Постанова № 31239269, 13.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 907/330/13

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

з участю представників:

від прокуратури - Покора К.В.

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, вих.№1/982 вих.13 від 15.04.2013 року

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 року (суддя Бобрик Г.Й.) по справі № 907/330/13, якою повернуто без розгляду

позовну заяву Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - позивач: Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142), м.Мукачево

до відповідача Косоньської сільської ради, с.Косонь, Берегівського району

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Албовк Анна Михайлівна, с.Косонь

про визнання нечинним рішення позачергової сесії 23 скликання Косоньської сільської ради від 05.05.2000 року, в частині надання громадянці Албовк Анні Михайлівні в приватну власність земельної ділянки площею 1,63 га по контуру №433

в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 року по справі №907/330/13 повернуто без розгляду позов Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, заявлений в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних відносинах - позивач: Мукачівський прикордонний загін (військова частина 2142) до Косонської сільської ради, третя особа Албовк Анна Михайлівна про визнання нечинним рішення позачергової сесії 23 скликання Косоньської сільської ради від 05.05.2000 року, в частині надання громадянці Албовк А.М. в приватну власність земельної ділянки площею 1,63 га по контуру №433.

Суд в ухвалі зазначає, що прокурор неправильно визначив позивача, тобто орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а також не подав належних доказів надіслання позивачу та відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.1, п.6 ст.63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Закарпатський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 року по справі №907/330/13, передати справу на розгляд господарського суду, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року за №3-РП/99, в якому зазначено, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулось чи може відбутись порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Одночасно, апелянт вказуючи на норми ст.ст.6, 10 , 27 Закону України «Про державну прикордонну службу», ст.77 Земельного кодексу України, ст.ст.1, 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони» посилається на те, що Військова частина 2142 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, з огляду на що, прокурором вірно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Крім того, зазначає, що прокурором на виконання вимог ст.56 ГПК до позовної заяви долучались докази надсилання позовної заяви з додатками відповідачу, а саме поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явились.

Від відповідача 13.05.2013 року до суду надійшов лист (від 07.05.2013 року вих.№35), в якому останній просить про розгляд справи за відсутності представника Косоньської сільської ради та задоволення позову.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі.

Оскільки явка представників сторін та третьої особи не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд у оскаржуваній ухвалі посилається на те, що прокурор невірно визначив позивача, тобто орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ч.1 ст. 361 даного Закону, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 ст.361 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Господарський суд, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного (на даний момент Господарського) процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

При цьому, вказаним рішенням Конституційного Суду України визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У позовній заяві прокурором вказано в чому саме полягає порушення інтересів держави, зокрема останній подаючи позов про визнання нечинним рішення позачергової сесії 23 скликання Косоньської сільської ради від 05.05.2000 року, в частині надання громадянці Албовк Анні Михайлівні в приватну власність земельної ділянки площею 1,63 га по контуру №433, зазначає, що спір, який виникає внаслідок вилучення земельних ділянок з постійного користування військових частин всупереч вимог чинного законодавства України призводить до порушення інтересів держави у сфері оборони, що у відповідності до вимог ст.121 Конституції України та ст.311 Закону України «Про прокуратуру» покладає на прокуратуру України здійснення представницьких повноважень в суді.

Поряд з цим, слід зазначити, що положеннями ст.ст.1, 6, 10, 27, 28 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» передбачено, що державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. Фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством. Забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Із врахуванням наведеного прокурор вказує, що Військова частина 2142 є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, а згідно із ст.77 Земельного кодексу України, ст.ст.1,2 Закону України «Про використання земель оборони», військовим частинам для виконання покладних на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України та звертає увагу на те, що земельна ділянка площею 1,63 га, яка рішенням Косонської сільської ради від 05.05.2000 року надана в приватну власність громадянці Албовк А.М. входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною Мукачівського прикордонного загону (Військова частина 2142) та розташована між КПП «Косино» та державним кордоном України, тобто перебуває в зоні облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону.

Щодо посилань суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі про неподання належних доказів надіслання позивачу та відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів з описом вкладення, слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст.56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Слід зазначити, що у інформаційному листі Вищого господарського суду України зазначено, що частиною першою статті 63 названого Кодексу не передбачено можливості повернення суддею позовної заяви у зв'язку з неподанням доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів позивачеві та/або третім особам (у пункті 6 цієї частини йдеться лише про відповідача). Однак, з огляду на визначені статтями 42 і 43 ГПК засади рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності, господарський суд у разі прийняття ним позовної заяви прокурора (заступника прокурора), до якої не додано доказів надсилання її копії (і копій доданих до неї документів) позивачеві і третім особам, має зобов'язати прокурора (заступника прокурора) надіслати відповідні копії цим учасникам судового процесу і подати суду докази такого надіслання у визначений ним термін.

Крім того, до матеріалів позовної заяви в якості додатку зазначено - докази надіслання позовної заяви з додатками відповідачу та третій особі (арк. справи 7), копія опису вкладення до листа (арк. справи 14) надісланого 01.04.2013 року Косоньській сільській раді, яким прокурор направляв відповідачу копію позовної заяви з додатками долучена до матеріалів справи.

Колегією суддів відзначено, що акту про відсутність будь-якого документа чи додатка до нього, складеного у відповідності до Інструкції з діловодства в господарських судах України до матеріалів справи не долучено.

Беручи до уваги вищенаведене, виходячи з аналізу зазначених норм права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в даному випадку у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позову без розгляду на підставі п.1, п.6 ст.63 ГПК України, а відтак ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 року по справі №907/330/13 слід скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 103, 104, 105, 106 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України задоволити.

Ухвалу господарського суду від 05.04.2013 року по справі №907/330/13 про повернення позовної заяви без розгляду скасувати.

Справу №907/330/13 передати в місцевий господарський суд для розгляду по суті.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Зварич О.В.

Хабіб М.І.