Рішення № 31241345, 17.05.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" травня 2013 р.Справа № 916/572/13-г

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,

при секретарі Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Зуйкова Ю.Р. (довіреність № 24/03-22 від 28.03.2013р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до відповідача - публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ"

про стягнення 2 067 511,28 грн.

встановив:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України") звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (ПАТ „Одеська ТЕЦ") 2 067 511,28 грн., з яких: 1 816 577,75 грн. - сума основної заборгованості, 97 239, 60 грн. - пеня, 127 160, 44 грн. - штраф, 5 451,86 грн. - інфляційні нарахування, 21 081,63 грн. - 3% річних. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог ДК „Газ України" "НАК „Нафтогаз України" посилається на порушення ПАТ "Одеська ТЕЦ" вимог укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості № 14/12-144 від 28.05.2012р., згідно умов якого сторони домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу, що виник у відповідача перед позивачем за договором поставки природного газу № 06/09-1572 БО-23 від 23.09.2009р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.03.2013 року порушено провадження у справі № 916/572/13-г за даним позовом, розгляд справи призначено на 25.03.2013 року.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2013 року, відкладено розгляд справи на 15.04.2013 року, в зв`язку з неподанням витребуваних судом документів.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 15.04.2013р.:

- розгляд справи продовжено до 20.05.2013р., - згідно ст. 69 ГПК України;

- розгляд справи відкладено на 17.05.2013 р., - відповідно ст. 77 ГПК України.

В судових засіданнях:

- представник позивача підтримував позовні вимоги в повному обсязі;

- представник відповідача, визнаючи частково позовні вимоги, а саме: суму основної заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань, просив суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені та штрафу, з огляду на положення ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.05.2013р. за участю представника відповідача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

28.05.2012р. між ДК „ГАЗ УКРАЇНИ" НАК „Нафтогаз України" (Кредитором) та ПАТ „Одеська ТЕЦ" (Боржником) укладено договір №14/12-144 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Кредитор та Боржник домовились про розстрочення погашення заборгованості у вигляді основного боргу (надалі - „реструктуризація"), що виникла у Боржника перед Кредитором за Договором поставки природного газу №06/09-1572 БО-23 від 23.09.2009р. (далі - Договір поставки природного газу).

Загальна сума основного боргу, що підлягає реструктуризації відповідно п. 1.1 договору, складає 54 433 643,24 грн., що підтверджується Актом звірки розрахунків (п.2.1 Договору).

Боржник зобов'язується сплатити у повному обсязі суму основного боргу, вказану у п.2.1 цього Договору, шляхом сплати зобов'язання частинами відповідно до графіку погашення заборгованості (Графік). Грошові кошти по платежах поточного місяця згідно з Графіком повинні надходити від Боржника на рахунок Кредитора у сумі, визначеній цим Графіком, не пізніше останнього числа місяця, в якому платіж підлягає виконанню (п.2.2 Договору).

П. 5.1 Договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діє до 30 квітня 2032р., а в частині виконання зобов'язань за договором - до їх повного здійснення.

Позивач вказує, що згідно графіку погашення заборгованості, станом на 04.02.2013р., відповідач повинен був сплатити 2 041 261,65 грн. Однак, ПАТ „Одеська ТЕЦ" свої зобов'язання щодо виконання умов договору виконало не в повному обсязі, перерахувавши лише 224 683,90 грн.

На даний час заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 816 577,75 грн., несплата якої і стала підставою для звернення ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" до суду з даним позовом, в якому, окрім стягнення з ПАТ „Одеська ТЕЦ" основного боргу, позивач просить стягнути ще 97 239,60 грн. - пені, 127 160,44 грн. - штрафу, 5 451,86 грн. - інфляційних нарахувань та 21 081,63 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову, за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Досліджуючи правомірність визнання відповідачем позову, суд виходить з норм ст.13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:

- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;

- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;

- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;

- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Приймаючи до уваги, що ПАТ "Одеська ТЕЦ" позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 816 577,75 грн. визнало у повному обсязі, а також те, що позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в цій частині підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 97 239,60грн. - пені, 127 160,44 грн. - штрафу, 5 451,86 грн. інфляційних витрат та 21 081,63 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас, вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а, відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Отже, чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Втім, ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

За приписами п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 97 239,60 грн. та штрафу в розмірі 127 160,44грн. не підлягають задоволенню, з огляду на те, що 15.06.2001р. господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про визнання банкрутом ПАТ "Одеська ТЕЦ", яка до теперішнього часу розглядається судом, та в рамках якої було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Одеська ТЕЦ".

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в постанові від 18.12.2012р. по справі №5/34-09.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 21 081,63 грн., нарахованих за період з 01.06.2012р. по 01.03.2013р. та інфляційних нарахувань у розмірі 5 451,86грн., нарахованих за період з вересня 2012р. по січень 2013р., суд вважає розрахунок позивача вірним та таким, що підлягає задоволенню, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, в зв'язку з чим дія мораторію відповідно до ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на них не розповсюджується.

При цьому, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для

часткового задоволення позовних вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та стягнення з відповідача 1 816 577,75 грн. - суми основної заборгованості, 21 081,63 грн. - 3% річних та 5 451,86 грн. - інфляційних нарахувань.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 1 816 577 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 75 коп. - основної заборгованості, 21 081 (двадцять одну тисячу вісімдесят одну) грн. 63 коп. - 3% річних, 5 451 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят одну) грн. 86 коп. - інфляційних нарахувань та 36 863 (тридцять шість тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 73 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2013 року.

Суддя Мостепаненко Ю.І.