Рішення № 31237520, 13.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/26/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.13 Справа № 908/1007/13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25)

до Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя. бул. Гвардійський, 137)

про стягнення суми 8607,30 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Зінченко О.М. (довіреність № 70 від 13.03.2013 р.);

Від відповідача - Алілуєв Д.Ю. (довіреність № 3943/20-19 від 16.08.2012 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача 4674,62 грн. інфляційних втрат, 3932,68 грн. - 3% річних за прострочення відповідачем зобов'язання сплатити грошові кошти.

Ухвалою господарського суду від 22.03.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1007/13, справі присвоєно номер провадження 20/26/13, судове засідання призначено на 08.04.2013 р. Ухвалою голови господарського суду на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 25.04.2013 р. В судовому засіданні 25.04.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 13.05.2013 р.

13.05.2013 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано наступним. Згідно з Актом порушення Правил користування електричною енергією № 00005625 від 02.12.2010 р. у відповідача виявлено порушення: зрив пломби. 16.12.2010 р. рішенням комісії позивача на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією на підставі Акту про порушення ПКЕЕ № 00005625 від 02.12.2010 р. визначений розмір недоврахованої електроенергії у розмірі 74423 кВт.год на суму 61186,13 грн. На засіданні комісії, що відбулося 16.12.2010 р., представникові відповідача був наданий до сплати рахунок № 8119 на суму 61186,13 грн., протокол засідання комісії та розрахунок недоврахованої електроенергії. Відповідно до п. 6.43 Правил, споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електроенергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку, тобто сплата повинна була бути виконана до 16.01.2011 р. Обов'язок по сплаті вищезазначеного боргу підтверджено рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2011 р. по справі № 8/5009/6461/11 і додаткового доказування не потребує. Фактично борг відповідачем сплачено 21.02.2013 р., відповідно прострочення складає 782 дні. Відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем сплати грошових коштів втрати від інфляції складають 4674,62 грн. за період з 16.01.2011 р. по 31.01.2013 р., 3% річних - 3932,68 грн. за період з 16.01.2011 р. по 21.02.2013 р., які позивач просить стягнути з відповідача. Позовні вимоги обгрунтовані ст.ст. 11, 525, 526, 610, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174, 175, 193 ГК України, Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910).

Відповідач із позовними вимогами не погодився, вважає їх незаконними та необгрунтованими. В письмовому відзиві зазначив, зокрема, що відповідно до листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 р. № 01-06/1624/2011 недоврахована електроенергія - це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, які підлягають доказуванню з урахуванням приписів ст. 225 ГК України та ст.ст. 22, 614, 1212, 1213 ЦК. Господарський суд у справі № 8/5009/6461/11 до спірних правовідносин застосував положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК. Отже, оскільки недоврахована електроенергія - це збитки енергопостачальника через правопорушення споживача у сфері електроенергетики, положення ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, не може бути застосованим до спірних відносин. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2011 р. у справі № 8/5009/6461/11 позовні вимоги ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до Концерну "Міські теплові мережі" задоволено. Рішенням стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь позивача 61186,13 грн. вартості недоврахованої електроенергії.

Рішенням господарського суду у справі № 8/5009/6461/11 встановлено, що 02.12.2010 р. представниками енергопостачальної організації (позивач у справі) складено Акт порушень Правил користування електричною енергією № 00005625 на об'єкті за адресою: м. Запоріжжя, вул. Лобановського, 7а, в якому зазначено, що споживач - Концерн "Міські теплові мережі" порушив вимоги п. 6.40 Правил користування електричною енергією. Даний акт розглянутий 16.12.2010 р. на засіданні комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕ в присутності представника відповідача. На підставі Акту про порушення ПКЕЕ комісією прийнято рішення про здійснення розрахунку недоврахованої електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією за період з 03.06.2010 р. по 02.11.2010 р., кількість недоврахованої електричної енергії складає 74423 кВт на суму 61186,13 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У матеріалах справи мається копія банківської виписки (а.с. 13), з якої вбачається, що відповідачем 21.02.2013 р. було перераховано позивачу суму 61186,13 грн. із призначенням платежу: "плата за ел. енергію, зг. ріш. суду по справі № 8/5009/6461/11 від 19.12.2011 р. за дог. № 8119 від 01.12.04".

