Постанова № 31243600, 14.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року 2а-4859/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - суддя Виноградова О.І.,

при секретарі судового засідання Суконнова Г.В.,

за участю:

представника позивача - Павловський Б.М.,

представника відповідача - Дубовик В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропротект"

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2012 р. № 1247/15-2/176,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропротект" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2012 р. № 1247/15-2/176 (далі податкове повідомлення - рішення № 1247/15-2/176).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що назване податкове повідомлення-рішення № 1247/15-2/176 відповідачем винесено протиправно, оскільки позивач вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не порушував. Вважає, що ним було правомірно сформовано податковий кредит за квітень 2012 р., оскільки на дату подачі податкової звітності за цей період позивач не знав та не міг знати про те, що видана товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Укравіт» (далі - ТОВ «Торгова компанія Укравіт») податкова накладна від 9 квітня 2012 р. № 38 не була зареєстрована належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). На час коли дана обставина з'ясувалася, позивач вже самостійно виправив цю помилку шляхом подачі 20 червня 2012 р. до відповідача уточнюючого розрахуноку до податкової звітності за травень 2012 р. (в електронному вигляді).

Крім того, позивач стверджує, що самостійно вирахував та сплатив штраф за неправомірне формування податкового кредиту за квітень 2012 р.

Відповідач позов не визнав, подав до суду заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити посилаючись на те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення від № 1247/15-2/176 винесено правомірно, оскільки при проведенні камеральної перевірки податкової декларації за квітень 2012 р. встановлено відсутність реєстрації контрагентом позивача - ТОВ «Торгова компанія Укравіт» податкової накладної від 9 квітня 2012 р. № 38 (податкова накладна № 38) в ЄРПН, на підставі якої позивачем було сформовано податковий кредит за квітень 2012 р., а порушення порядку заповнення та реєстрації накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту (т. 1 а.с. 161-162).

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

31 березня 2010 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 339791, та є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією відповідного свідоцтва № 200040823 НБ № 466667 (т. 1 а.с. 145-146 відповідно).

19 червня 2012 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 р., за результатами якої у цей же день складено акт № 1570/15-2/36969566/117 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 9-10).

У названому акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 4.6.7 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25 листопада 2011 р. № 1492 (далі - Порядок), а саме, позивачем допущено методологічну помилку, що вплинула на розрахунки з бюджетом, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень 2012 р. у сумі 217 263 грн 00 коп., заявленого у податковій декларації за квітень 2012 р. (т. 1 а.с. 10).

4 липня 2012 р. відповідачем на підставі акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 1247/15-2/176, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання у сумі 271 578 грн 75 коп., з яких 217 263 грн 00 коп. - за основним платежем, 54 315 грн 75 коп. - за штрафними санкціями (т. 1 а.с. 8).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України та Порядком.

Так, згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до вимог п. 201.14 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Як убачається з п. 201.15 ст. 201 ПК України, зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Пунктом 6 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 р. №1002 (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1002) визначено, що у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних окремо обліковуються операції: з постачання товарів/послуг, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування; з придбання товарів/послуг з метою використання у господарській діяльності платника для здійснення операцій, які оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків чи 0 відсотків, звільнених від оподаткування, та тих, що не є об'єктом оподаткування, а також тих, що призначаються для використання у господарській діяльності цього платника податку.

Згідно з вимогами п. 7 Порядку № 1002 реєстр є основою для відображення зведених результатів такого обліку в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Дані, наведені у податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 8 розділу III Порядку № 1492 ).

Згідно з вимогами п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Як убачається з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на формування податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеним цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до ЄРПН є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення ЄРПН встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в ЄРПН та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Відповідно до п. 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить, зокрема: понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 р..

Згідно з вимогами абз. 3 п. 198.6 ст. 198 ПК України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Наявні матеріали справи свідчать, що 9 квітня 2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Торгова компанія Укравіт» (постачальник) укладено договір поставки № АП0904 (т. 1 а.с. 63).

Згідно з п. 1.1 названого договору постачальник зобов'язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і місце поставки яких зазначені у Специфікаціях, що складають невід'ємну частину цього Договору.

На підтвердження виконання цього договору ТОВ «Торгова компанія Укравіт» 9 квітня 2012 р. було видано податкову накладну № 38 на загальну суму 1 303 578 грн 24 коп., з яких податок на додану вартість - 217 263 грн 04 коп. (т. 1 а.с. 19).

Реальність даної господарської операції відповідачем у справі не оспорюється.

18 травня 2012 р. позивачем було подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 р. (т.1 а.с. 22-27).

Як убачається з розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації) від 18 травня 2012 р., позивачем було включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 р. суму податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Торгова компанія Укравіт» на загальну суму 392 645 грн 28 коп. (т. 1 а.с. 31), у тому числі податок на додану вартість - 217 263 грн 04 коп. на підставі податкової накладної № 38 (т. 1 а.с. 55).

Враховуючи, що текст зазначеної накладної містив відмітку про її включення до ЄРПН (т. 1 а.с. 19), позивач включив зазначені в ній сумі до податкового кредиту за квітень 2012 р.

У подальшому, у травня 2013 р., ТОВ «Торгова компанія Укравіт» телефоном повідомило позивача про те, що видану ним податкову накладну № 38 "викинуло" з програми реєстрації ЄРПН, оскільки мав місце збій в режимі програми, у зв'язку з чим 18 травня 2013 р. названим контрагентом було видано відповідачу нову податкову накладну - № 127 на загальну суму 1 303 578 грн 24 коп., в тому числі податок на додану вартість у сумі 217 263 грн 04 коп.

Тобто названу накладну ТОВ «Торгова компанія Укравіт» було видано замість раніше виданої податкової накладної № 38 (т. 1 а.с. 111).

