавство, що регулює відносини позики, як це зазначив у позовній заяві позивач. Разом з тим, застосування правової норми є обов'язком суду, а тому при вирішенні цього спору суд виходить з позовної вимоги позивача про стягнення коштів та застосовує те законодавство, що регулює спірні правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що передані позивачем кошти є авансом.

У ч. 2 ст. 570 ЦК України встановлено презумпцію авансу, якщо в правочині не визначено, що така сума є завдатком.

На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати. У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення авансу у подвійному розмірі і, відповідно, до відшкодування збитків.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

З огляду на те, що авансові кошти відповідачкою повернуті не були, суд приходить до висновку про необхідність їх стягнення у судовому порядку як це передбачено ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно потерпілому.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача грошові кошти в розмірі 31 250,00 грн. Оскільки суд дійшов висновку, що передані позивачем відповідачу ОСОБА_2 кошти є авансом, а не позикою, суд не вбачає підстав для нарахування процентів за користування позикою, як того просить позивач. Таким чином, в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 9 360,00 грн. як відсотків, слід відмовити.

Щодо відшкодування вартості дров, витрачених коштів на перероблення крівлі сараю, побудову іншого паркану, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині за безпідставністю заявлених вимог, оскільки позивач в судовому засіданні особисто підтвердив, що такі його дії були просто допомогою відповідачам, оскільки вони також пішли йому на зустріч, коли погодилися, щоб він частинами розраховувався за земельну ділянку.

Щодо заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_3, в судовому засіданні було встановлено, проти чого не заперечували сторони, що остання є неналежним відповідачем по справі, так як не є власником будинку, відповідно, не могла і не брала на себе зобов'язання щодо передачі частини земельної ділянки, на якій розташований вказаний будинок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 312,50 грн.

Керуючись ст.ст. 570, 1212 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 31 250 (тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити.

В задоволенні позову щодо ОСОБА_3 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 312 (триста дванадцять) гривень 50 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду через Козелецький районний суд.

Суддя Бузунко О.А.