Рішення № 31237516, 13.05.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/18/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.13 Справа № 908/731/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, м.Київ, пров.Шевченка, буд.12) в особі Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Запоріжжя (69035, м. Запоріжжя, пр.Маяковського, буд. 20-А)

до відповідача: Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна (71600, Запорізька область, м. Василівка, вул. Леніна, буд. 67)

про стягнення 2623602,77 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача - Пархоменко Т.А. (дов. № 09-32/389 від 20.03.2013 р.);

Від відповідача - Козачкова О.В. (дов. №361 від 03.10.2010р.);

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу імені Ватутіна заборгованості за кредитним договором № 12-071/02-01 від 30.05.2005 р. у розмірі 2602538,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 962087,67 грн., заборгованість за процентами - 1640450,79 грн.

Ухвалою господарського суду від 26.02.2013р. позовна заява прийнята до розгляду суддею Гандюковою Л.П., порушено провадження у справі № 908/731/13-г, справі присвоєно номер провадження 20/18/13, судове засідання призначено на 25.03.2013р. Ухвалою від 25.03.2013р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 08.04.2013р. Ухвалою голови господарського суду від 03.04.2013р. у зв'язку з хворобою судді розгляд справи перенесено на 22.04.2013р. У порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.04.2013р. оголошувалась перерва до 25.04.2013р. Ухвалою суду від 25.04.2013р. у порядку ст.69 ГПК України строк розгляду спору за клопотанням відповідача продовжений на 15 днів - до 13.05.2013р., розгляд справи відкладено на 13.05.2013р. На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні 13.05.2013р. оголошувалась перерва з 13.00 год. до 15.30 год.

У судовому засіданні 13.05.2013р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

04.04.2013р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою у зв'язку з допущеними арифметичними помилками при розрахунку заборгованості в частині відсотків, позивач усунув допущені помилки, внаслідок чого розмір стягуваної суми збільшився на 21 064,31 грн. Так, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка обліковується станом на 22.02.2013р. включно, в загальному розмірі 2 623 602,77 грн. Позивачем надано докази доплати судового збору у зв'язку зі збільшенням вимог, заява направлена на адресу відповідача, тому в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду є позовні вимоги про стягнення з відповідача 2623602,77 грн., з яких: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 1 661 515,10 грн. - заборгованість по процентам, нарахованим за період з 31.05.2006р. по 22.02.2013р. Позивач також надав письмові пояснення (а.с.129-131, 149). У судовому засіданні 13.05.2013р. представник усно зазначив, що позивач відмовляється від викладених в п.2 пояснення (а.с.130-131) підстав щодо стягнення відсотків, а саме: в частині їх нарахування на суму заборгованості як на безпідставно отримані кошти згідно з ст.536, ч.2 ст.1214 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовано, зокрема, наступними обставинами. Відповідно до умов кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту є 22.05.2006р. Відповідач дану умову не виконав, внаслідок чого з 22.05.2006р. виникла прострочена заборгованість, яка станом на 01.06.2006р. становила 1 427 077,79 грн., в тому числі 1358400,00 грн. - тіло кредиту, 61518,76 грн. - відсотки, 7159,03 грн. - пеня. Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі №15/102/06 задоволено зустрічний позов Промінвестбанку до СВК ім.Ватутіна про звернення стягнення на майно, що було предметом іпотеки, встановлено, що за рахунок вартості реалізованого майна сплачується основний борг за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. у сумі 1 377 000 грн. Позивач на підставі п.3.8 кредитного договору самостійно визначив розподіл коштів та здійснив зарахування грошової суми, отриманої від продажу предмету іпотеки згідно з договорами купівлі-продажу нерухомого майна, в рахунок погашення заборгованості за кредитом наступним чином: 1 109 836,89 грн. погашення основного боргу та погашення відсотків в розмірі 57 163,11 грн. Так, зокрема, сума 990 000 грн., отримана за договором купівлі-продажу від ТОВ «Агропромислова компанія», була зарахована на рахунок відповідача, відкритий у Банку, після чого на виконання п.3.12 кредитного договору здійснено договірне списання коштів: 962 087,67 грн. - на погашення кредитної заборгованості, 27 912,33 грн. - на погашення заборгованості за відсотками. Позивач вказує, що оскільки в подальшому договір іпотеки та договір купівлі-продажу були визнано недійсними, рішення за зустрічним позовом у справі №15/102/06 від 01.06.2006р. скасовано, отримані Банком від реалізації майна грошові кошти було повернуто Банком в ході примусового виконання рішення суду, які стягнуто за платіжною вимогою від 07.12.2012р. У зв'язку з цим, з 07.12.2012р. у відповідача виникла перед Банком заборгованість за кредитним договором в сумі 2623602,77 грн., з яких: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 1 661 515,10 грн. - заборгованість по процентам, нарахованим за період з 31.05.2006р. по 22.02.2013р. включно. Позов обґрунтовано ст.ст.236, 261, 267, 1049, 1054 ЦК України. Позивач виклав у позовній заяві обставини щодо причин пропуску позовної давності та на підставі ч.5 ст.267 ЦК України просить визнати їх поважними і захистити його порушені права.

При пред'явленні позову позивачем була надана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошову суму, яка судом відхилена ухвалою від 26.02.2013р.

Відповідач у своєму відзиві позов не визнав у повному обсязі у зв'язку з наступним. У п.7 резолютивної частини рішення господарського суду від 01.06.2006р. у справі №15/102/06. було зобов'язано виручкою від реалізованого майна погасити основне зобов'язання по тілу кредиту, яке станом на день вирішення спору становило 1358400 грн. Виручки від реалізації предмету іпотеки було достатньо для погашення основного боргу по тілу кредиту. Однак, позивач порушив встановлений порядок погашення, кошти крім погашення основного зобов'язання, спрямовані на погашення відсотків, пені, а тіло кредиту в повному обсязі погашено не було. Відповідно до звіту про розподіл коштів від реалізації предмету іпотеки, залишок заборгованості за кредитом складав 38563,11 грн. Зазначені дії є неправомірними, тому заявлений Банком розмір заборгованості за тілом кредиту, а також нарахування процентів на цю суму є незаконними. У 2007 році рішенням господарського суду у справі №10/196/07 було задоволено вимоги банку про звернення стягнення на рухоме майно майнового поручителя відповідача - ТОВ «Ватутіна - Агро» на суму 126079,00 грн. Договір іпотеки було визнано недійсним постановою Запорізького апеляційного суду від 20.06.2007р. Рішення у справі №15/102/06 було скасовано за наслідками перегляду за нововиявленими обставинами рішенням від 09.12.2010р. Укладений між Банком та ТОВ «Агропромислова компанія» договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р., зареєстрований в реєстрі №2069, визнано недійсним рішенням господарського суду Запорізької області у справі №14/293/06-4/159д/09 від 08.12.2011р. Враховуючи зазначені обставини, які були відомі позивачу, СВК ім.Ватутіна вважає, що позивач мав змогу звернутися за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості за кредитним договором у межах строку позовної давності. У зв'язку з тим, що строк позовної давності пропущений, відповідач просить суд при вирішенні даного спору застосувати приписи ч.4 ст.267 ЦК України. Додатково по суті спору відповідач зазначив, що оскільки згідно з п.2.2. кредитного договору строком виконання зобов'язання встановлено 22.05.2006р., нарахування процентів після цієї дати є неправомірним. Відповідач також заперечив проти розміру заявлених до стягнення суми боргу та нарахованих відсотків, вважає наданий позивачем розрахунок необґрунтованим, зокрема в частині заборгованості за кредитом станом на 28.02.2006р. у розмірі 962087,67 грн. Отримавши від реалізації 27.09.2006р. предмета іпотеки суму 1157000 грн., позивач спрямував її на відкритий у банку рахунок №20674315275723 простроченої заборгованості відповідача, здійснив розподіл коштів, у зв'язку з чим отримав фактичне повернення тіла кредиту у розмірі 1090836,89 грн. та відсотків в розмірі 57163,11 грн., зазначені кошти перешли у його власність, зобов'язання відповідача в цій частині припинилися. Виникнення в подальшому зобов'язання банка повернути частину цих коштів у зв'язку із застосуванням реституції за недійсним правочином стосується виключно правовідносин сторін за договором купівлі-продажу тваринницького комплексу. Їх фактичне у зв'язку з реституційними наслідками повернення не тягне за собою виникнення заборгованості в цій сумі у відповідача, а тим більше не дає підстав для нарахування на цю суму відсотків за той період, в якому кошти фактично знаходилися у користуванні банку. Відповідач, у тому числі, повідомив, що на даний час він позбавлений права власності на тваринницький комплекс, що був предметом іпотеки та купівлі-продажу за договорами, що визнано недійсними. 28.09.2009р. СВК ім.Ватутіна заявлено віндикаційний позов про витребування майна з чужого незаконного володіння, за яким порушено справу №11/414/09, провадження у якій знаходиться на стадії зупинення. Просить у задоволенні позову відмовити.

13.05.2013р. від відповідача судом одержано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом справи №11/414/09. Зазначене клопотання судом відхилено як необґрунтоване, оскільки зважаючи на предмет спору та правовідносини сторін, рішення з вказаної справи не вплине на результат розгляду даної справи, вони не пов'язані і встановлені факти не будуть мати преюдиційного значення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне Запорізької області» та Сільськогосподарським виробничим кооперативом імені Ватутіна (Позичальник, відповідач) було укладено кредитний договір №12-071/02-01 (далі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 1 500 000 грн. із кінцевим терміном повернення не пізніше 22 травня 2006р. згідно з встановленим графіком (п.п.2.1,2.2) та сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17% річних (п.3.2).

Відповідно до п.3.4 відсотки за користування кредитом нараховуються банком щомісячно в останній робочий день, за період з останнього робочого дня попереднього місяця по передостанній робочий день поточного місяця та сплачується Позичальником щомісячно на протязі п'яти банківських днів з дати їх нарахування з поточного рахунку Позичальника. У разі несвоєчасної сплати відсотків за користування кредитом відповідно до п.3.4 договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитом є шістдесятий календарний день від дня нарахування відсотків, що не сплачені у встановлений цим договором строк (абз.2 п.2.2).

Згідно з п.3.5 у випадку порушення Позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п.2.2 цього договору, Позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи з відсоткової ставки 25% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.п.3.3,3.4 договору.

У пункті 3.8 встановлено, що за наявності заборгованості по кредиту та відсотках за користуванням ним, сторони погодили наступну черговість погашення позичальником заборгованості:

- в першу чергу сплаті підлягають нараховані, але не сплачені в строк відсотки;

- в другу - нараховані відсотки, строк сплати яких ще не сплинув;

- в третю - прострочена заборгованість за кредитом;

- в четверту - неустойка, передбачена договором.

Згідно з п.6.5 кредитного договору він діє до повного повернення Позичальником кредиту, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та до повного виконання Позичальником будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих на себе згідно з умов цього договору.

Надання Банком кредитних коштів Позичальнику підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами від 31.05.2005р. (а.с.25-26).

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами 31.05.2005р. було укладено договір іпотеки, який посвідчено приватним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №857. Відповідно до п.1.2. Договору предметом іпотеки є нерухоме майно: - тваринницький комплекс, що знаходиться за адресою: м.Василівка Запорізької області, промислова зона; - комплекс будівель за адресою: м.Василівка Запорізької області, вул.Миру, буд.195, загальною заставною вартістю 427 000 гривень.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р. у справі №15/106/06 задоволено частково зустрічний позов Банку до СВК ім.Ватутіна, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором від 31.05.2005р. (зареєстрований за №857) шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст.38 Закону України «Про іпотеку», і сплатити за рахунок вартості реалізованого майна основний борг за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р. у сумі 1 377 000 грн. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.09.2006р. рішення у справі №15/102/06 залишено без змін.

27.09.2006р. Банком було укладено договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було предметом іпотеки за договором від 31.05.2005р. (реєстраційний №857):

- з ТОВ «Агропромислова компанія» укладено договір купівлі-продажу тваринницького комплексу за адресою: м.Василівка Запорізької області, промислова зона, за ціною 1 200 000 грн. (договір зареєстрований за №2069) (а.с.47-48);

- з Смірським Валерієм Вікторовичем укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель за адресою: м.Василівка Запорізької області, вул. Миру, буд.195, за ціною 177 000 грн., (зареєстрований за №2065) (а.с.45-46).

У пунктах 2.1 вказаних договорів зазначено, що продаж вчинено за ціною визначеною рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2006р.

Згідно з поясненнями позивача, фактично отримані від ТОВ «Агропромислова компанія» за предмет купівлі-продажу продажу кошти в сумі 990 000 грн. було спрямовано Банком на погашення заборгованості за Кредитним договором, які відповідно до п.3.8 цього договору розподілено наступним чином: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 27 912,33 грн. - заборгованість за відсотками.

Судом також встановлено, що 19.10.2006р. господарським судом Запорізької області прийнято рішення у справі №6/263/06 за позовом Банку до СВК ім.Ватутіна, яким задоволено позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене рухоме майно та майбутній врожай зерна згідно з договорами застави №12-036/03-01 від 01.06.2005р., №12-002/03-01 від 31.01.2006р. у рахунок погашення 219 707,70 грн., в тому числі 38 563,11 заборгованості по кредиту за кредитним договором №12-071/02-01 від 30.05.2005р., 86 678,50 грн. пені, витрат, пов'язаних з реалізацією заставного майна, судових витрат, збитків. Згідно з довідкою позивача (а.с133) станом на 03.04.13р. вказане рішення не виконано, заставне майно не реалізоване через відсутність частини майна.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі №9/346д/06 за позовом СВК ім.Ватутіна до відповідачів: приватного нотаріуса Жук Л.М. та АКПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне» скасовано частково рішення господарського суду Запорізької області від 14.02.2007р. у справі №9/346д/06, яким у задоволенні позову СВК ім.Ватутіна про визнання недійсним договору іпотеки і повернення сторін у первісний стан відмовлено та припинено провадження відносно приватного нотаріуса. Викладено резолютивну частину рішення в редакції, згідно з якою позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним договір іпотеки від 31.05.2005р., укладений між Банком та СВК ім.Ватутітна, посвідчений приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Жук Л.М. (№857 в реєстрі), в решті позову відмовлено, провадження у справі відносно приватного нотаріуса припинено. Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що на момент укладення спірного договору іпотеки нерухоме майно, що передано в іпотеку, було обтяжено і знаходилось під арештом та, відповідно, під забороною відчуження (дата виникнення обтяження 15.05.2004р.), а отже не могло бути предметом іпотеки. Постановою Вищого господарського суду України від 31.10.2007р. зазначена постанова апеляційного господарського суду залишена без змін.

09.12.2010р. рішенням господарського суду Запорізької області у справі №15/106/06-15/413/06-7/264/08-24/71/10, яким рішення господарського суду справі №15/102/06 від 01.06.2006р. переглянуто у зв'язку з вищевказаними нововиявленими обставинами, останнє рішення в частині зустрічних позовних вимог (пункти 3-8 резолютивної частини) скасовано, у задоволенні зустрічного позову про звернення стягнення на майно, що було предметом іпотеки, відмовлено. Дане рішення залишено в силі постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2011р. Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2011р. рішення господарського суду від 09.12.2010р. та постанову апеляційної інстанції від 21.02.2011р. залишено без змін. В постанові зокрема, зазначено, що судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини, які були встановлені в межах провадження по справі №9/346д/06 щодо наявності обтяження на майно, існували на день прийняття рішення по суті у справі №15/102/06 (01.06.2006р.), але не були відомі заявнику (СВК ім..Ватутіна), про що свідчить постанова про припинення кримінальної справи від 17.10.2009р., та не досліджувались при вирішення спору у вказаній справі.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2011р. у справі №14/293/06-4/159д/09 за позовом СВК ім.Ватутіна до відповідачів: АКПІБ (ЗАТ) в особі філії «Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне» та ТОВ «Агропромислова компанія», яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012р. залишено без змін, визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.09.2006р., укладений між Банком та ТОВ «Агропромислова компанія», зареєстрований в реєстрі №2069.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 18.07.2012р. задоволено позовні вимоги Бондарчука Р.М. про стягнення з Банку грошових коштів згідно з договором відступлення права вимоги від 19.04.2012р., за яким ТОВ «Агропромислова компанія» відступило Бондарчуку Р.М. право вимоги грошових коштів в сумі 2 010 581,51 грн., з яких: 990 000 грн. - за наслідками реституції за договором купівлі-продажу нерухомого майна, а також втрати від інфляції та 3% річних. Рішенням від 30.08.2012р. Апеляційний суд Запорізької області вказане рішення змінив, зменшивши стягнуту суму до 2 008 872,74 грн., у зв'язку зі зменшенням стягнутої суми 3% річних. Постановою Орджонікідзевського ВДВС Запорізького МУЮ від 21.01.2013р. закінчено у зв'язку з повним фактичним виконанням виконавче провадження про стягнення з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» на користь Бондарчука Р.М. суми та судових витрат в загальній сумі 2012091,74 грн. за виконавчим листом, виданим 05.09.2012р. Орджонікідзевським районним судом. Вказані кошти було стягнуто в ході примусового виконання рішення згідно з платіжною вимогою №964/2 від 07.12.2012р.

