Постанова № 31237034, 16.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 року Справа № 5015/3523/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Ходаківська І.П.

розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р.у справі господарського суду№ 5015/3523/12 Львівської області за позовомдержавного підприємства "Вугілля України" доДТГО "Львівська залізниця" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 294 281,55грн. не з'явився не з'явився В С Т А Н О В И В:

У серпні 2012 року державне підприємство "Вугілля України" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 294281,55грн. надлишково списаного Львівською залізницею тарифу за перевезення порожніх після вивантаження напіввагонів у січні-квітні 2012 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 06.11.2012 ( суддя Чорній Л.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013( головуючого судді Марка Р.І., суддів Бойко С.М., Бонк Т.Б.) позов задоволено: стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь державного підприємства "Вугілля України" 294 267,51грн. безпідставно списаних коштів та 5885,35грн. судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга вмотивована тим, що залізниця виконувала вказівку ДАЗТУ "Укрзалізниця" від 18.01.2012 № ЦЗМ-12/86, якою перевезення енергетичного вугілля ДП "Вугілля України" у вагонах власності вагонних компаній ДП "Укрспецвагон" та ДП "ДВРЗ" здійснюється на умовах діючих договорів із залізницями зі сплатою тарифу за повернення порожніх вагонів, а судами не встановлено правовий статус спірних вагонів, а саме чи є вони "власними" чи належать до інвентарного парку.

Також Львівська залізниця в касаційній скарзі посилається на те, що нарахований на тариф та додаткові послуги ПДВ перераховано до Державного бюджету України, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

В телеграмі від 14.05.2013Львівська залізниця просить касаційну скаргу розглянути за відсутністю представника залізниці.

ДП "Вугілля України" причину неявки представника в судове засідання Вищого господарського суду України не повідомив.

Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.09.2009 між ДП "Вугілля України" та ДТГО "Львівська залізниця" укладено Договір про організацію перевезень вантажів та проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, за яким залізниця зобов'язується здійснювати перевезення та надавати додаткові послуги замовнику при умові попередньої оплати тарифу, зборів, запланованих перевезень та послуг. Надання залізницею послуг здійснюється на підставі належного оформлення планів перевезень та заявок.

Розрахунок провізних платежів, послуг та додаткових зборів проводиться згідно ставок Тарифного керівництва №1 з урахування коефіцієнтів, оголошених "Укрзалізницею".

Відповідно до п.2.3 Договору для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця через Єдиний технологічний центр обробки перевізних документів (ЄТехПД) відкриває для замовника особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника, на який зараховує одержані від замовника кошти.

30.12.2009 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою з метою проведення розрахунків та обліку сплачених сум за перевезення енергетичного вугілля для замовника відкрито додатковий особовий рахунок з присвоєнням єдиного коду платника.

На виконання Договору протягом січня-квітня 2012 року Львівська залізниця здійснювала перевезення вугілля та списувала з особового рахунку позивача окрім вартості провізної плати, ще й інші платежі за надання послуг, заявки на які позивачем не надавались та списання за які не передбачено умовами заявок до Договору.

Судами встановлено, що Львівською залізницею протягом січня-квітня 2012 року понад вартість провізної плати за перевезення вугілля було списано додатково 294281,55 грн. з ПДВ, що підтверджується графою 35 залізничних накладних, Переліками документів, складених ЄТехПД відповідно до пункту 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст.908 Цивільного кодексу, яка трансформується із ст.307 Господарського кодексу України, згідно з якими загальні умови перевезення визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється "Укрзалізницею" згідно з чинним законодавством. Остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" від 25.12.1996 №1548, встановлено, що тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги встановлює Мінтрансзв'язку за погодженням з Мінекономіки і Мінфіном.

Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за №317 "Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356, були затверджені тарифи та коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів Тарифного керівництва №1.

Розпорядженням заступника начальника ДАЗТУ "Укрзалізниця" №ЦЗМ-12/86 від 18.01.2012 зобов'язано начальників залізниць здійснювати перевезення вугілля ДП "Вугілля України" у власних вагонах вагонних компаній: ДП "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" та ДП "Дарницький вагоноремонтний завод" на умовах чинних договорів з залізницями. На виконання зазначеного Львівську залізницю зобов'язано терміново укласти з ДП "Вугілля України" додаткові угоди до чинних договорів з залізницями.

Зазначеним вище розпорядженням визначалась схема проведення розрахунків за такі перевезення: тариф за перевезення нараховувати та стягувати на станції відправлення вантажу як для вагонів інвентарного парку відповідно до "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги" та чинних на час відправлення вантажу коефіцієнтів; додаткові збори нараховувати та стягувати встановленим порядком; забезпечити повернення порожніх вагонів під навантаження на станції попереднього навантаження Донецької та Львівської залізниць; тариф за повернення порожнього вагону стягувати на станції призначення з ДП "Вугілля України".

25.01.2012 розпорядженням першого заступника генерального директора "Укрзалізниці" внесено зміни до розпорядження від 18.01.2012 №ЦЗМ-12/86, яким зобов'язано забезпечити повернення після вивантаження вантажів у порожньому стані вагонів власності ЦВСВ та ДРВЗ, з ознакою "УТЛЦ", без стягнення провізних платежів, сплата яких здійснюється відправником при відправленні на підставі додаткової угоди до чинного договору "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги" з залізницею. Оплату за перевезення нараховувати та стягувати на станції відправлення вантажу, яка складається з суми тарифу за перевезення вантажу та суми оплати за повернення порожнього вагону. Тариф за перевезення вантажу нараховувати та стягувати як для вагонів інвентарного парку, відповідно до "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги" та чинних на час відправлення вантажу коефіцієнтів. Оплата за повернення порожнього вагону складає 11% від тарифу на перевезення завантаженого вагону.

Як встановлено судами, відповідно до зазначених розпоряджень залізниця повинна була укласти додаткові угоди з ДП "Вугілля України", однак суди при цьому виходили з того, що згідно статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Відтак суди дійшли висновку, що належним доказом укладення між сторонами Угоди №3 повинен бути оригінал такої угоди, укладеної у письмовій формі, скріпленої печатками та підписами уповноважених осіб.

Належним чином оформлена Угода № 3 сторонами суду не надана та в матеріалах справи відсутня.

Нарахування спірної суми залізницею відбувалось на підставі розпоряджень "Укрзалізниці". Тариф за перевезення вантажу-вугілля нараховувався на станції відправлення вантажу як за перевезення у вагонах інвентарного парку. Оплата за повернення порожнього вагону складала 11 відсотків від тарифу на перевезення завантаженого вагону.

Коефіцієнти, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, встановлені в залежності від виду вантажу.

Відповідно п.13, 14 р.2 вказаного Збірника тарифів перевезення порожніх вагонів залізниць здійснюється безоплатно, а оплачується перевезення в порожньому стані власних або орендованих вагонів.

Враховуючи, що залізницею за перевезення вугілля нараховувався тариф як для вагону інвентарного парку, то підстав для нарахування плати за перевезення вагону в порожньому стані як за перевезення власного вагону у залізниці не було.

Також судами встановлено, що заявок в підтвердження гарантії оплати позивачем повернення порожніх вагонів позивач залізниці не надавав. В гарантійних листах позивача зазначені напрямки перевезень вантажу, за якими позивач гарантував оплату та в листах позивача не зазначається, окрім перевезення вантажів в основному напрямку (в одну сторону) гарантії оплати транспортування порожнього вагону у зворотному чи іншому напрямку (повернення порожнього вагону).

Відтак суди попередніх інстанцій дійшли підставного висновку, що оскільки при визначенні розміру суми, що підлягала оплаті за перевезення, залізниця повинна була керуватись Збірником тарифів Тарифного керівництва №1 з урахуванням відповідних коефіцієнтів, встановлених у передбачений законом спосіб, то застосовувати розпорядження "Укрзалізниці", якими змінені приписи Збірника тарифів Тарифного керівництва № 1 залізниця не мала права, оскільки відповідно до ст.62 Статуту залізниць "Укрзалізницею" встановлюється лише порядок розрахунків за перевезення і послуги, а не ставки тарифів.

Посилання ж Львівської залізниці на розпорядження "Укрзалізниці" від 18.01.2012 №ЦЗМ-12/86 в частині правомірності списання сум залізничного тарифу за повернення порожніх вагонів визнано судами безпідставними, оскільки це розпорядження є внутрішнім документом і не зареєстроване в Міністерстві юстиції, а відтак не є нормативно-правовим актом в розумінні ст.908 Цивільного кодексу та ст.307 Господарського кодексу України.

Крім того, згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними повинен провадитися на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, однак такі відомості в матеріалах справи відсутні.

З наявних в матеріалах справи Довідок про надані послуги та проведені розрахунки при перевезенні вантажів судами вбачається, що Львівською залізницею окрім плати за користування вагонами нараховано плату, зокрема, за надання одержувачам інформації, маневрову роботу, видачу довідок і т.д.

В той час збір за маневрову роботу нараховується у разі, якщо ця послуга надається на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту. Такої вимоги, як встановлено судами, до залізниці не надходило.

Відтак, Львівською залізницею документально не обґрунтовано нарахування позивачу збору за надання одержувачам інформації, маневрову роботу, видачу довідок, оскільки такі додаткові послуги не замовлялись.

Щодо тверджень Львівської залізниці про пропуск позивачем строку позовної давності, то суди підставно відхилили заяву залізниці про застосування позовної давності, оскільки частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано у строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні початку перебігу строку позовної давності в розумінні ст.315 Господарського кодексу України слід виходити із строку на пред'явлення претензії та строку на її розгляд незалежно від того, чи заявлена претензія у встановлені строки, чи заявлена поза межами встановлених строків, чи взагалі не заявлена.

Посилання ДТГО "Львівська залізниця" в касаційній скарзі на те, що нарахований на тариф та додаткові послуги ПДВ перераховано до Державного бюджету України, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій, - не є підставою для скасування судових рішень, оскільки у даному випадку податок на додану вартість є складовою частиною загальної вартості за перевезення та додаткових послуг.

Посилання ДТГО "Львівська залізниця" в касаційній скарзі на те, що судами не встановлено правовий статус спірних вагонів, а саме чи є вони "власними" чи належать до інвентарного парку, то Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів (в редакції Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 29.01.2009 №85, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10.02.2010 за №122/16138) вагони інвентарного парку визначено як вантажні вагони залізниць України (залізничних адміністрацій), державних підприємств залізничного транспорту, що належать до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України та мають нумерацію відповідно до Системи нумерації вагонів вантажного парку залізниць колії 1520 мм, уведеної наказом МШС СРСР від 15.05.84 №22-Ц ( зі змінами).

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету за подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013р. у справі №5015/3523/12 господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

І. Ходаківська