Постанова № 31237175, 15.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013р. справа №905/859/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В.,суддів:Марченко О.А., Татенка В.М.за участю представників сторін: від позивача:Жукова Ю.А. за довіреністю б/н від 18.01.2013р., Лук'янов О.В. за довіреністю №11/07/01 від 04.01.2013р.від відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «БЕТОН НОВА», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від06.03.2013р. (повний текст підписано 11.03.2013р.) у справі№905/859/13-г (суддя Фурсова С.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «НІКОС», м. Новомосковськ, Дніпропетровська областьдо Приватного акціонерного товариства «БЕТОН НОВА», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька областьпростягнення заборгованості у розмірі 43200,01грн., 3% річних у розмірі 447,39грн.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання «НІКОС», м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, позивач, звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, до відповідача, Приватного акціонерного товариства «БЕТОН НОВА», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область, про стягнення заборгованості у розмірі 43200,01грн., 3% річних у розмірі 447,39грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2013р. позовні матеріали направлено за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області в порядку ст.ст.15, 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.02.2013р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №905/859/13-г.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. (повний текст підписано 11.03.2013р.) у справі №905/859/13-г позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «БЕТОН НОВА» на користь ТОВ Науково-виробниче об'єднання «НІКОС» заборгованість у розмірі 43200грн., 3% річних у розмірі 435,74грн., судовий збір у розмірі 1719,98грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у період з травня по жовтень 2011 року позивач передав товар на загальну суму 205200грн., а відповідач, відповідно, прийняв цей товар. Факт поставки позивачем товару підтверджується видатковими накладними №РН-0000174 від 06.05.2011р., №РН-0000269 від 25.06.2011р., №РН-0000334 від 03.08.2011р., №РН-0000397 від 06.09.2011р., №РН-0000461 від 03.10.2011р., що підписані представниками відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку із неповним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару, за ним утворилась заборгованість у сумі 43200грн. Позивач в порядку ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України направив відповідачу вимогу про оплату боргу, яка була отримана останнім 13.09.2012р. та залишена без задоволення. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 43200грн. та 3% річних у сумі 435,74грн., обчислених за період з 21.09.2012р. по 21.01.2013р. визнані судом обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, тому задоволені. В позовних вимогах про стягнення 1коп. боргу та 11,65грн. річних відмовлено за недоведеністю.

Відповідач не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. у справі №905/859/13-г скасувати та прийняти нове рішення.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На думку заявника апеляційної скарги, оскільки позивачем не надано до позову доказів надіслання відповідачу рахунків-фактури на оплату товару, що є обов'язковою умовою укладеної між сторонами угоди, у відповідача не виникло грошових зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.03.2013р. порушено апеляційне провадження у справі №905/859/13-г та призначено розгляд скарги на 15.05.2013р., явка представників сторін обов'язковою не визнавалась. Вказана ухвала отримана сторонами завчасно, про що свідчать повідомлення з відміткою про отримання 01.04.2013р. та 02.04.2013р. поштових відправлень з цією ухвалою.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Розпорядженням Голови Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2013р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), судді Марченко О.А., Татенко В.М.

Представники позивача у судовому засіданні 15.05.2013р. пояснили, що вважають рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судове засідання 15.05.2013р. не з'явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18, в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача. Також, відповідач не посилався на необхідність надати апеляційному суду додаткові докази як на підстави для відкладення судового розгляду на іншу дату.

Численними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника скаржника.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, за видатковими накладними №РН-0000174 від 06.05.2011р. у сумі 32400грн., №РН-0000269 від 25.06.2011р. у сумі 38400грн., №РН-0000334 від 03.08.2011р. у сумі 38400грн., №РН-0000397 від 06.09.2011р. у сумі 38400грн., №РН-0000461 від 03.10.2011р. у сумі 57600грн. з підписами в графі «Прийняв» уповноважених представників відповідача, які діяли на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №870/05 від 05.05.2011р., №1006/06 від 24.06.2011р., №1202/08 від 03.08.2011р., №1367/09 від 06.09.2011р., №1444/10 від 03.10.2011р., позивач передав відповідачу замовлений ним товар на загальну суму 205200грн.

У накладних сторонами були узгоджені: назви та реквізити продавця та покупця, найменування товару, його кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю та загальна сума товару.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв'язку.

Відповідно до положень ч.1 ст.181 Господарського кодексу України, яка регулює загальний порядок укладання господарських договорів, господарський договір за загальними привилами укладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Між позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини, а саме була досягнута домовленість про передачу позивачем у власність відповідача 22 тон емульсола ВЕЛ-1 загальною вартістю 205200грн. з ПДВ та оплату відповідачем вартості придбаного товару.

Отже, сторони шляхом підписання вказаних вище видаткових накладних уклали господарський договір у спрощений спосіб, як це передбачено ч.1 ст.181 ГК України, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майно-господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно з ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не відмовився від придбаного товару, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того що вказаний товар ним не отриманий не представив.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про виконання позивачем своїх зобов'язань щодо передачі у власність відповідача товару. В свою чергу, відповідач сплатив за отриманий товар лише 162000грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ Науково-виробниче об'єднання «НІКОС» №747 за 06.04.2011р., №1605 за 24.06.2011р., №2079 за 27.07.2011р., №2576 за 29.08.2011р., №2592 за 30.08.2011р., №2698 за 05.09.2011р., №2761 за 07.09.2011р., №3070 за 27.09.2011р., №823 за 23.04.2012р., копії яких містяться у матеріалах справи. Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 43200грн., отриманий за видатковою накладною №РН-0000461 від 03.10.2011р.

Матеріалами справи підтверджено виставлення позивачем вимоги в порядку ч.2 ст.530 ЦК України - лист №116 від 07.09.2012р., отриманий відповідачем 13.09.2012р., про що свідчать копії фіскального чеку №1980 від 07.09.2012р., опис вкладення до цінного листа від 07.09.2012р., повідомлення про вручення поштового відправлення 13.09.2012р. Разом з цим, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, в результаті чого у нього перед позивачем виник борг у сумі 43200грн.

З приводу доводів скаржника про необхідність виставлення йому рахунку-фактури судова колегія зазначає, що у даному випадку рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належним чином поставлений товар.

В постанові Верховного суду України від 28.11.2011р. у справі №43/308-10 вказується, що, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення вимоги про оплату боргу, позивач може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначений законом процесуальній формі - формі позову. Обмеження у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до боржника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного суду в Рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про судове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Крім того, в оглядовому листі Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 викладено наступну позицію суду касаційної інстанції з приводу застосування господарськими судами статей 692 та 530 ЦК України: строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України. За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, визначення якому дано у Рішенні Конституційного Суду України №15-РП/2004 від 02.11.2004р., а позивач до цього часу не отримав винагороди за поставлений у жовтні 2011 року товар, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 43200грн. та залишення без задоволення вимоги в частині стягнення боргу у сумі 1коп.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 3% річних у сумі 447,39грн. за період з 13.09.2012р. по 21.01.2013р. відносно заборгованості у сумі 43200,01грн., суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України, із дотриманням положень ч.2 ст.530 ЦК України визначив момент виникнення права вимоги, а також вірно визначив розмір заборгованості та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково у сумі 435,74грн., обчислені за період з 21.09.2012р. по 21.01.2013р. на суму боргу 43200грн.

Враховуючи наведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «БЕТОН НОВА», смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. (повний текст підписано 11.03.2013р.) у справі №905/859/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.03.2013р. (повний текст підписано 11.03.2013р.) у справі №905/859/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.А. Марченко

В.М. Татенко

Надруковано 5 примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГС