Постанова № 31243594, 13.05.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 809/1040/13-a

10 год. 15 хв.

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.,

за участю:

представника позивача - Свистун Є.М.,

представника відповідача - Гайдука І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС

до відповідача: Військової частини А-1807

про стягнення заборгованості в сумі 22956,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Тернопільської області ДПС (надалі також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Військової частини А-1807 (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 22956,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем числиться заборгованість перед бюджетом по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів, яка виникла внаслідок несплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 22956,00 грн., самостійно визначеного платником в розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів №211711 від 24.02.2010 року, період сплати якого становив з 14.04.2010 року по 14.01.2011 року. Оскільки відповідач в добровільному поряду суму податкової заборгованості не сплачує, вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив. В наданих суду усних поясненнях посилався на приписи статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» згідно з якими військові частини звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. З цих підстав, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних Силах від 18.09.2008 року №538 та Довідки №992/06 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, виданої Міністерством оборони України військова частина А1807 є юридичною особою, має ідентифікаційний код 07899653 та підпорядкована Міністерству оборони України (а.с.8,10). Відповідач 06.08.1993 року взятий на податковий облік в ДПІ в Надвірнянському районі та згідно з Довідкою про взяття на облік платника податку від 21.12.2006 року №114 є неприбутковою організацією.

У зв'язку із місцезнаходженням постійного базування транспортних засобів відповідача, згідно із заявою для юридичних осіб (відокремлених підрозділів) від 10.04.2009 року №20797 відповідач зарахований Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Тернопільської області ДПС до категорії платника податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (а.с.13).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем 24.02.2010 року за вх.№211711 подано позивачу розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік в загальній сумі 22954,00 грн., (а.с.18).

Згідно з пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, чинного на момент спірних правовідносин (надалі - Закон №2181-ІІІ), податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Таким чином, в силу вищенаведеної правової норми, сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік розрахована відповідачем в розмірі 22954,00 грн., є узгодженою.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Підпунктом 6.2.3. пункту 6.2. статті 6 цього Закону передбачався порядок надіслання першої та другої податкових вимог.

Так, позивачем надсилалися відповідачу перша податкова вимога форми «Ю1» від 16.04.2009 року №1/631 та друга податкова вимога форми «Ю2» від 04.06.2009 року №2/885, які отримані останнім, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення (а с. 11, 12).

Як встановлено в судовому засіданні, не заперечувалося представниками сторін, а також підтверджується даними зворотного боку облікової картки, податковий борг відповідача збільшився й не переривався, а податкові вимоги, на момент судового розгляду справи не є відкликаними (а.с.19-22).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-XII від 11.12.1991 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - Закон №1963-XII), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Частиною другою статті 6 Закону №1963-XII передбачено, що юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Як зазначалось судом, відповідачем, на виконання вимог вищенаведених правових норм, подавався відповідний розрахунок до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області ДПС в якому самостійно визначено суму податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2010 рік щодо одинадцяти об'єктів оподаткування в загальному розмірі 22956,00 грн.

В статті 5 Закону №1963-XII зазначено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, зокрема, юридичними особами сплачується - щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» №1934-XII від 06.12.1991 року, із змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Вищенаведена норма Закону взята відповідачем за основний та єдиний довід обґрунтованості заперечення проти позову.

З вказаною правовою позицією суд не погоджується виходячи з наступних підстав.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначав Закон України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991 року, чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII від 25.06.1991 року, чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №1251-XII), встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Цією нормою також передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

З огляду на вищенаведене, слід зазначити, що Закон України «Про Збройні Сили України» №1934-XII від 06.12.1991 року не є законом про оподаткування, а визначає функції, склад Збройних Сил України, правові засади їх організації, діяльності, дислокації, керівництва та управління ними.

Водночас статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» №1963-XII від 11.12.1991 року серед переліку суб'єктів, які звільнялися від сплати цього виду податку військові частини та інші установи Збройних Сил України не значилися.

Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча статтею 14 Закону № 1934-XII передбачено, що військові частини звільняються від сплати всіх видів податків, проте цей закон не є актом податкового законодавства, а відтак не може встановлювати пільги чи змінювати законодавство у сфері справляння податків.

Крім цього, слід зазначити, що частину другу статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України», на яку посилався в своїх доводах відповідач, згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційною.

За наведених підстав, частина друга статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного Рішення, яке має преюдиціальне значення для судів при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень, в тому числі, цього Закону в частині, визнаній неконституційною.

Принцип законності, передбачений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, зокрема, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на вищенаведене Військова частина А-1807 як власник транспортних засобів повинна сплатити відповідний податок у розмірі 22956,00 грн., за 2010 рік.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29.01.2013 року по справі №21-431а12.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Частиною другою цієї ж статті Кодексу передбачено відповідальність, установлену законом за невиконання судових рішень.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, пунктом 14.1.175 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно із п. 95.3. ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Пунктом 95.4 ст.95 Податкового кодексу України також встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з розрахункових рахунків у банках, що обслуговують Військову частину А-1807 (ідентифікаційний код 07899653) та за рахунок готівки, що належить Військовій частині А-1807 (ідентифікаційний код 07899653) в дохід бюджету податковий борг по податку з юридичних осіб - власників транспортних засобів в сумі 22956 (Двадцять дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят шість) гривень 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 18.05.2013 року.