Постанова № 31243845, 07.05.2013, Горностаївський районний суд Херсонської області

ПОСТАНОВА

іменем України

07 травня 2013 року Справа № 2109/427/2012

Горностаївський районний суд Херсонської області

у складі : судді Посунько Г.А.

секретаря Бортнюк Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Горностаївка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до Козаче-Лагерської сільської ради Горностаївського району Херсонської області про скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Позивачі, як громадяни - власники худоби с.Нові Олешки Горностаївського району Херсонської області, посилаються в обґрунтування своїх позовних вимог на те, що рішенням виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 28 березня 2000 року № 9 із земель резервного фонду сільської ради було створено громадське пасовище поблизу с.Нові Олешки площею 35,6 га. (угіддя відповідно контуру № 43). З того часу громадяни використовують вказану земельну ділянку для випасання власної худоби. Рішенням Козаче-Лагерської сільської ради від 21 лютого 2012 року № 128 відмінено рішення виконавчого комітету сільської ради від 28 березня 2000 року № 9 як таке, що втратило чинність, оскільки воно не було виконано. Позивачі вважають, що рішення сільської ради від 21 лютого 2012 року № 128 не відповідає вимогам Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування», оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп (абзац другий пункту п'ятого мотивувальної частини рішення) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникали правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, що є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. На підставі викладеного, позивачі просять суд скасувати рішення Козаче-Лагерської сільської ради від 21 лютого 2012 року № 128 «Про відміну рішення виконавчого комітету сільської ради від 28 березня 2000 року № 9» як незаконне.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали позов.

В судовому засіданні представники відповідача Козаче-Лагерської сільської ради Горностаївського району Херсонської області ОСОБА_12 та ОСОБА_13 проти позову заперечили та пояснили, що рішенням виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради від 28 березня 2000 року № 9 було виділено земельну ділянку загальною площею 35,6 га., яка знаходиться в контурі № 43, для створення громадського пасовища. Проте, документація на громадське пасовище не була оформлена в установленому законом порядку, рішення сільської ради залишилось не виконаним. В подальшому відбулись зміни в земельному законодавстві України. Так, відповідно до пункту 1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, яка набрала чинності з 01 січня 2002 року) рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу. Земельним кодексом України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, були змінені повноваження органів місцевого самоврядування та повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. Повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Таким чином, з 01 січня 2002 року Козаче-Лагерська сільська рада більше не здійснювала повноважень щодо виділення вказаної вище земельної ділянки за межами населеного пункту в контурі № 43. За таких обставин, керуючись п.15, п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.1 Перехідних положень Земельного Кодексу України, Козаче-Лагерська сільська рада прийняла рішення від 21 лютого 2012 року № 128, яким відмінила рішення виконавчого комітету сільської ради від 28 березня 2000 року № 9 як таке, що залишилось не виконаним та втратило чинність. Козаче-Лагерська сільська рада просить відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення сільської ради від 21 лютого 2012 року є законним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради Горностаївського району Херсонської області від 28 березня 2000 року № 9 «Про виділення земельної ділянки для громадського пасовища» із земель резервного фонду сільської ради було створено громадське пасовище поблизу с.Нові Олешки площею 35,6 га. (угіддя відповідно контуру № 43).

Вказане рішення виконавчого комітету сільської ради не було виконане, оскільки право громадян - власників худоби на користування вказаною земельною ділянкою не було оформлено відповідно до вимог чинного законодавства.

З 01 січня 2002 року набрав чинності Земельний кодекс України в редакції 2001 року.

Згідно п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Земельним кодексом України були змінені повноваження органів місцевого самоврядування та повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин. Згідно п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Враховуючи, що рішення виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради від 28 березня 2000 року № 9 не було виконане до 01 січня 2002 року, то питання про надання земельної ділянки в користування громадянам - власникам худоби повинно вирішуватись відповідно до норм Земельного кодексу України (в редакції 2001 року).

З 01 січня 2002 року повноваження щодо надання громадянам - власникам худоби в користування земельної ділянки площею 35,6 га., розташованої на території Козаче-Лагерської сільської ради за межами населеного пункту в контурі № 43, повинна здійснювати Горностаївська районна державна адміністрація Херсонської області, а не Козаче-Лагерська сільська рада Горностаївського району Херсонської області.

Таким чином, з 01 січня 2002 року рішення виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради від 28 березня 2000 року не відповідає Конституції України, а також ст.12, ст.17, п.1 та п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України.

За таких обставин, Козаче-Лагерська сільська рада прийняла рішення від 21 лютого 2012 року № 128 «Про відміну рішення виконавчого комітету сільської ради», яким відмінила рішення виконавчого комітету сільської ради від 28 березня 2000 року № 9 як таке, що залишилось не виконаним та втратило чинність.

З положень ст.ст.19, 140, 143, 144, 146 Конституції України вбачається, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання :

15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень;

34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 надано офіційне тлумачення Конституції України та закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо скасування актів органів місцевого самоврядування. Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України). В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту п'ятого мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

В судовому засіданні встановлено, що хоча рішення виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради від 28 березня 2000 року «Про виділення земельної ділянки для громадського пасовища» є актом одноразового застосування, проте воно не було виконане та з 01 січня 2002 року (після набрання чинності Земельним кодексом України в редакції 2001 року) втрачена можливість виконання вказаного рішення в майбутньому. Отже, відповідно до приписів рішення виконавчого комітету Козаче-Лагерської сільської ради від 28 березня 2000 року не виникло та не може виникнути в майбутньому правовідносин, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. За таких обставин суд вважає, що прийняття Козаче-Лагерською сільською радою рішення від 21 лютого 2012 року № 128 не погіршує існуючого становища позивачів, як громадян - власників худоби.

Таким чином, при прийнятті рішення від 21 лютого 2012 року № 128 «Про відміну рішення виконавчого комітету сільської ради» Козаче-Лагерська сільська рада діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що Козаче-Лагерська сільська рада, приймаючи рішення від 21 лютого 2012 року № 128 «Про відміну рішення виконавчого комітету сільської ради», діяла відповідно до вимог законодавства, що підлягало застосуванню до спірних правовідносин, й не порушувала прав та законних інтересів позивачів. Таким чином, у позивачів немає правових підстав вимагати скасування вказаного рішення Козаче-Лагерської сільської ради, при цьому не надавши суду ніяких доказів порушення відповідачем їхніх прав та законних інтересів саме в межах заявленого позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає через необґрунтованість.

Керуючись ст.ст.19, 140, 143, 144, 146 Конституції України, ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року № 280/97-ВР, ст.12, ст.17, п.1 та п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, рішенням Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009, ст.ст. 11, 17, 70, 86, 159 -163 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до Козаче-Лагерської сільської ради Горностаївського району Херсонської області про скасування рішення - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в Одеський апеляційний адміністративний суд через Горностаївський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Посунько Г.А.