Ухвала суду № 31243125, 17.05.2013, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/262/13-ц

Провадження №2/319/74/2013

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року смт Куйбишеве

Куйбишевський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Горбачова Ю.М,

при секретарі судового засідання Поньки Н.А.,

з участю

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Ткача Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зірка» (далі - СВК «Зірка») про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації договору, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому зазначив, що у березні 2006 року він передав належну йому земельну ділянку площею 5,0328 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області, в оренду відповідачу - СВК «Зірка» на підставі відповідного договору строком на 10 років. Посилаючись на те, що даний договір оренди землі не містить усіх істотних умов, визначених частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», а саме, умов про орендну плату із зазначенням її розміру, індексацію, форми платежу, строки, порядок її внесення і перегляду та відповідальність за її несплату, про відповідальність сторін, - позивач ОСОБА_4 просить суд визнати спірний договір оренди землі недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В судове засідання яке відбулося 17 травня 2013 року представник позивача ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку позовної давності, посилаючись на те, що 12 березня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання договору землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому істотних умов. Оскаржуваний договір оренди землі був укладений 10 березня 2006 року та зареєстрований у Куйбишевському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» 20 лютого 2007 року. Про порушення свого права він довідався тільки в лютому 2013 року після того, як відповідач відмовився надати йому довідку про виплачену орендну плату за 2006-2012 роки та він був змушений звернутися за консультацією до юриста. При підписанні оскаржуваного договору він не міг побачити та зрозуміти те, що в ньому відсутні істотні умови, на які він вказує в позовній заяві, оскільки він не є фахівцем в галузі права, взагалі не обізнаний у законодавстві, яке регулює орендні відносини. Тому, при ознайомленні з текстом договору, він не міг зрозуміти, що він містить порушення закону та його прав. Більш того, в договорі ці порушення були завуальовані наявністю формально викладених умов як щодо орендної плати, її перегляду, так і відповідності за невиконання умов договору. Таким чином, проведення державної реєстрації договору надало йому помилкової впевненості у його законності. У зв'язку з вищеназваними причинами він не міг дізнатись про наявність порушень закону та звернутись до суду за захистом своїх прав протягом встановленого трирічного строку.

Представник відповідача Ткач Д.М. про задоволення даного клопотання заперечував, на дав суду відповідні пояснення, а саме те що сторонами 10 березня 2006 році укладено вище зазначений договір, який підписаний сторонами та зареєстрований 20 лютого 2007 року, з того часу сторонами було досягнуто згоди. Орендодавець ОСОБА_3 орендну плату отримував регулярно та з часу підписання спірного договору жодного разу не зверталася до орендаря з ініціативою внесення змін до договору, лише у січні 2013 року коли у позивача виникло бажання забрати земельну ділянку він звернулася до відповідача, таким чином вважає, що дане клопотання не підлягає задоволенню в зв'язку з тим що сплив строк позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ЗП №057140 від 20 січня 2004 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_1, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_1 площею 5,0328 га, яка розташована на території Білоцерківської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області (а.с.11).

10 березня 2006 року між ОСОБА_3 та СВК «Зірка» укладено договір оренди землі, згідно умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування вищевказану земельну ділянку (а.с.5-6).

15 березня 2006 року, відповідно до акту прийому-передачі ОСОБА_3 передала, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 5,0328 га у тимчасове платне користування на умовах оренди (а.с.7,8).

20 лютого 2007 року договір оренди землі від 10 березня 2006 року зареєстровано у Куйбишевському відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040727100208 (а.с.6).

Згідно із ч.1 ст.210 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст.18 зазначеного Закону набирає чинності.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд, приймаючи рішення про відмову в задоволенні заявленого клопотання представником позивача, враховує наступне.

Як передбачено ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Визначення перебігу позовної давності щодо вимог про визнання недійсним договорів оренду землі мають свої особливості, оскільки відповідно до положень ст.20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час укладення договору оренди між сторонами) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Виходячи із цього спірний договір оренди земельної ділянки від 10 березня 2006 року є укладеним з моменту державної реєстрації, тобто з 20 лютого 2007 року, відтак з цього ж часу у сторін виникли права та обов'язки за цим договором.

Враховуючи зазначене, позивач ОСОБА_3 пропустив позовну давність, оскільки початок перебігу позовної давності слід обраховувати з 20 лютого 2007 року, а до суду з позовом він звернувся лише 12 березня 2013 року.

Твердження позивача та його представника про те, що орендодавцем строк звернення до суду за захистом його порушених прав не пропущено, оскільки він, починаючи з моменту підписання спірного договору, не міг знати про відсутність у нього всіх істотних умов, а тому до суду за захистом порушених прав звернувся лише після того, як на початку 2013 року отримав правову допомогу юриста, на думку суду, є не переконливим.

Так, судом встановлені та не оскаржені сторонами ті обставини, що після підписання договору оренди землі та його державної реєстрації орендодавець ОСОБА_3 отримав примірник цього договору, з яким мав можливість ознайомитися, у тому числі, скориставшись допомогою юриста. Обмежень для цього у позивача не існувало, що було представником позивача підтверджено в судовому засіданні. Протягом 2006-2012 років ОСОБА_3 регулярно отримував орендну плату і у нього не виникало питань до відповідача з приводу його розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що необхідність визнання спірного договору недійсним з подальшим витребуванням у відповідача земельної ділянки викликана бажанням ОСОБА_3 продовжити самостійно користуватися цією земельною ділянкою. З цією метою він у жовтні 2012 року вже зверталася до відповідача із пропозицією дострокового розірвання спірного договору, але отримала відмову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку про те, що позивач - орендодавець ОСОБА_3 довідався або міг довідатися про порушення своїх прав або про особу, яка їх порушила, починаючи з 20 лютого 2007 року, а саме, з часу державної реєстрації спірного договору оренди землі.

Згідно ст. 293 ЦПК України дана ухвала не входе до переліку ухвал на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду.

Керуючись ст.ст.256,257,261 ЦК України, ст.ст.209,210,212,293 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представників позивача ОСОБА_3, ОСОБА_1 про поновлення строку позовної давності - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Горбачов