Постанова № 31237095, 16.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5015/4933/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р.у справі господарського суду№ 5015/4933/12 Львівської області за позовомдержавного підприємства "Придніпровська залізниця" додержавного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" треті особи1) товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" 2) державне підприємство "Український транспортно-логістичний центр" 3) товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третіх осіб - стягнення 776 083,61грн. Коваленко Ю.М. дов. № 36 від 01.01.2013, Казмирчук Д.В. дов. № 166 від 01.01.2013 Барчунінов К.О. дов. № 37 від 01.01.2013 Васьків І.В. дов. № ЮВ-108-Н від 26.12.2012 1) Климов К.М. дов. № 32 від 26.04.2013 2)Манько М.В. дов. № УТЛЦ5 від 14.05.2013 3)Гиренко А.С. дов. № 20/10-01 від 02.01.2012

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", за участю третьої особи на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" про стягнення 776083,61 грн. плати за користування вагонами, збору за зберігання, збору за переадресування та збору за надання інформації, пов'язаної з переадресуванням залізничних вагонів хопрів-мінераловозів власності ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", які простоювали на станції Ростуща Придніпровської залізниці у квітні-травні 2012 року.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.12.2012 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: третю особу-2 Державне підприємство "Державний транспортно-логістичний центр", третю особу-3 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трініті-Інвест".

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.01.2013 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013 (головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Данко Л.С., Давид Л.Л.) позов задоволено: стягнуто з державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 776 083,61грн. боргу та 15 521,67грн. судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають дійсним обставинам справи, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касатор ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" посилається на технічну справність відправлених зі станції Шебелинка Південної залізниці вагонів, які одержувач ТОВ "Стройекспорт" повинен був забрати від станції Ростуща Придніпровської залізниці або заплатити залізниці плату за користування та збір за зберігання, а технічна несправність вагонів не підтверджена належними доказами.

ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" в касаційній скарзі наголошує на тому, що спірні вагони за тристоронньою угодою ДП "Стрийський ВРЗ", ТОВ "Рейл Карго Транс" та ДП "Український транспортно-логістичний центр" вибули з оперативного управління "Стрийського вагоноремонтного заводу", а вагони на станцію Ростуща Придніпровської залізниці відправлені за заявкою ТОВ "Трініті Інвест", за дії яких відповідач не може нести відповідальність.

Крім того, ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" посилається на пропуск Придніпровською залізницею строку позовної давності, встановленого ст.137 Статуту залізниць України.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що в період з 07.04.2012 по 20.04.2012 на станцію Ростуща Придніпровської залізниці зі станції Шебелинка Південної залізниці на адресу ТОВ "Стройекспорт" (одержувач) від публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (відправник) по повним перевізним документам прибули порожні власні вагони хопер-мінераловози, власником яких згідно із графою 20 залізничних накладних №№44813137, 44860369, 44860047, 44809242 є державне підприємство "Стрийський вагоноремонтний завод" в загальній кількості 93 вагонів з нумерацією, яка починається на "5".

Отже, в даному випадку власні вагони хопер-мінераловози перевезення, яких здійснювалось на підставі накладних №№44813137, 44860369, 44860047, 44809242 Шебелинка Південної залізниці - Ростуща Придніпровської залізниці мають статус вантажу.

Відповідно до статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Стаття 47 Статуту залізниць України передбачає, що одержувач може відмовитись від прийняття вантажу лише у разі, коли якість вантажу через псування або пошкодження змінилася настільки, що виключається можливість повного або часткового його використання.

Судами встановлено, що згідно із графою 20 накладних №№44813137, 44860369, 44860047, 44809242 порожні власні вагони, власником яких є ДП "Стрийський вагоноремонтний завод", направляються під навантаження.

Згідно із листами одержувача вагонів ТОВ "Стройекспорт" від 09.04.2012р., 12.04.2012р., 20.04.2012р., адресованими начальнику ДП "Придніпровська залізниця", ТОВ "Стройекспорт" відмовилось від прийняття вищевказаних вагонів у зв'язку із відсутністю договірних відносин із відправником АТ "Євроцемент-Україна" та неможливістю їх подальшого використання шляхом завантаження через технічну непридатність до завантаження, просило скласти за його участю комерційні акти та акти про технічний стан вагонів.