Позивач вказує, що у зв'язку з цими обставинами позика СВК ім.Ватутіна в цій частині є неповернутою, у Позичальника з 07.12.2012р. виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 623 602,77 грн., із яких: 962 087,67 грн. - заборгованість за кредитом, 1 661 515,10 грн. - заборгованість за процентами, нарахованими згідно з п.3.5 Кредитного договору за період з 31.05.2006р. по 22.02.2013р. включно.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Закону України "Про іпотеку", ст.ст.572, 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Згідно з ст.546 ЦК України застава, порука, гарантія, неустойка, притримання, завдаток є видами забезпечення виконання зобов'язання.

Приписами ч.ч.1, 5, 6 ст.3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Із матеріалів справи, які зазначено вище, слідує, що відповідач порушив умови Кредитного договору, внаслідок чого у позивача виникло право вимоги погашення заборгованості, в тому числі, за рахунок предмета іпотеки, яким останній скористався, заявивши зустрічні позовні вимоги у справі №15/102/06 про звернення стягнення на майно СВК ім..Ватутіна шляхом застосування процедури продажу, за рахунок якого погасити заборгованість Позичальника, що станом на 01.06.2006р. складала 1 427 077,79 грн., з яких: 1 358 400 грн. борг по тілу кредиту, 61518,76 грн. борг по відсоткам за користування кредитом та 7159,03 грн. пеня.

Договір іпотеки від 31.05.2005р., на підставі якого було звернуто стягнення на майно, був визнаний недійсним постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.06.2007р. у справі №9/346д/06. У тексті даної постанови встановлено, що спірний договір не відповідав вимогам закону на момент його вчинення. Так, відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Банк довідався про недійсність договору іпотеки, а отже і про відсутність підстав для можливості задоволення за цим договором вимог за кредитним договором, з дати прийняття вказаної постанови (20.06.2007р.). Фактичне списання з рахунку Банку одержаних від реалізації нерухомого майна коштів, яке сталося 17.12.2012р. в межах виконавчого провадження, є правовим наслідком, якому передувало послідовне прийняття судами відповідних юрисдикцій рішень про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та про стягнення з Банку отриманих за ним коштів.

Враховуючи зазначене, Банк не був позбавлений можливості звернутися за захистом своїх прав та інтересів, які полягають у задоволенні його вимог щодо повернення позичальником кредиту та сплати відсотків, шляхом подання відповідного позову про стягнення цих коштів, із того моменту, як йому стали відомі вказані обставини, тобто з 20.06.2007р.

Крім того, пунктом 4.3.3 Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати від позичальника сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та відсотків за користування ним, або відсотків за неправомірне користування кредитом коли подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині договорів забезпечення виконання Позичальником зобов'язань.

Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Приписами ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, строк позовної давності, в межах якої Бак мав право звернутися до суду з вимогами про стягнення заявленої суми основного боргу по тілу кредиту, закінчився 20.06.2010р. Позивач звернувся до господарського суду у лютому 2013р., тобто цей строк пропустив. Відповідач у своєму відзиві заявив про сплив позовної давності. Доказів вчинення відповідачем дій, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку позивачем не надано і судом не встановлено. Із представленого позивачем розрахунку та руху коштів по рахунку (а.с.126, 144-145) слідує, що останнє погашення основної заборгованості за кредитом та суми процентів відбувалося у 2006 році. Укладення банком договору купівлі-продажу об'єкта іпотеки з ТОВ «Агропромислова компанія» з розстрочкою платежу є його правом і одночасно ризиком комерційної діяльності. Однак, не може бути визнано судом як вчинення позичальником (відповідачем) дій, що свідчить про визнання ним свого боргу і підставою для переривання перебігу позовної давності, оскільки, по-перше, рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і визначення способу реалізації -продажу банком цього майна на підставі договору купівлі-продажу не було передбачено розстрочки платежу; по-друге, відповідач не був стороною договору купівлі-продажу і не брав участі у перерахуванні коштів від реалізації майна.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення позову задоволенню не підлягає, оскільки викладені позивачем причини його пропуску не є поважними. Твердження Банку про позбавлення можливості звернутись із позовом до дати фактичного стягнення коштів 07.12.2012р., яке відбулось за рішенням суду, є необґрунтованими, оскільки останній не був позбавлений можливості повернути ці кошти раніше у добровільному порядку. Несвоєчасне повернення грошових коштів, по-суті, повернення лише в примусовому порядку на підставі Закону України "Про виконавче провадження", є ризиком діяльності позивача.