Мотивуючи порушення відповідачем п. 6.43 Правил користування електричною енергією, яким встановлено, що споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку (тобто до 16.01.2011 р.), позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою стягнути інфляційні втрати та 3% річних за порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як слідує з рішення господарського суду Запорізької області у справі № 8/5009/6461/11, зобов'язання відповідача (Концерну "Міські теплові мережі") сплатити 61186,13 грн. вартості недорахованої електроенергії визнано грошовим.

Відповідальність за невиконання грошового зобов'язання настає на загальних підставах згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відтак, прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується після вирішення судом питання про стягнення певної грошової суми (в даному випадку - вартості електроенергії).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних заявлена правомірно.

Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми 3932,68 грн. 3% річних, розрахованих за період з 16.01.2011 р. по 21.02.2013 р.

Обґрунтовуючи дату початку періоду нарахування 3% річних (16.01.2011р.), позивач посилається на п. 6.43 Правил користування електричною енергією, що затверджені постановою НКРЕ України від 31.07.1996 р. № 28 (у редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 р. № 910).

Згідно з п. 6.43 зазначених Правил, кошти за недовраховану електричну енергію перераховуються споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом або поточний рахунок постачальника електричної енергії за нерегульованим тарифом. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

Позивач при розгляді даної справи посилається на встановлені факти рішенням господарського суду Запорізької області від 19.12.2011 р. у справі № 8/5009/6461/11, яким стягнуто на користь позивача вартість недоврахованої електроенергії в сумі 61186,13 грн.

Як слідує із зазначеного рішення, предметом розгляду у справі № 8/5009/6461/11 було стягнення вартості електроенергії, не облікованої внаслідок порушення відповідачем Правил користування електричною енергією. Судом у справі № 8/5009/6461/11 до спірних правовідносин було застосовано положення статей 1212-1213 ЦК України з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.05.2011р. по справі №829/19567.

Однак, позивач посилається на рішення суду у справі № 8/5009/6461/11, як на підставу (обов'язок) сплати відповідачем боргу в сумі 61186,13 грн. і виникнення грошового зобов'язання. Як зазначено вище, за приписами ч.5 ст.11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням суду визнано грошовим ( у даному випадку вартість недоврахованої електроенергії), відповідальність за невиконання такого зобов'язання настає на загальних підставах згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.12.2011 р. у справі № 8/5009/6461/11 набрало законної сили 03.01.2012 р., що підтверджено наказом про примусове виконання даного рішення.

Судом зроблено перерахунок 3% річних за період з 04.01.2012 р. (з наступного дня після набрання законної сили рішенням суду у справі № 8/5009/6461/11) по 21.02.2013 р. (дата сплати відповідачем заборгованості). Таким чином, до стягнення з відповідача належить сума 2077,03 грн. 3% річних за зазначений період.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 4674,62 грн. втрат від інфляції за період з 16.01.2011р. по 31.01.2013 р., згідно з розрахунком. Як слідує із розрахунку, незважаючи на зазначення у позовній заяві на здійснення розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, фактично позивач заявляє до стягнення втрати від інфляції вибірково, не за весь час прострочення: з 16.01.2011р. по 30.06.20011р.; з 01.09.2011р. по 30.04.2012р.; з 01.09.2012р. по 31.10.2012р.; з 01.12.2012р. по 31.01.2013р.

Суд бере до уваги, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено до 15 дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то - з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).

Із урахуванням періоду, за який позивач мав право нараховувати інфляційні втрати і визначеного ним закінчення періоду нарахування - січень 2012р.-січень 2013р. та індексу інфляції за цей період 99,99709903, стягнута судом сума 61 186,13грн. із урахуванням інфляції становить 61 184,35500872 (тобто, - 1,77499128), що означає відсутність втрат від інфляції і відсутність підстав для їх стягнення.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, а позов в цілому задовольняється частково.

Згідно з ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення відповідача суд не бере до уваги з підстав, зазначених вище. Крім того, суд бере до уваги, що між сторонами існували договірні відносини (а не деліктні), тобто, як слідує із рішення суду у справі № 8/5009/6461/11), 01.12.2004р. сторонами по справі було укладено договір №8119 про постачання електричної енергії. По - друге, лист №10-74/0/4-13 від 16.01.2013р. Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в силу приписів ст.4 ГПК України не є обов'язковим для застосування господарським судом при вирішенні господарських спорів.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 25, код ЄДРПОУ 00130926, розрахунковий рахунок № 260030231709 в АТ "Сбербанк Росія", МФО 320627) суму 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн. 03 коп. - 3% річних, суму 415 (чотириста п'ятнадцять) 18 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення складено у повному обсязі 17.05.2013 р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.