Частиною 2 статті 129 Статуту залізниць України передбачено обставини, для засвідчення яких складається комерційний акт, а частиною 4 вказаної статті передбачено, що в усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Судами встановлено, що факт затримки 93 вагонів хопер-мінераловозів, які прибули на станцію Ростуща Придніпровської залізниці зі станції Щебелинка Південної залізниці, Придніпровською залізницею оформлено Актами загальної форми №111 від 09.04.2012р., №112 від 12.04.2012р., №114 від 20.04.2012р., №116 від 20.04.2012р., в яких зазначено про відмову ТОВ "Стройекспорт" від прийняття вагонів на під'їзну колію з причин відсутності договірних відносин з вантажовідправником і власником вагонів та непридатності вагонів під навантаження з причин розукомплектування розвантажувальних пристроїв.

Відтак, одержувач ТОВ "Стройекспорт", скориставшись правом, наданим ст.47 Статуту залізниць, відмовився від прийняття вагонів, адресованих йому, які в даному випадку мають статусу вантажу, через неможливість їх використання під завантаження.

Технічна непридатність вагонів під завантаження оформлена актами загальної форми №110 від 09.04.2012, №113 від 20.04.2012, №115 від 20.04.2012р.

У зв'язку з вищенаведеним вагони, що прибули на станцію Ростуща відповідно до накладних №№44813137, 44860369, 44860047, 44809242 були затримані на коліях станції, що відображено в актах загальної форми №111 від 09.04.2012р., №112 від 12.04.12p. №114 від 20.04.12p. та №116 від 20.04.12р.

Згідно з Правилами переадресування вантажів зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу (переадресування) здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць. Переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням).

У відповідності до ст.44 Статуту залізниця може на заяву відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Відповідно до п.6.8 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів зміна станції призначення на шляху перевезення порожніх власних вагонів провадиться за письмовою заявкою власника, наданою залізниці, у межах якої перебувають вагони.

Як встановлено судами, затримані порожні вагони простоювали на коліях станції Ростуща Придніпровської залізниці до 17 год. 10 хв. 14.05.2012р.

Відповідно до заяви ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" №567 від 14.05.2012р., адресованої ТОВ "Рейл Карго Транс" та заяви ТОВ "Рейл Карго Транс" №517 від 14.05.2012, поданої начальнику галузевої служби комерційної роботи та маркетингу ДП "Придніпровська залізниця" і на підставі наказу №М-91 від 14.05.2012 затримані вагони були переадресовані за первинними перевізними документами на станцію Дрогобич Львівської залізниці.

Пункт 13 Правил переадресування вантажів визначає, що за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць. Якщо вантаж очікує переадресування у вагоні (контейнері) на місці загального користування впродовж терміну, що перевищує термін безкоштовного зберігання, встановлений статтею 46 Статуту залізниць, то вантажовласник (експедитор), крім плати за користування вагоном (контейнером), сплачує залізниці плату за зберігання вантажу, встановлену тарифом.

Враховуючи викладене, за час перебування вагонів на коліях станції Ростуща Придніпровської залізниці за актами загальної форми №№117, 118, 119, 120 від 14.05.2012р. Придніпровською залізницею нараховано:

плату за користування вагонами в сумі 615 187,40грн. відповідно до ст.119 Статуту залізниць України, п.15 Правил користування вагонами і контейнерами;

збір за зберігання рухомого складу в сумі 19 647,80грн. відповідно до ст.46 Статуту залізниць України, Правил зберігання;

збір за переадресування в сумі 11 643,60грн. згідно п.8.1 р.3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги - Тарифного керівництва №1;

збір за надання залізницею інформації, пов'язаної з переадресуванням в сумі 257,54 грн. згідно п.8.3, р. 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів та пов'язані із ними послуги - Тарифного керівництва №1.