12 червня 2012 р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 3917/10/15-2/401, яким повідомлялося про встановлення розбіжностей між даними реєстру податкових накладних позивача та даними ЄРПН (т. 1 а.с. 163).

Зокрема, цим листом від позивача було витребувано бухгалтерську звітність та фінансово - господарські документи для проведення камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

На наступний день, 13 червня 2013 р., позивачем було надано відповідачу відповідь № 1/1306 (т. 1 а.с. 171).

У цій відповіді позивач повідомив відповідача проте, що на дату подачі податкової звітності за квітень 2012 р. йому не було відомо про те, що видана ТОВ «Торгова компанія Укравіт» податкова накладна № 38 не була зареєстрована в ЄРПН.

Крім того, позивач повідомив відповідача про те, що станом на дату отримання листа податкового органу він самостійно виправив виявлені ним помилки в податковому обліку в регістрах бухгалтерської програми та зобов'язався при здачі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2012 р. здати уточнюючий розрахунок, як додаток до декларації з ПДВ за травень 2012 р., а також добровільно сплатити штраф у розмірі 5% (т. 1 а.с. 171).

Даний лист відповідачем було отримано 18 червня 2012 р. вх. № 4033/10, що підтверджується датою на вхідному штемпелі (т. 1 а.с. 171).

Не зважаючи на дану обставину на наступний день - 19 червня 2012 р. відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача, зокрема, даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 р.

Наведене свідчить, що на дату здійснення камеральної перевірки (19 червня 2012 р.) відповідач був письмово повідомлений про те, що позивач самостійно виправив помилки у податкової декларації за квітень 2012 р.

Крім того, судом враховано, що 20 червня 2012 р. позивачем було своєчасно подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2012 р., (т. 1 а.с. 69-71), що підтверджується квитанцію № 2 (т. 1 а.с. 83).

До названої декларації позивачем, було долучено:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким було внесено виправлення до декларації за квітень 2012 р., а саме, було зменшено суму податкового кредиту за квітень 2012 р. на 222 771 грн 00 коп. (в тому числі і на суму податку на додану вартість, визначену податковою накладною № 38) та самостійно нараховано суму штрафу у зв'язку з виправлення помилки - 11 139 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 74-77). Названа сума штрафу була сплачена позивачем 27 червня 2012 р. в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 380 (т. 1 а.с. 119);

- розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2012 р. (додаток 5 до податкової декларації), згідно з якою позивачем було зменшено суму податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торгова компанія Укравіт» на суму 217 263 грн 04 коп. (т. 1 а.с. 85-86);

- розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за травень 2012 р. (додаток 5 до податкової декларації), згідно з якою позивачем, зокрема, було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських взаємовідносинах з ТОВ «Торгова компанія Укравіт» на загальну суму 416 720 грн 81 коп. на підставі податкових накладних, отриманих у травні 2012 р. (т. 1 а.с. 89-90).

Уточнюючий розрахунок було подано до податкового органу в електронному вигляді, що підтверджується квитанцією № 2 (т. 1 а.с. 91).

Дана обставина сторонами у судовому засіданні не заперечувалась.

27 червня 2012 р. позивач самостійно сплатив суму штрафу у зв'язку з виправлення помилки у розмірі 5 %, а саме у сумі 11 139 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 119).

4 липня 2012 р. відповідачем було прийнято спірне податкове повідомлення - рішення.

Наведене свідчить, що на дату винесення спірного податкового повідомлення - рішення (4 липня 2012 р.) позивачем було самостійно уточнено податкове зобов'язання за квітень 2012 р., про що письмово повідомлено відповідача, та добровільно сплачено штраф у розмірі 11 139 грн 00 коп.

Водночас судом не може бути взято до увага посилання відповідачем на те, що подану позивачем 20 червня 2012 р. податкову звітність у подальшому не було визнано такою, про що відповідачем було постановлено рішення від 22 червня 2012 р. № 651/10/15-2, оскільки данні правовідносини були предметом судового розгляду.

Зокрема, постановою Київського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2012 р. в адміністративній справі № 2а-3564/12/1070 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Агропротект» (позивача в даній адміністративній справі) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (відповідача у даній адміністративній справі) про визнання не чинним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін хвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 р., визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 22 червня 2012 р. № 651/10/15-2 (т. 1 а.с. 120-124, 238-240).

Відповідно до вимог п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

У судовому засідання представник відповідача визнав, що в позивача було право на уточнення податкового зобов'язання протягом 10 днів після отримання відповідного повідомлення відповідача, що передбачено п. 201.6 ст. 206 ПК України.

Згідно з вимогами названої норми податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наведене свідчить, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2012 р. вважається поданою позивачем у день її фактичного отримання відповідачем - 20 червня 2012 р., що свідчить про дотримання ним вимог п. 50.1 ст. 50 ПК України щодо виправлення самостійно виявлених помилок.

Суд також вважає недоведеним твердження відповідача про те, що про відсутність реєстрації контрагентом позивача - ТОВ «Торгова компанія Укравіт» податкова накладна № 38 в ЄРПН йому стало відомо 19 червня 2012 р., а саме, під час проведення камеральної перевірки позивача, оскільки воно спростовується змістом листа позивач від 13 червня 2012 р. (т. 1 а.с. 68).

Крім того, судом враховано, що згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та ЄРПН є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Фактично, 19 червня 2012 р. відповідачем з цього питання було здійснено камеральну перевірку, що суперечить вимогам наведеної вище норми.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 1247/15-2/176 відповідачем винесено протиправно та є таким, що підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.9, 69-71, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 4 липня 2012 р. № 1247/15-2/176.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агропротект" сплачений ним судовий збір у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 17.05.13.