Постанова № 31237135, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5017/1006/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Данилової М.В.за участю представників сторін:позивачаДьоміна В.М. дов. від 24.01.2013 року відповідачаКрасовської Ю.Г. дов. від 26.12.2012 рокутретьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Донецька залізниця"на постановувід 26.02.2013 року Одеського апеляційного господарського судуу справі№ 5017/1006/2012 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавне підприємство "Одеська залізниця"простягнення 28 370,00 грн.ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт "Южний", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство "Одеська залізниця" про стягнення штрафу в сумі 28 370,00 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.11.2012 року (головуючий суддя Степанова Л.В., судді Смелянець Г.Є., Меденцева П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року (головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), в задоволенні позову відмовлено.

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року та задовольнити позовні вимоги залізниці.

Заявник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статтей 188, 122 Статуту залізниць України, статтей 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що лист ст. Берегова Одеської залізниці № 132 від 22.06.2012 року не може бути належним доказом у справі, оскільки містить ряд невідповідностей.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, присутніх представників позивача та відповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи у пункті 3.2. Єдиного технологічного процесу роботи МТП Южний і станції Берегова ДП "Одеська залізниця" встановлено, що навантаження у вагони виконується не більше вантажопідйомності, визначеної на кузові вагону відповідно до ТУ навантаження і кріплення вантажів. Навантажені вагони дозуються та зважуються на вагах порту, розташованих на коліях №№ 14,15 причалу № 8. На підставі відвісу та акта переважування, підписаних стороною що здає та приймає, Порт оформлює накладну, експедитор виконує митне оформлення вантажу і накладна з відміткою митниці без затримки передається в товарну касу для подальшого оформлення. Комплекти перевізних документів на вагони, що завантажуються, накладна, дорожня відомість, корінець дорожньої відомості і квитанція про приймання вантажу заповнюються відправником і передаються в товарну касу станції Берегова після навантаження вагону і митного оформлення. Відповідальність за повноту і достовірність відомостей, зазначених у документах, несе відправник вантажу згідно пункту 2 розділу 4 Правил перевезення вантажів (т.2, а.с. 3-53).

У пункті 3.5. ЄТП роботи встановлено, що зважування вагонів і дозування вантажів Порт виконує на своїх вагах, локомотивом Порту або залізниці, за участю представників залізниці, експедитора, незалежних експертних організацій.

22.10.2011 року зі станції відправлення - Берегова Одеської залізниці на адресу вантажоодержувача - ПАТ "Авдєєвський коксохімічний завод" (станція призначення Авдіївка Донецької залізниці) вантажовідправником - ДП "МТП "Южний", відправлено групу вагонів, завантажених вугіллям кам'яним не зазначеним поіменно в алфавіті ІМПОРТ (високо - летуче вугілля, що коксується, Carter Roag), що підтверджується залізничною накладною № 40079253 (т. 1, а.с. 8).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідні відмітки вантажовідправника у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у групу вагонів засобами відправника навалом, розміщено і закріплено згідно з п. 1-5 гл. 2, 4; Сб. № 17 п. 13.4 Технічних умов правильно.

26.10.2011 року за вимогою вантажоодержувача на підставі статті 52 Статуту залізниць України, на станції призначення Авдіївка Донецької залізниці здійснено контрольне переваження вантажу на справних 100-т електронних вагах вантажоодержувача, повірених 07.10.2011 року і приписаних до залізниці, внаслідок чого складено комерційний акт БН № 689744/50 (т. 1, а.с. 9), з якого слідує, що по документу у вагоні № 65885634 значиться: брутто - 92750 кг, тара - 22400 кг, нетто - 70350 кг. В дійсності виявилось: в вагоні 65885634 - брутто - 90660 кг, тара - 22400 кг, нетто - 68260 кг, що менше ваги, вказаної у накладній № 40079253 на 2090 кг. Вантаж, завантажений засобами відправника, прибув у технічно справному стані, люки та двері зачинені, течі вантажу немає. Поверхня вантажу розрівняна, нижче рівня бортів на 20 см. Захисне маркування не порушено. Об'єм кузову 85 куб.м. При здійсненні повторного зважування нестача вантажу підтвердилась.

Відмітка в накладній № 40079253 від 22.10.2011 року свідчить, що 26.10.2011 року вантаж видано вантажоодержувачу - ПАТ "Авдєєвський коксохімічний завод".

У листі станції Берегова Одеської залізниці №131 від 18.06.2012 року (т. 2, а.с. 78) зазначено, що нарахована станцією Берегова Одеської залізниці у накопочувальній картці № 01110451 від 01.11.2011 року сума платежу за участю представника залізниці при зважуванні групи вагонів, зокрема і спірного вагону № 65885634. Зважування вказаного вагону безпосередньо та виключно проводилося за участю представників залізниці.

Із зазначеного судами встановлено, що маса вантажу, зокрема у вагоні № 65885634 на станції відправлення визначалась за безпосередньою участю представника залізниці із внесенням вантажовідправником відповідних відомостей в перевізний документ.

Також, судами надана оцінка поясненням позивача та третьої особи з яких слідує, що зважування вантажу у вагоні № 65885634 на станції відправлення - Берегова Одеської залізниці здійснювалось способом зважування під час руху, у відповідності з Правилами приймання вантажів до перевезення, а на станції призначення - Авдіїївка Донецької залізниці вказаний вантаж зважувався з відчепленням та зупинкою вагону.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди правильно послались на статтю 306 Господарського кодексу України, статті 23, 37 Статуту залізниць України, Правила оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138) та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000 року за № 863/5084 та вірно зазначили, що вимогами статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Вимогами пункту 5.5. Правил оформлення перевізних документів також передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Вимоги про стягнення з відправника штрафу на підставі статтей 118, 122 Статуту залізниць України, позивач доводить комерційним актом БН 689744/50 від 26.10.2011 року, який складений на станції Авдіївка Донецької залізниці після переваження вантажу за заявою вантажоодержувача.

Статтею 129 Статуту залізниць України, встановлено, що обставини які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу даним, зазначеними у транспортних документах.

При цьому, відповідно до частини другої статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Тому комерційний акт є тільки одним із доказів, який господарський суд оцінює в сукупності з усіма іншими доказами у справі.

В зв'язку з викладеним, апеляційний господарський суд правомірно погодився з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведений факт неправильного зазначення відправником у накладній маси вантажу, так як зважування вагонів за відправкою № 40079253 здійснювалося вантажовідправником за участю представника Одеської залізниці, в залізничній накладній зазначено маса нетто вантажу у вагоні № 65885634 яка складає 70350 кг, а також враховуючи, що участь представника залізниці у зважуванні вагонів передбачена умовами ЄТП роботи вантажовідправника і залізниці, що також підтверджується листом Одеської дирекції залізничних перевезень станції Берегова № 131 від 18.06.2012 року відповідно до якого зазначено, що сума платежу за участь представника залізниці при зважуванні групи вагонів, у т. ч. вагону № 65885634, згідно з відомістю зважування (отвес) № 17963 Портом виплачена в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що у листі № 131 від 18.06.2012 року наявні невідповідності і тому цей лист не може бути належним доказом у справі, судова колегія до уваги не приймає, оскільки ці заперечення досліджувались судами попередніх інстанцій та обгрунтовано спростовані, в тому числі і наказом начальника станції Берегова Одеської залізниці від 03.08.2012 року № 7 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності інженера з розшуку вантажу Біцюк Т.А."

Одночасно суд апеляційної інстанції помилково посилався на те, що застосування різних типів ваг є порушенням пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, згідно з якими перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення, оскільки під способом у пункті 22 вказаних Правил слід розуміти зважування, визначення маси розрахунковим шляхом, вимірювання і т.і., але це не впливає на законність прийнятого рішення.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 12.11.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2013 року у справі № 5017/1006/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

М. Данилова