Постанова № 31243328, 30.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2013 р. Справа № 804/4857/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Сап'яні С.А.

за участю: представник позивача - Гусаров В.О.

представник відповідача - Федорова А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з вимогами:

- визнати винесене Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» (код за ЄДРПОУ 35446560) податкове повідомлення-рішення №0000442290 від 19.03.2013 року протиправним та скасувати;

- сплачені позивачем судові витрати стягнути з відповідача.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д» (код 32694059) за період 01.04.2012-30.04.2012р. відповідачем зроблені висновки про наявність порушення ст.203, ст.215, ст.228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, по правочину здійсненому ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» (код за ЄДРПОУ 35446560) з ТОВ «Старт-Д» (код 32694059).

Виключно на підставі констатування факту «нікчемності» укладеної угоди встановлено порушення ст.ст.198, 200, 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, яке полягає в заниженні податку на додану вартість у сумі 131422,60 грн.

Позивач вважає, що акт перевірки не містить фактів які б спростовували підтвердження первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися. З'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків проведено поверхнево без посилання на достовірні факти, а лише на відсутність первинних документів контрагента. Первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Податкові накладні по спірним взаємовідносинам повністю відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином позивач вважає, що обґрунтування акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, а дії щодо притягнення підприємства до податкової відповідальності, за обставинами викладеними в акті перевірки - незаконними.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. При цьому посилався на те, що Лівобережна МДПІ отримала від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська акт від 21.12.2012р. №7203/224/3264059 про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Старт-Д» по взаємовідносинам з ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень, листопад 2011 року та ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року.

Актом ДПІ у Бабушкінському районі було зафіксовано, що в ході аналізу податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів по ТОВ «Старт-Д» встановлено відсутність виробничого обладнання, складських, торгівельних приміщень, транспорту, торгівельного обладнання необхідного для здійснення основного виду господарської діяльності підприємства.

Так, ТОВ «Старт-Д» за юридичною адресою не знаходиться, згідно штатного розкладу наданого посадовими особами підприємства до перевірки кількість працівників на підприємстві складає 3 особи.

Крім того, ТОВ «Старт-Д» за період 2011-2012 роки сформувало податковий кредит на загальну суму 23 241 670,00 грн. від підприємств ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ТОВ «Олімп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за березень 2011, ПВП «Форест» за червень 2011 року, ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, БПП «Сура» за серпень та листопад 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за листопад 2011 року, якими податкова звітність подавалась до податкових органів шляхом маніпулювання, а саме у зазначених суб'єктів господарювання взагалі відсутній податковий кредит згідно наданих розрахунків коригування, а відповідні підприємства декларуючи податкові зобов'язання здійснювали повернення передплат неіснуючим контрагентам.

Таким чином представник відповідача вважає, що означені підприємства не мали реальної можливості надавати послуги в адресу ТОВ «Старт-Д» та ПП ««НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» зависило податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за квітень 2012 року від ТОВ «Старт-Д» на загальну суму 131 422,60 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 131 422,60 грн.

Отже, винесене Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.02.2013р. №807/227/35446560 - Приватне підприємство «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» зареєстроване 15.10.2007р. в Виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 15.10.2007р. № 12241020000039501. Код за ЄДРПОУ: 35446550.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Газети Правда, буд. 6. Перевіркою встановлено, що фактично суб'єкт господарювання знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Газети Правда, буд. 6.

ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.10.2007р. за № 9653, станом на 16.10.2007 року перебуває на обліку в Лівобережній міжрайонній ДПІ.

Так, на підставі наказу від 18.02.13р. №210, відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та обставин визначених п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, фахівцями Лівобережної МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансов господарських взаємовідносин з ТОВ «Старт-Д» за період з 01.04.12р. по 30.04.12р.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 22.02.2013р. №807/227/35446560, яким встановлено наступні порушення:

- ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинну вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у квітні 2012 року від ТОВ «Старт-Д» на загальну суму 131 422,6 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 131 422,60 грн.

Вищевикладене порушення стало підставою для винесення Лівобережною МДПІ податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19.03.2013р. №0000442290, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 164 279 грн. (основний платіж - 131 423 грн., штрафна санкція - 32 856 грн.).

Згідно п.20.1.4 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі за текстом ПКУ) зазначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1.2 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до вимог п. 79.2 ст. 79 ПКУ документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» проінформовано про проведення позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 18.02.2013 року за № 15 та наказом Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 18.02.2013 року за № 210.

Таким чином суд вважає, що перевірка ДПІ підприємства позивача була проведена у відповідності до норм Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою

накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Судом встановлено, що ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» уклало із ТОВ «Старт-Д» договір оренди технічного обладнання від 01.04.2012р. №25.

На виконання умов означеного договору ТОВ «Старт-Д» були виписані позивачу податкові накладні на загальну суму 788 535,6 грн. (у тому числі ПДВ 131 422,6 грн.), суми податку на додану вартість по яким були включені ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за квітень 2012 року.

Оплата товару та фактичне його отримання підтверджується Актами надання послуг: від 25.04.2012р. за № 1604, 1605, 1606, 1607, від 28.04.2012р. за № 1608, 1609, 1010, 1611, від 30.04.2012р. за № 1612, 1613, 1614, 1615, 1616, 1617, 1618, 1619; платіжними дорученнями: від 01.06.2012р. за № 96, 101, від 06.06.2012р. за № 104, від 07.06.2012р. за № 103, від 11.06.2012р. за № 112; податковими накладними: від 25.04.2012р. за № 645, 647, 648, 649, від 28.04.2012р. за № 650, 651, 652, 653, від 30.04.2012р. за № 654, 655, 656, 657, 658, 659, 660, 661.

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що у судовому засіданні знайшли своє підтвердження необхідні факти, які надавали право позивачу віднести сплачену суму ПДВ до податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість висновку відповідача про відсутність підстав у позивача для підтвердження фактичного отримання товару/послуг.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що вони складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За таких обставин, факт здійснення господарських операцій підтверджується позивачем належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами, що відповідає положенням ст. 198 Податкового кодексу України - податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача на порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст.662, ст.655, ст. 656 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з акта перевірки, встановлені з боку позивача порушення пов'язуються відповідачем із відомостями про нікчемність всіх правочинів, що укладались контрагентом позивача ТОВ «Старт-Д», отриманими за результатами Акту №7203/224/32694059 від 21.12.12р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Старт-Д». При цьому, згідно зазначеного акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська метою проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Старт-Д» та предметом дослідження під час її здійснення могли бути виключно господарські взаємовідносини ТОВ «Старт-Д» з наступними платниками податків: ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», ТОВ «Інфотерм», ПВП «Форест» за певні періоди, їх реальність та повнота відображення в податковому обліку.

Поряд з цим, вищевказаний акт звірки до суду не наданий, не надані також докази, що підтверджують відомості, які зафіксовані у згаданому акті перевірки.

Разом з тим, надаючи оцінку твердженням відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Старт-Д», суд звертає увагу на таке.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки нікчемність таких правочинів прямо не встановлена законом, а інших доказів недійсності згаданих договорів відповідачем до суду не надано, суд критично оцінює висновок відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та його контрагентом договору, а відтак безпідставним також є й встановлене відповідачем порушення вимог ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Суд також звертає увагу на приписи ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції; суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, адже загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Старт-Д» мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ПП «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби податкового повідомлення-рішення від 19 березня 2013р. форми «Р» №0000442290, яким донараховано податок на додану вартість на загальну суму 164 279 грн.(основний платіж - 131 423 грн., штрафна санкція - 32 856 грн.).

Тому, висновки акту не відповідають дійсним обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, тобто необґрунтовано, а тому є неправомірним та підлягає скасуванню.

Отже, адміністративний позов Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Дніпропетровського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 1643 грн. 00 коп., що підтверджується за платіжним дорученням №855 від 03 квітня 2013р., тому вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000442290 від 19 березня 2013р. винесене Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 35446560) - у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 35446560) суму судового збору в розмірі 1643 грн. сплачену Приватним підприємством «НВК УКРМЕТАЛПРОДУКТ» (код ЄДРПОУ 35446560) по платіжному дорученню № 855 від 03 квітня 2013р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови викладений у строк передбачений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Е.О. Юрков