Ухвала суду № 31239175, 13.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

УХВАЛА

13.05.13 Справа№ 5015/4335/11

За заявою №236/02: Львівського комунального автотранспортного підприємства №1, м.Львів

про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.11р на один рік - до 25.04.2014 року.

у справі №5015/4335/11

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення 5 988 884,93 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю представників :

від заявника (боржника): Петришин В.М. - представник ( довіреність від 18.01.2013 року)

від позивача ( стягувача) : не з»явився

Суть спору: Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1, м.Львів звернулось до господарського суду із заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.11р на один рік - до 25.04.2014 року

у справі №5015/4335/11

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 про стягнення 5 988 884,93 грн.заборгованості.

Ухвалою від 30.04.2013 року заява прийнята судом розгляду , судове засідання призначено на 13.05.13 р на 12 год.00 хв.

13.05.13 р за вх.№15971/13 у канцелярії суду зареєстровано подане представником заявника клопотання №253/02 від 13.05.2013 року про долучення до матеріалів справи документів .

В судовому засіданні, з підстав наведених у Заяві та наданих суду поясненнях представник заявника підтримав доводи, викладені у заяві та просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Львівської області від 27.10.11 р у справі №5015/4335/11 на один рік - до 25.04.2014 року. В обґрунтування заявник вказує наступні обставини, та стверджує , що такі ускладнюють виконання рішення , роблять його виконання неможливим та є винятковими. Це, зокрема те, що ЛК АТП №1 на сьогоднішній день обслуговує 32 відсотки ринку перевезень у м.Львові ( 16 маршрутів); на підприємстві працює 263 особи і фонд оплати праці складає 517 232,18 грн., а у випадку накладення арешту на рахунки ЛК АТП №1 підприємство не матиме змоги здійснювати оплату праці працівників,оплачувати вартість палива, здійснювати розрахунки з контрагентами по запчастинах та інших, необхідних матеріалах, а це призведе до зупинення підприємства. Стверджує, що на сьогоднішній день відповідно до виписок з банківських рахунків на підприємстві склалося складне фінансове становище, та відсутні кошти для виплати зарплати. Просить заяву задоволити та відстрочити виконання рішення до 25.04.2014 року.

Заява подана в порядку ст.121 ГПК України.

Розглянувши заяву та подані заявником документи, наявні у судовій справі матеріали, заслухавши представника заявника суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі №5015/4335/11 господарський суд Львівської області повністю задоволив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи», м.Львів, до Львівського комунального автотранспортного підприємства №1 , м.Львів, та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 4 600 000,00 грн. основного боргу, 460 693,15 грн. пені, 3% річних в розмірі 210 591,78 грн., 717 600,00 грн. інфляційних втрат , 25500,00 грн. держмита , 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення сторонами не оскаржувалось, набрало законної сили.

11.11.2011 року на примусове виконання рішення від 27.10.2011 року стягувачу був виданий наказ.

Як вбачається із поданих заявником до справи документів, наказ господарського суду Львівської області від 27.10.2011 року у справі №5015/4335/11 перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області. Так, зокрема, 08.04.2013 року виконавчою службою прийнято Постанову ( ВП №30256160) про арешт коштів боржника : на підставі рішення суду накладено арешт на кошти, що містяться на усіх рахунках боржника (з переліку у постанові - на кошти , що знаходяться на 19-ти рахунках у фінансових установах).

Розглядаючи заяву відповідача про відстрочку вищевказаного рішення на один рік - до 25.04.2011 року , господарський суд , на підставі аналізу представлених заявником документів, дійшов висновку про відсутність підстав для відстрочки виконання судового рішення.

При цьому суд виходив із наступного.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

В силу статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 9 від 17.01.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК, господарські суди повинні мати на увазі, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункти 7.1.1. 7.2. постанови).

Отже, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Однак законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, оскільки важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось виключних (виняткових) обставин.

Крім цього самі по собі фінансові труднощі підприємства не свідчать про те, що особа (боржник) не може виконати рішення суду, оскільки відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», способів виконання рішення суду.

Слід також наголосити, що зазначаючи про те, що Львівське комунальне автотранспортне підприємство №1 обслуговує 32 відсотки ринку перевезень у м.Львові та що на підприємстві працює 263 особи, а у випадку накладення арешту на рахунки ЛК АТП №1, підприємство не матиме змоги здійснювати оплату праці працівників, проводити розрахунки з контрагентами за паливо та за запчастини суд не може взяти до уваги лише зазначені доводи і залишити поза увагою той факт , що друга сторона у справі - стягувач , ТзОВ «Львівські автобусні заводи», є юридичною особою і при виконанні господарської діяльності свою чергу несе зобов»язання перед контрагентами, зокрема по забезпеченню поставки автобусів згідно договорів. При цьому, відстрочення виконання судового рішення про стягнення на користь ТзОВ «Львівські автобусні заводи» значної суми заборгованості , присудженої до стягнення на його користь за рішенням суду від 27.10.11р у справі №5015/4335/11 матиме негативні наслідки по оплаті вказаним підприємством заборгованості перед постачальниками, а також поставить під загрозу виконання позивачем взятих на себе зобов»язань перед контрагентами.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, на підставі ст. 121 ГПК України, господарський суд також повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін.

Суд відзначає, що заборгованість відповідача за сумою основного боргу у розмірі 4 600 000,00 грн. (вартість поставлених за договором про закупівлю товарів, робіт та послуг автобусів) виникла ще починаючи з 01.01.2010 року, тобто такий борг вже існує тривалий час і порушує матеріальні інтереси позивача та також може призвести до негативних наслідків для нього.

Як підтвердив представник заявника у судовому засіданні, бодай часткове погашення заборгованості по рішенню суду відсутнє. Доказів зворотнього суду теж не надано.

Окрім того, заявником не подано довідок про рух коштів по вісімнадцяти , наявних у нього у банківських установах , рахунках, тоді як Довідкою «про наявність рахунку і залишку коштів» від 13.05.2013 р «ПриватБанк» підтвердив залишок коштів на рахунку, відкритому 12.04.12 р, в сумі 102978,65 грн.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що відстрочка виконання рішення суду є правом суду, яке реалізується за його внутрішнім переконанням, на підставі поданих заявником доказів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 ГК України, одним із загальних принципів господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 318 ЦК України, усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Частиною 3 ст. 319 ЦК України гарантується забезпечення усім власникам рівних умов здійснення своїх прав.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Аналогічну гарантію закріплено і у ч. 4 ст. 13 Конституції України, згідно з якою держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі ст. 4-2 ГПК України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

З урахуванням викладеного вище суд відзначає, що викладені в заяві доводи відповідача не є підтвердженням винятковості за відповідних обставин, які б слугували достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення. Доводи відповідача про те, що він не може виконати рішення суду у встановлений строк, та про наявність обставин, що ускладнюють його виконання, матеріалам справи не відповідає.

Керуючись ст.ст. 86, 121, Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення суду по справі 5015/4335/11 від 27.10.2011р., відмовити повністю.

Суддя Кітаєва С.Б.