Ухвала суду № 31240223, 18.04.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1023/2012

Провадження № 22ц/779/1008/2013

Категорія 4

Головуючий у І інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.,

суддів Девляшевського В.А., Соколовського В.М.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю: апелянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

позивача ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5,

представника Івано-Франківського міськвиконкому

ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування гуртожитку, скасування пункту 7.13 рішення №104 від 03.03.2009 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року частково задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням загального користування гуртожитку, скасування пункту 7.13 рішення №104 від 03.03.2009 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_4 в користування приміщеннями загального користування на третьому поверсі будинку АДРЕСА_1, а саме: душовою, двома санвузлами, коридором та коморою, шляхом знесення збудованої цегляної перегородки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 107 грн. 30 коп. судового збору.

На дане рішення ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на неповне з'ясування судом обставин справа, та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначають, що суд прийшов до помилкового висновку про порушення права ОСОБА_4 на користування допоміжними приміщеннями в гуртожитку через самовільне встановлення відповідачами цегляної перегородки.

Так, при здійсненні переобладнання квартири АДРЕСА_1 відповідачами дотримані всі необхідні для цього вимоги. Зокрема, рішенням Івано-Франківського МВК №577 від 20.11.2008 року відповідачам дозволено проведення проектно-пошукових робіт для переобладнання приміщень гуртожитку по вул. Військових Ветеранів, №6 під ізольовану квартиру; рішенням МВК №104 від 03.03.2009 року надано дозвіл на переобладнання приміщення; 30.06.2010 року Івано-Франківською СЕС виданий висновок №132 на проект даного будівництва; 27.12.2010 року інспекцією ДАБК видано дозвіл на виконання будівельних робіт з переобладнання приміщення гуртожитку на вул. Військових Ветеранів,6 під ізольовану квартиру; а 24.01.2012 року в інспекції ДАБК Івано-Франківської області відповідачем зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.

Крім того, відповідачі вказують, на те, що оскаржуваним рішенням в задоволенні позовної вимоги в частині скасування п.7.13 рішення Івано-Франківського МВК№104 від 03.03.2009 року відмовлено, а тому оскаржуване рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування.

З цих підстав апелянти просили ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили про її задоволення.

ОСОБА_4 та її представник доводи апеляційної скарги заперечили. Рішення суду першої інстанції вважають законним та обґрунтованим.

Представник виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради апеляційну скаргу визнала. Вважає, що надаючи згоду ОСОБА_2 на переобладнання приміщень гуртожитку під ізольовану квартиру, міськвиконком діяв у межах своєї компетенції. При цьому прав позивача не порушив.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу переобладнання приміщення загального користування в гуртожитку.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_4 зазначала, що зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_2 Даний будинок має статус гуртожитку, є власністю територіальної громади м. Івано-Франківська та знаходиться на балансі ЖЕО №2. В даному гуртожитку є допоміжні приміщення, які знаходяться в спільному користуванні власників житлових приміщень даного гуртожитку. Відповідачами, які проживають у цьому ж гуртожитку, проведено переобладнання займаних кімнат з частиною допоміжних приміщень ( колишні душові та туалет) під ізольовану квартиру. Вказувала на порушення прав інших мешканців гуртожитку, зокрема своїх.

Встановлено судом і сторонами не оспорюється, що будинок № 6 по вул. Військових Ветеранів в м. Івано-Франківську має статус гуртожитку. Сім'ї позивача та відповідача проживають на третьому поверсі та займають відповідно кімнати №№ 44-45 та 46-47.

2 кухні та 2 приміщення санвузлів перебували у користуванні всіх мешканців поверху і таких згідно довідки КП «Дирекція замовника» зареєстровано на проживання 35.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у таких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно вимог ч. 2 ст. 6 цього Закону, співвласники допоміжних приміщень у гуртожитках зобов'язані не перешкоджати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Відповідно до ч. 2 ст.10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційний Суд у рішенні від 02.03.2004 № 4-рп/2004 зазначив, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Конституційний Суд у рішенні від 09.11.2011 № 14-рп/2011 зазначив, що в положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 здійснено переобладнання приміщень одного з санвузлів та приєднано його до кімнат №№ 46-47 і в такий спосіб позбавлено інших мешканців можливості користуватися цим санвузлом, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, про те, що переобладнання ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 допоміжних приміщень гуртожитку на вул. Військових ветеранів, 6 під ізольовану квартиру, порушує права позивача (ОСОБА_4) на користування цим приміщенням.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_4 згоди на здійснення такого переобладнання не давала.

Доводи апелянта та представника виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про те, що права ОСОБА_4 не порушені, оскільки нею в одній з своїх кімнат облаштовано санвузол до уваги не приймаються.

Так, в засіданні апеляційного суду представник балансоутримувача - КП «Дирекція замовника» пояснив, що єдиного плану реконструкції гуртожитку по вул. Військових Ветеранів, 6 в м. Івано-Франківську не існує. В окремих випадках мешканцям надаються дозволи на здійснення переобладнань приміщень з облаштуванням окремих вигод за кошт самих же мешканців. Що стосується ОСОБА_4, то облаштування нею санвузла є самочинним і за це її ( ОСОБА_4) було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, згідно п. 2.46 ДБН В.2.2-15-2005, затвердженого Наказом Держбуду України N 80 від 18.05.2005 обладнання санвузлів у гуртожитках повинно встановлюватися із розрахунку один душ або ванна, один умивальник і один унітаз не більше ніж на чотири - шість осіб.

У даному випадку такі норми будуть порушені.

Посилання апелянта на те, що у задоволенні вимоги про скасування п.7.3 рішення від 03.03.2009 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради відмовлено, а відтак і підстав для залишення суду першої інстанції в силі немає, не приймаються судом до уваги. Оскільки в даному рішення відповідачам надано право переобладнати приміщення гуртожитку під ізольовану квартиру без зазначення, про приєднання та переобладнання спільних приміщень.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

В.М. Соколовський