Ухвала суду № 31239162, 14.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

Справа № 910/288/13 14.05.13 р.

За позовомПублічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» доПублічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» простягнення 3 029 282,09 грн.

Головуючий суддя Бойко Р.В.

Судді: Босий В.П.

Мандичев Д.В.

Представники сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:Грицак О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Херсонський суднобудівний завод» звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про стягнення 3 029 282,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 720-227 від 21.10.2010 р. в частині здійснення розрахунків за надані послуги по ремонту судна, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 2 929 447,45 грн. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 99 834,64 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі №910/288/13 та розгляд справи призначено на 24.01.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2013 р. розгляд справи відкладено до 28.02.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.02.2013 р. розгляд справи відкладено до 14.03.2013 р. та продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

11.03.2013 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 2 929 447,45 грн. та 3 % річних (нараховані за період прострочення з 16.07.2011 р. по 13.03.2011 р.) у розмірі 119 050,87 грн.

Справа розглядається в редакції заяви про збільшення позовних вимог, поданої 11.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. вирішено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. для здійснення колегіального розгляду справи визначено наступних суддів: Бойко Р.В. (головуючий), Босий В.П., Баранов Д.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2013 р. справу 910/288/13 прийнято колегією суддів у складі: головуючий (суддя) Бойко Р.В., судді Босий В.П., Баранов Д.О. та призначено розгляд справи на 01.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. розгляд справи №910/288/13 відкладено до 29.04.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2013 р. розгляд справи №910/288/13 відкладено до 14.05.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. у зв'язку з перебуванням судді Баранов Д.О. у відпустці справу №910/288/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Босий В.П., Мандичев Д.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2013 р. колегією суддів у складі: головуючий суддя Бойко Р.В., судді Босий В.П., Мандичев Д.В. справу № 910/288/13 прийнято до провадження.

14.05.2013 р. до початку судового засідання через канцелярію господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 14.05.2013 р., представники позивача не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, підтримав клопотання про припинення провадження у справі та просив суд його задовольнити.

Клопотання мотивоване тим, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, оскільки договір № 720-227 від 21.10.2010 р. містить положення, за змістом якого будь-який спір, що виник у зв'язку з даним договором, підлягає передачі на розгляд в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про припинення провадження у справі підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом (ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У зазначених нормах національного законодавства втілені зобов'язання України за міжнародними договорами як сторони Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року) та Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж (Женева, 21 квітня 1961 року). За повідомленням Міністерства закордонних справ України (лист від 07.02.2000 року № 4.3/8-067-137) вказані Конвенції набули чинності для України, відповідно, 10 січня 1961 року та 7 січня 1964 року.

Пунктом 1 ст. II Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень передбачено, що кожна з держав - учасниць визнає письмову угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які спори, що виникли між ними у зв'язку з будь-яким конкретним договірним чи іншим правовідношенням, об'єкт якого може бути предметом арбітражного розгляду. Згідно з пунктом 3 цієї статті суд держави - учасниці, якщо до нього надійшов позов з питання, щодо якого сторони уклали арбітражну угоду, повинен, на прохання однієї з сторін, направити сторони до арбітражу, якщо не визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При цьому статтею 16 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» передбачено право третейського суду самостійно визначитися зі своєю компетенцією щодо розгляду конкретного спору, в тому числі щодо наявності чи дійсності арбітражної угоди.

Як зазначено в п. 1 ст. IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, сторони арбітражної угоди можуть на свій розсуд передбачити передачу спорів на вирішення постійного арбітражного органу або на вирішення арбітражу в даній справі (арбітраж ad hoc). Згідно з п. 1 ст. VI цієї Конвенції відвід державного суду за непідсудністю, що ґрунтується на арбітражній угоді і заявлений в державному суді, в якому порушено справу однією зі сторін в арбітражній угоді, повинен бути заявлений під загрозою втрати права за пропуском строку до або в момент подання заперечень по суті позову в залежності від закону держави-учасниці.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, 21.10.2010 р. між сторонами було підписано договір № 720-227, за умовами якого позивач зобов'язався виконати роботи по ремонту судна, а відповідач зобов'язався оплатити вартість виконаних робіт.

До умов вказаного договору було включено в тому числі арбітражне застереження, яким сторони узгодили розгляд спорів за договором про спільну діяльність учасників договору у Міжнародному Комерційному Арбітражному суді при Торгово-промисловій Палаті України, який проходить за регламентом цього арбітражу. Так, згідно з п. 10.1 договору № 720-227 будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним та не врегульований шляхом переговорів протягом 10 днів, підлягає передачі на розгляд та остаточне вирішення до Міжнародного Комерційного Арбітражу суді при Торгово-промисловій Палаті України.

Отже, наявність такої угоди унеможливлює вирішення спору у господарському суді, оскільки сторони домовилися про вирішення спору іншим органом, а відповідач наполягає на вирішенні спору саме Міжнародним Комерційним Арбітражним судом при Торгово-промисловій Палаті України.

За змістом ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, а також якщо сторони уклали угоду про передачу спору на вирішення третейського суду.

Як зазначено в п. 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», провадження у справі підлягає припиненню, якщо при розгляді справи буде встановлено, зокрема, що: справа зі спору непідвідомча господарському суду; є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду. Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі.

З огляду на те, що матеріали справи не містять доказів визнання пункту договору, в якому міститься арбітражне застереження, недійсним, втрати ним чинності, а також не містять будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість виконання даної арбітражної угоди сторонами, суд дійшов висновку, що спір у справі № 910/288/13 вирішенню в господарських судах України не підлягає.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Вищого господарського суду України від 21.10.2008 р. у справі № 48/57 (05-5-48/13584) та Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Враховуючи викладене, провадження у справі № 910/288/13 підлягає припиненню на підставі ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі № 910/288/13 припинити.

2. Повернути Публічному акціонерному товариству «Херсонський суднобудівний завод» (73000, м. Херсон, Карантинний острів, 1, ідентифікаційний код 14308500) з Державного бюджету України 64 997 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 81 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 5158 від 25.12.2012 р.

Головуючий суддя Р.В. Бойко

Судді: В.П. Босий

Д.В. Мандичев