Рішення № 31239090, 08.05.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" травня 2013 р.Справа № 921/257/13-г/14Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ", вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, м. Київ 39, 03039 (поштова адреса: вул. М. Тимошенка, 29-Б, літера "А", 3 поверх, м. Київ, 04205)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Антін", с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47843

про стягнення 41642.13 грн.

за участю представника позивача: Сушицького В.М. довіреність від 28.01.2013р.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до ТОВ "Антін" про стягнення 41642.13 грн., в т. ч. 12000.00 грн. основної заборгованості, 1642.13 грн. пені та 28000.00 грн. штрафу.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані в судових засіданнях повноважними представниками, посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним, згідно договору поставки , товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням пені та штрафу, в сумі 41642.13 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повідомлення про вручення поштових відправлень - ухвал суду від 14.03.2013р, 27.03.2013р. та 17.04.2013р., повернулися на адресу суду без вручення адресату. В той же час, кореспонденція направлялася відповідачу за адресою, що зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 20.03.2013р., а саме: с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, 47843. Таким чином, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення сторін належним чином про час та місце слухання справи і реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі вирішення спору, розгляд справи судом відкладався із підстав викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні представникам позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

26 квітня 2012 року між ТОВ "АГРОСЕМ" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Антін" (Покупець) укладено договір поставки насіння сої №26.04.12-ГБ (далі -Договір), за умовами якого, Постачальник продає, а Покупець приймає та оплачує насіння сої (Товар) за ціною, в кількості та асортименті, узгоджених Сторонами в специфікаціях (додатки до цього договору), які є його невід'ємною частиною (п.2.1 та 3.1 Договору).

Враховуючи що товар є імпортованим, у пункті 3.2 Договору контрагенти домовились визначити еквівалент ціни товару у дол. США у відповідності до курсу дол. США відносно гривні, що склався на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передує даті підписання специфікації.

Відповідно до п. 3.3 угоди, Покупець здійснює оплату вартості товару шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок Постачальника; розрахунки між сторонами можуть проводитись у інших, не заборонених діючим законодавством України, окрім грошової формах (в т. ч. вексельна форма розрахунків або припинення грошових зобов'язань за цим договором шляхом заліку зустрічних однорідних вимог сторін).

В силу п. 3.4 угоди , Покупець оплачує вартість товару на умовах та у строки, які визначені в специфікаціях до Договору.

У разі ж порушення Покупцем строків проведення авансового платежу та/або оплати відповідно до порядку та строків платежів, встановлених договором, Постачальник з першого дня порушення таких строків набуває право вимагати від Покупця негайної повної оплати за весь товар за цим договором до настання строку оплати за товар, а Покупець має негайно, на першу вимогу Постачальника здійснити повну оплату за товар ( п.3.8 угоди).

Пунктом 13.2 Договору визначено, що такий набуває чинності з дня його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності до умов даного правочину, згідно із специфікацією №1 від 26.04.2012р., Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції (насіння сої Тундра) в строк до 03.05.2012р. із оплатою товару в розмірі 100% його загальної вартості до 27.04.2012р. Дана специфікація є невід'ємною частиною Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору №26.04.12-ГБ та специфікації №1 від 26.04.2012р., поставив Покупцю, згідно видаткової накладної № АГ-04/0523 від 04.05.2012р., через повноважного представника Ціммер А. В. (довіреність №18 від 28.04.2012р.), насіння сої на суму 140000.00 грн.

Натомість, в порушення умов Договору та п. 3 специфікації №1 від 26.04.2013р. , вартість отриманого товару контрагентом оплачено лише частково, в сумі 128000.00 грн. Наведене підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З наведених вище норм матеріального права та зібраних у справі письмових доказів суд констатує, що сума основної заборгованості перед господарським товариством на день вирішення спору становить 12000.00 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним законодавством порядку не спростована, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 9.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

При цьому судом враховано, що визначений позивачем порядок нарахування пені, відповідає вимогам ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Також, п. 12.4 правочину контрагентами було обумовлено, що на підставі ст. 259 ЦК України при нарахуванні штрафних санкцій відповідно до умов Договору, не застосовувати п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а здійснювати нарахування штрафних санкцій за весь період неналежного використання взятих на себе зобов'язань.

Із даного приводу, Вищий господарський суд України, листом №01-06/1624/2011 від 21.11.2011р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", зазначив, що якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений ч. 6 ст. 232 ГК України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором. Така ж правова позиція закріплена у постановах Вищого господарського суду України №5011-49/270-2012 від 20.09.2012р. та №Б3/201-10/24 від 26.02.2013р.

За таких обставин, суд погоджується із визначеним позивачем періодом нарахування пені - з 28.05.2012р. по 01.03.2013р. Водночас сума обчислена господарським товариством невірно, оскільки з урахуванням фактичних обставин має становити 1638.12 грн. З наведеного, в цій частині, вимоги судом задовольняються, в решті - суд у позові відмовляє.

Крім того, у п. 9.4 правочину його контрагенти узгодили, що за порушення Покупцем строків оплати поставленого товару, відповідно до умов даної угоди, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від суми загальної вартості товару.

Посилаючись на дані домовленості, господарським товариством нараховано відповідачу штраф від суми поставленого товару в розмірі 28000.00 грн.

Водночас, суд при прийнятті рішення в цій частині враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

З наведеного в сукупності та беручи до уваги розмір виконання боржником основного зобов'язання, а також те, що нараховані суми пені та штраф в значній мірі компенсують втрати позивача , суд вважає нарахований штраф надміру великим і неспіврозмірним , а відтак, на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України, прийшов до висновку про необхідність його зменшення до 12000.00 грн., що становить розмір заявленої до стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволених вимог. В частині зменшеного штрафу судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Надмірно сплачений судовий збір, в розмірі 0.50 грн., згідно платіжного доручення №2784 від 05.03.2013р., на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає поверненню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антін" (с. Жеребки, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, м. Київ 39, ідентифікаційний код 30967207) - 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 12000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1638 (одну тисячу шістсот тридцять вісім) грн. 12 коп. пені, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 33 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (вул. Голосіївська, 7, адміністративний корпус 1-А, м. Київ 39, ідентифікаційний код 30967207) з Державного бюджету України - 50 (п'ятдесят) копійок судового збору, зайво сплаченого згідно платіжного доручення №2784 від 05.03.2013р.

4. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині вимог відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено

"16" травня 2013р.