Ухвала суду № 31242795, 16.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 158291/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Укрстандартінвест» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстандартінвест» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0002651592 від 10.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстандартінвест» (далі Позивач, ТОВ «Укрстандартінвест» відповідно) звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ відповідно) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0002651592 від 10.07.2012 року.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач протиправно, в порушення положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 1492 від 25.11.2011 року, на підставі помилкового висновку, зазначеного в акті камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року, податковим повідомленням-рішенням за № 0002651592 від 10.07.2012 року збільшив суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 41028 гривень та застосував штрафні (фінансові) санкції на суму 10257 гривень.

Позивач вважає висновки акта перевірки необґрунтованими, а вказане податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки Позивачем враховано норми пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та до податкової декларації за звітний податковий період додано заяву із скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест» про порушення останнім порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що є підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту..

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що контрагент Позивача - ТОВ «Алтваінвест» не зареєстрував податкову накладну про поставку товарів Позивачу в Єдиному реєстрі податкових накладних, що, відповідно до положень ПКУ, перешкоджає включенню до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченою підприємством за угодою про поставку товарів з ТОВ «Алтваінвест». Подана скарга про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не є підставою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, тому що до такої скарги має бути додано документи що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Таких документів Позивач до скарги не додав.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, її оскаржив в апеляційному порядку Позивач, який в скарзі зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що до скарги на порушення постачальником - ТОВ «Алтваінвест» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних ним додано податкову накладну, яка є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Крім того, додатково суду першої інстанції було надано копію договору поставки, на виконання якого складено податкову накладну. Тому у ДПІ не було підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а у суду - для відмови в задоволенні позову. Просить скасувати постанову суду від 20.08.2012 року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Сторони правом на участь у судовому засіданні не скористалися, у зв'язку з чим справа розглядалася в порядку письмовому провадженні.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що ТОВ «Алтваінвест» та ТОВ «Укрстандартінвест» провадять господарську діяльність, зареєстровані платниками податку на додану вартість.

25.07.2011 року між ТОВ «Алтваінвест» (продавець) та ТОВ «Укрстандартінвест» (покупець) укладено договір за № 25-07/11, предметом якого є продаж та купівля товару відповідно до видаткових накладних.

20.04.2012 року Позивачем подано податковому органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправлення самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року № 9020776290, згідно якого залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, становить 33938 гривень.

30.04.2012 року ТОВ «Алтваінвест» виписано позивачу податкову накладу за № 1 на продаж напівфабрикату із шкір Вет-Блу ВРХ на суму 374829 гривень, у якій відображено суму податку на додану вартість в розмірі 74965,80 гривень.

Дана податкова накладна за № 1 від 30.04.2012 року на суму податку на додану вартість в розмірі 74965,80 гривень не зареєстрована ТОВ «Алтваінвест» в Єдиному реєстрі податкових накладних.

17.05.2012 року Позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за № 9027518108 за квітень 2012 року, згідно якої ТОВ «Укрстандартінвест» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 120166 гривень та визначено суму податкового кредиту в розмірі 78299 гривень, до складу якого, серед іншого, включено суму податку на додану вартість за податковою накладною за № 1 від 30.04.2012 року, виписаною ТОВ «Алтваінвест».

До зазначеної податкової декларації Позивачем додано заяву (скаргу) про порушення постачальником порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, до якої долучено копію податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року, виписаної ТОВ «Алтваінвест».

20.06.2012 року Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на додану вартість за квітень 2012 року, згідно висновків якої Позивачем занижено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21 та 21.2) на суму 33938 гривень, чим порушено пункт 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за № 1492 від 25.11.2012 року. Також Позивачем занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (поточного звітного періоду) (рядок 18) на суму 74966 гривень, чим порушено пункт 201.10 статті 201 ПКУ, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 25 декларації) в розмірі 41028 гривень.

Тобто висновками перевірки встановлено, що суму податку на додану вартість за податковою накладною за № 1 від 30.04.2012 року, виписаної ТОВ «Алтваінвест», безпідставно та в порушення зазначених норм ПКУ включено Позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за № 4629/15-2/37408620 від 20.06.2012 року.