Надані матеріали свідчать, що відповідачем було отримано кредит всього на суму 1 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та меморіальними ордерами від 31.05.2005р. (а.с.25-26)., платіжними дорученнями від 29.08.2005р. (30000 грн.) та №64 від 05.09.2005р. (111600 грн.) (а.с.150). Відповідач частково повернув кредит, внаслідок чого заборгованість склала 1 358 400 грн., яка існувала на час винесення рішення у справі №15/102/06 від 01.06.2006р. Після цього, в рахунок погашення заборгованості банком було спрямовано кошти, одержані за договором купівлі-продажу від Смірського В.В. згідно з меморіальних ордерів №11 від 29.09.2006р., №10 від 17.11.2006р. в сумі 130 049,22 грн. та 17 700 грн. відповідно, внаслідок чого заборгованість склала 1 210 650,78 грн. Згідно з розрахунком позивача, від останньої суми він відраховує 210 000 грн., які не отримані від ТОВ «Агропромислова компанія» за договором купівлі-продажу №2069, та суму 38563,11грн., стягнуту рішенням господарського суду від 19.10.2006р. у справі №6/263/06, внаслідок чого заявляє до стягнення 962 087,67 грн. заборгованості.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 962087,67грн. заборгованості за кредитом заявлені обґрунтовано, однак задоволенню не підлягають внаслідок спливу позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.

Щодо позовних вимог у частині нарахування позивачем процентів на суму боргу за період з 31.05.2006р. по 22.02.2013р., крім наведеного вище, суд зазначає наступне.

Як слідує із розрахунку (а.с.126), позивач заявив до стягнення проценти за цей період не лише на заявлену до стягнення суму боргу за кредитом 962087,67грн. (з 17.11.2006р. по 22.02.2013р.), а і на суму заборгованості 1 358400грн. (з 31.05.2006р. по 28.09.2006р.), 1228350,78грн.(з 29.09.2006р. по 16.11.2006р.), які не були предметом розгляду суду при вирішення спору про звернення стягнення на предмет іпотеки станом на 01.06.2006р. (справа №15/102/06) та спору про звернення стягнення на рухоме майно (справа 6/263/06).

За змістом ст.ст.1048, 1054 ЦК України проценти за договором позики (кредиту) є платою за користування кредитом і у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При вирішенні спору в цій частині суд бере до уваги, що позивач має право з урахуванням умов договору на проценти за користування кредитом до повного погашення боргу за тілом кредиту. Однак, заявляючи позов у частині стягнення процентів з 31.05.2006р. лише в лютому 2013р., позивач посилається і на поважність пропуску позовної давності з підстав, наведених вище, і згідно з поясненнями в судовому засіданні на призупинення (поновлення) нарахування процентів на підставі податкового законодавства.

Відповідно до протоколу засідання кредитного комітету філії відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне від 04.07.2006р. (а.с.142) було вирішено призупинити нарахування відсотків за кредитом у податковому обліку відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» по кредитному договору від 30.05.2005р. №12-071/02-01 позичальника СВК ім.Ватутіна з 30.06.2006р. Як усно пояснив представник позивача в судовому засіданні, після набрання чинності 01.01.2011р. Податковим кодексом України, нарахування відсотків із вказаної дати було відновлено. Однак, по-перше, призупинення нарахування відсотків було правом позивача, та не є поважною причиною пропуску позовної давності для звернення до суду про стягнення суми процентів за період з 31.05.2006р. по 16.11.2006р. Таким чином, з підстав, наведених вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за період з 31.05.2006р. по 16.11.2006р. задоволенню не підлягають у зв'язку з спливом позовної давності. Проценти за період з 17.11.2006р. по 22.02.2013р. на суму боргу 962 087,67грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю, оскільки судом відмовляється у стягнені заявленої суми основного боргу, і позивачем не доведено, що у заявлений період відповідач користувався цією сумою кредиту. Таким чином, у позові відмовляється повністю.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.05.2013р.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення (підписання) у повному обсязі.