Рішення № 31239057, 15.05.2013, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2013 р.Справа № 921/333/13-г/14

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Зборівської міської ради Тернопільської області, вул. Б. Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільська область, 47201

про стягнення заборгованості в сумі 10169.20 грн.

за участю позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_3 від 21.07.1998р.

Суть справи:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Тернопільської області з позовом до Зборівської міської ради Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 10169.20 грн.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого ним, на підставі накладної №47 від 07.11.2012р., товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 10169.20 грн., яка і є предметом судового розгляду.

Відповідач, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, витребуваного ухвалами суду від 29.03.2013р. та 17.04.2013р. відзиву на позов не подав. Клопотанням №119 від 10.04.2013р. (отримано 16.04.2013р.) повідомив суд про розгляд справи без участі його представника.

За таких обставин, зважаючи на неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В процесі вирішення спору, розгляд справи судом відкладався із підстав викладених у відповідних ухвалах.

В судовому засіданні позивачу, процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

На виконання правочину, укладеного між сторонами в усній формі, позивач 07.11.2012р. продав відповідачу товар: емаль 2.8 кг. - 54 шт., цвяхи 40 мм. - 55 кг., цвяхи 70 мм. 20 кг., оліфу 0.9 кг. - 72 шт., пензлики - 20 шт., пензлики - 20 шт., розчинник 0.8 кг. - 20 шт., рукавиці робочі - 20 пар, рукавиці гумові - 20 пар, вапно 20 кг. - 40 шт., щітки для побілки - 22 шт., цемент 50 кг. - 20 шт., згідно накладної №47, всього на суму 10169.20 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписами повноважних осіб та відтиском печатки Зборівської сільської ради на накладній №47, а також погодженим між сторонами актом звірки розрахунків, станом на 01.12.2012р., яким відповідач підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед позивачем в розмірі 10169.20 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 ЦК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору купівлі-продажу, згідно якого та в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочину, продав відповідачу товар, згідно накладної №47 від 07.11.2012р., на загальну суму 10169.20 грн., який станом на час вирішення спору не оплачений.

При цьому, строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті вартості отриманого ним товару між сторонами визначений не був.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на викладене, 13.03.2013р. позивачем направлено, згідно фіскального чека №2813, на адресу відповідача вимогу б/н від 07.03.2013р. про сплату спірної суми заборгованості, що залишена останнім без належного виконання.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 10169.20 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним кодексом не спростована, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Зборівської міської ради Тернопільської області (вул. Б. Хмельницького, 13, м. Зборів, Тернопільська область, ідентифікаційний код 04058410) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) - 10169 (десять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 20 коп. основної заборгованості, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повний текст рішення складено

"18" травня 2013р.