Позивачем на вказаний акт перевірки подано до податкового органу заперечення, яке 06.7.2012 року залишено без задоволення.

Податковим органом за наслідками розгляду акта камеральної перевірки від 20.06.2012 року № 4629/15-2/37408620 податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2012 року № 0002651592 Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 41028 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 10257 грн.

Правильно встановивши обставини справи, суд дав їм належну оцінку та вірно застосував норми матеріального права.

Так, згідно пункту 198.1 статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПКУ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України за від 25.11.2011 року № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Наказ).

Відповідно пункту 4.6 Розділу V «Порядок заповнення податкової декларації) Наказу Розділ III податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунки з бюджетом за звітний період», якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

Якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов'язань і податкового кредиту отримано від'ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації (підпункт 4.6.2).

Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу (що значиться на особовому рахунку платника на перше число звітного (податкового) періоду (відображається у рядку 20.1 декларації)), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (підпункт 4.6.3).

Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2) (підпункт 4.6.4).

Згідно пункту 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.1 статті 201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно пункту 201.6 даної статті Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, даною нормою ПКУ на Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтваінвест», як продавця, при здійсненні операцій з постачання товару, в даному випадку - напівфабрикатів із шкір Вет-Блу ВРХ, покладено обов'язок надати покупцю податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Як встановлено судом першої інстанції, податкова накладна за № 1 від 30.04.2012 року ТОВ «Алтваінвест» не була включена до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується квитанцією податкового органу за № 1.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року додано заяву про порушення ТОВ «Алтваінвест» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, до якої долучено копію податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПКУ у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Долучення Позивачем до заяви із скаргою про порушення ТОВ «Алтваінвест» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних копії податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року не може вважатися виконанням платником податків вимог пункту 201.10 статті 201 ПКУ та не створює підстав для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки, як правильно зазначено окружним судом, вказана податкова накладна не є чеком або іншим розрахунковим документом, що засвідчує факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, також долучена податкова не є первинним документом, складеним відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує факт отримання товарів/послуг та не посвідчує факт отримання товару, оскільки частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Посилання Позивача на роз'яснення Державної податкової адміністрації України від 26.10.2010 року № 22882/7/16-1517, в якому зазначено, що податкова накладна відноситься до категорії первинних документів, не може бути прийняте до уваги, оскільки дане роз'яснення не носить нормативного характеру. Крім того, ним роз'яснюються положення Закону України «Про податок на додану вартість», який з введенням в дію ПКУ, втратив чинність.

До того ж, спір фактично виник з питань трактовки положень пункту 201.10 ПКУ, яка регулює порядок, коли є сумніви в дійсності податкової накладної, не зареєстрованої постачальником товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки сумніви виникають стосовно саме податкової накладної, законом (пункт 201.10ПКУ) встановлений порядок дій, спрямованих на усунення таких сумнівів. Самим документом, який викликає сумніви в своїй дійсності, вони не можуть бути усунуті. Для цього мають бути досліджені інші документи - первинні бухгалтерські документи, якими беззаперечно підтверджується реальність господарської операції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання заяви із скаргою без копій товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, а відсутність факту реєстрації продавцем товару - ТОВ «Алтваінвест» податкової накладної за № 1 від 30.04.2012 року в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, за даних обставин, не дає права Позивачу на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє позивача від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно пункту 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 113.1 статті 113 ПКУ строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Згідно пункту 123.1 статті 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визнав висновки Відповідача про порушення Позивачем пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №1492 від 25.11.2012 року та пункту 201.10 статті 201 ПКУ, що слугувало підставою для винесення правомірного податкового повідомлення-рішення за № 0002651592 від 10.07.2012 року, яким податковий орган збільшив суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 41028 гривень та нарахував штрафні (фінансові) санкції на суму 10257 гривень, а позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Укрстандартінвест» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.08.2012 року у справі № 2а-2120/12/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.Я. Качмар

О.І. Мікула