Постанова № 31237029, 15.05.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 5015/4483/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2013 року у справі № 5015/4483/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" до товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест" про стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Медгарант" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецьінвест", з урахуванням заяви щодо уточнення позовних вимог, про стягнення 347901,91 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу № АО1291110 від 29 жовтня 2010 року, з яких 313963,91 грн. - сума основного боргу, 7548,23 грн. - 3 % річних, 24531,67 грн. - пеня.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13 грудня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 313963,91 грн. основного боргу, 7548,23 грн. 3 % річних, 24531,67 грн. пені та 6920,88 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2013 року рішення місцевого суду змінено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 313963,91 грн. основного боргу, 7548,23 грн. 3 % річних, 1890,23 грн. пені, 6468,05 грн. судового збору. В стягненні решти пені відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду у справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи по суті заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції встановив, що 29 жовтня 2010 року сторонами укладено договір купівлі-продажу № АО1291110, за яким покупець за певними видатковими накладними отримав у власність майно, визначене в додатках №№ 1, 2 до договору, на загальну суму 508963,91 грн., проте, розрахувався за нього частково, прострочивши виконання грошового зобов'язання та заборгувавши позивачу 313963,91 грн. При цьому, в порушення умов договору відповідач не надав всі акти приймання-передачі товару та акти про виконані роботи. Лист позивача з вимогою стосовно повернення суми основного боргу відповідачем залишено без задоволення.

Встановивши зазначене, керуючись нормами ст.ст. 193, 229, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, господарський суд другої інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, зважаючи на підтвердження заборгованості матеріалами справи, а також щодо стягнення 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте, вимогу позивача стосовно стягнення пені за період з 2 січня 2012 року по 2 липня 2012 року апеляційним судом задоволено частково - в сумі 1890,23 грн., в зв'язку з чим рішення місцевого суду в цій частині змінено. При цьому, апеляційний суд виходив з наступного.

За умовами укладеного договору відповідач зобов'язаний був оплатити товар на суму 405963,91грн. упродовж 11 місяців - до 1 грудня 2011 року, шляхом сплати щомісячно не пізніше 30-го числа кожного місяця 36905,81 грн. За вказаний період відповідач сплатив 47000 грн.: 19 жовтня 2011 року - 37000 грн., 21 жовтня 2011 року - 10000 грн.

Пунктом 6.1 договору за несвоєчасну оплату товару передбачена сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що стосовно перших 6-ти чергових платежів на загальну суму боргу 221434,86 грн., які не були сплачені відповідачем у встановлений договором строк, 6-місячний строк для нарахування пені, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, станом на 2 січня 2012 року закінчився.

Щодо інших 5-ти чергових платежів - 6-місчний строк для нарахування пені по кожному платежу на суму 36905,61 грн. закінчується, відповідно, 30 січня 2012 року, 29 лютого 2012 року, 31 березня 2012 року, 30 квітня 2012 року, 31 травня 2012 року.

Нарахування пені за період з 1 червня 2012 року по 2 липня 2012 року є безпідставним, оскільки 31 травня 2012 року закінчився 6-місячний строк для нарахування пені по останньому платежу, що мав бути сплачений не пізніше 30 листопада 2011 року.

Вказані висновки апеляційної інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

З огляду на зазначене, підстав для зміни або скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2013 року у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Медгарант" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5 лютого 2013 року у справі № 5015/4483/12 - без змін.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова