Рішення № 31241323, 14.05.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 р. Справа № 909/373/13

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: заступника прокурора м.Івано-Франківська, вул.Гаркуші,9 , м.Івано-Франківськ в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м.Івано-Франківськ,76000

до відповідача: приватного підприємства фірми "Інтерлок" вул.Мазепи,168, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення 34343,96 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Челах А.В., (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13)

від відповідача: представник не з"явився, (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13)

учасник судового засідання: старший прокурор відділу Аверкова Н.О., (довіреність № 2/01-20/66-в від 02.01.13)

ВСТАНОВИВ:

заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради звернувся в суд із позовом до приватного підприємства фірми "Інтерлок" про стягнення 34343,96 грн. заборгованості, з яких 33169,57грн. основного боргу, 281,96 грн. 3% річних, 47,39грн. інфляційних втрат та 845,04грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 130 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно - транспортної та соціальної інфраструктури міста від 29.12.11 та додаткової угоди до нього від 18.01.12 в частині сплати пайового внеску.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві №106/3-48-13 від 21.03.13 (вх.№ 1817 від 27.03.13) визначив на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2710690 (вручено відповідачу 22.04.13.).

Частиною 3 статті 22 ГПК України встановлено обов"язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України .

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представника позивача та прокурора, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

29.12.11 між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та приватним підприємством фірмою "Інтерлок" укладено договір №130 від 29.12.11 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. За умовами даного договору відповідач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених договором, брати участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Івано-Франківська (п.1.1 договору).

Пунктом 3.2 даного договору сторони визначили обов"язок відповідача сплатити пайовий внесок у розмірі 47385,10 грн. в 7-денний термін з моменту реєстрації договору.

18.01.12 між сторонами у справі укладено Додаткову угоду до договору №130 від 29.12.11 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, якою погоджено розстрочення платежу згідно графіка, що є невід"ємною частиною додаткової угоди.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача в судовому засіданні, відповідачем не сплачено пайовий внесок за третій та четвертий квартали 2012 року в розмірі 33169,57 грн.

Претензія, направлена відповідачу 21.01.13 за вих.№2-07/39, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов"язок замовника брати участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (ч.2 ст.40 Закону).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом п.2 Додаткової угоди до договору №130 від 29.12.11 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста сторони визначили граничний термін сплати пайового внеску - 01.01.13.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань вимога щодо стягнення 33169,57 грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Крім того, статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 5.1 договору №130 від 29.12.11 про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста сторони узгодили, що при простроченні платежу замовник (відповідач) сплачує позивачу суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню в розмірі 120% річних облікової ставки НБУ , що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею та погодили строк її нарахування.

Згідно частини 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних правових норм та умов договору №130 від 29.12.11, позивачем нараховано відповідачу 281,96 грн. - 3% річних, 47,39грн. - інфляційних втрат та 845,04грн.- пені.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд, перевіривши розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає, що дана сума підлягає до задоволення, оскільки розрахунок позивача є вірним та арифметично правильним.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

Керуючись ст.8, 124 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.525, 526, 530, 547, 610, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", ст.ст. 4-7, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради до приватного підприємства фірми "Інтерлок" про стягнення 34343,96 грн. заборгованості, з яких 33169,57грн. основного боргу, 281,96 грн. - 3% річних, 47,39грн. - інфляційних втрат та 845,04грн. - пені задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Інтерлок" (вул.Мазепи, 168, м.Івано-Франківськ, код ЄДРЮОФОП 31789799) на користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (вул.Грушевського, 21,м.Івано-Франківськ, код ЄДРЮОФОП 04054346, одержувач платежу: МБ м.Івано-Франківська 24170000 код:37952250 розрахунковий рахунок : 31511921700002 МФО : 836014 УДКСУ в м.Івано-Франківську призначення платежу: на інфраструктуру міста) 34343,96 (тридцять чотири тисячі триста сорок три гривні дев"яносто шість копійок) заборгованості, з яких 33169,57(тридцять три тисячі сто шістдесят дев"ять гривень п"ятдесят сім копійок)- основного боргу, 281,96 (двісті вісімдесят одна гривня дев"яносто шість копійок)- 3% річних, 47,39 (сорок сім гривень тридцять дев"ять копійок) інфляційних втрат та 845,04-(вісімсот сорок п"ять гривень чотири копійки) пені.

Стягнути з приватного підприємства фірми "Інтерлок" (вул.Мазепи, 168, м.Івано-Франківськ, код ЄДРЮОФОП 31789799) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.05.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Легінь О. В. 18.05.13