Загальна сума 776 083,61грн. (в т.ч. ПДВ) згідно із розрахунком, судами попередніх інстанцій визнана такою, що відповідає матеріалам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

09.07.2012 позивач Придніпровська залізниця звернулася до відповідача "Стрийського вагоноремонтного заводу" як власника затриманих вагонів із Претензією №3/11-49, в якій просив сплатити суму боргу в розмірі 776 083,61грн., у відповідь на яку відповідач надіслав позивачу лист №ЮВ-10-В від 17.08.2012р., в якому претензію позивача відхилив та запропонував з приводу оплати вартості перебування вагонів на коліях станції звернутися до ТОВ "Рейл Карго Транс", якому вагони були надані за замовленням, що і стало підставою для звернення із позовом у даній справі.

Судами відхилено посилання ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" на довідку №1/10227 від 14.12.2012 державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" оскільки, відомості зазначені в довідці вказують на здійснення ДП "Укрспецвагон" модернізації хопер-мінераловозів за відсутності дати її проведення та номерів модернізованих вагонів. Також відхилено судами експертний висновок, затверджений УкрНДІВ 24.03.2004, за результатами експертного дослідження технічної документації та результатів випробувань модернізованого вагона для мінеральних добрив моделі 11-740-01 в порядку підготовки до приймання Міжвідомчою приймальною комісією, як такий, що не спростовує технічну непридатність під навантаження вагонів у 2012 році, плата за час перебування яких на коліях станції "Ростуща" Придніпровської залізниці є предметом стягнення у даній справі.

Окрім того, згідно із п.6.1 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, перевезення вантажів залізничним транспортом у власних вагонах здійснюються на договірних засадах згідно із затвердженими залізницею планами перевезень. Власники, оператори, державні вагонні компанії або орендарі вагонів на підставі договорів з відправниками, одержувачами, експедиторами та перевізником організовують ефективне використання рухомого складу для перевезення вантажів.

Відтак, забезпечення вантажовідправників власними вагонами здійснює власник вагонів на підставі укладених ним з вантажовідправником договорів.

Пунктом 6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів також передбачено, що місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах здійснюється відправником за окремим замовленням та за погодженням з власником вагонів.

Відповідно до п.п.2.6.1, 2.6.2 договору №1003/245-2011 від 30.12.2011р. про організацію перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Рейл Карго Транс" (замовник - третя особа-1), державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець - третя особа-2) та державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" (співвиконавець - відповідач) співвиконавець зобов'язаний на підставі письмового запиту основного виконавця надавати вагони в технічно справному та придатному для навантаження відповідного вантажу стані для виконання вантажних операцій замовником. Забезпечувати своєчасне проведення капітального і деповського ремонту вагонів.

Також згідно із ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що на виконання умов укладеного тристоронього договору №1003/245-2011 від 30.12.2011 та відповідно до п.6.2 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів відповідач, надаючи в користування вагони, повинен надати згоду на місячне планування перевезень вантажів у власних вагонах. При цьому, наявність договірних відносин між третіми особами наявність зазначеного обов'язку відповідача не спростовують.

Отже, враховуючи те, що одержувач відмовився від прийняття вагонів на підставі ст.47 Статуту Залізниць України відповідно до складених актів загальної форми у зв'язку із неможливістю їх подальшого використання шляхом завантаження, натомість, обов'язок відповідача щодо надання вагонів у технічно справному та придатному для навантаження відповідного вантажу стані для виконання вантажних операцій замовником передбачено умовами тристороннього договору №1003/245-2011 від 30.12.2011р. про організацію перевезень вантажів у власних вагонах та проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з цим перевезенням, а тому суди дійшли висновку про задоволення позовних вимог за рахунок власника вагонів ДП "Стрийський вагоноремонтний завод".

При цьому доводи ДП "Стрийський вагоноремонтний завод" щодо порушення позивачем строку позовної давності, встановленого ст.137 Статуту залізниць України, були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та відхилені.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.03.2013р. у справі №5015/4933/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська