Ухвала суду № 31236460, 17.05.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0310/3547/2012 Провадження №11/773/223/13 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С.С. Категорія: ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 КК України Доповідач: Опейда В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Опейди В.О.,

суддів - Лозовського А.О., Пазюка О.С.,

за участю прокурора - Плечій О.М.,

засудженого - ОСОБА_1,

захисників - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2013 року , яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець міста Дніпропетровськ, з середньо-спеціальною освітою, працюючий директором ЗАТ «INVORSA» (Литовська Республіка), неодружений, проживаючий на проспекті АДРЕСА_1, раніше не судимий, засуджений

- за ч. 3 ст. 305 КК України на 10 (десять) років позбавлення волі з конфіскацією 261,17 грама речовини з вмістом 174,29 грама кокаїну та з конфіскацією майна;

- за ч. 3 ст. 307 КК України на 9 (дев'ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання призначити у вигляді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією 261,17 грама речовини з вмістом 174,29 грама кокаїну та з конфіскацією майна.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання, тобто з 13 години 30 хвилин 20 жовтня 2012 року.

Вироком вирішено долю речових доказів.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області 1324(одну тисячу триста двадцять чотири) 36 копійок судових витрат на проведення спеціального дослідження та хімічних експертиз на р/р 31256272210012 в ГУДКСУ у Волинській області (МФО 803014, ідентифікаційний код 25574908).

Арештоване майно засудженого: автомобіль «Ауді А-4», 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, та 4 (чотирьох) коліс до автомобіля на сталевих дисках, конфісковано в дохід держави в порядку виконання додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Закордонний паспорт, посвідчення водія, довідку про податковий номер на ім'я ОСОБА_1, які зберігаються в матеріалах справи, передати для приєднання до його особової справи.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишений попередній - взяття під варту.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 15 жовтня 2012 року о 23 годині 36 хвилин, слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Ягодин» Ягодинської митниці автомобілем «Ауді А-4», номерний знак НОМЕР_2, перемістив через митний кордон України з приховуванням від митного контролю у власному шлунково-кишковому тракті 34 капсули із вмістом 174,29 грама кокаїну як наркотичного засобу в особливо великому розмірі.

Він же, помістивши на території іноземної держави у власному шлунково-кишковому тракті 34 капсули із вмістом 174,29 грама кокаїну як наркотичного засобу в особливо великому розмірі, незаконно зберігав їх і перемістив з Республіки Польща в Україну до смуги проведення прикордонно-митного контролю митного поста «Ягодин».

В поданих апеляціях засуджений ОСОБА_1, захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах засудженого, не оспорюючи обставин скоєння інкримінованих злочинів, зазначають, що вирок суду є надто суворим, та такий, що винесений з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості. Вказують на неправильність застосування закону, а саме у незастосуванні судом першої інстанції вимог ст. 69, 69-1 КК України. Вважають, що невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого полягає в тому, що суд не взяв до уваги щире каяття підсудного, позитивні характеристики засудженого по місцю проживання та ув'язнення, визнання ним своєї вини, активного сприяння розкриттю злочину, який вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні похилого віку хвору матір. Просили вирок Любомльського районного суду від 15 лютого 2013 року змінити, та призначити покарання із застосуванням ст.ст. 69, 69-1 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляцій, думку засудженого та його захисників, які зазначили, що подані апеляції підтримують в повному об'ємі, думку прокурора, який апеляції засудженого та його захисників заперечив, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305 та ч. 3 ст. 307 КК України підтверджуються зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначаючи засудженому покарання, врахував обставини вчинення ним злочину, ступінь його тяжкості, дані про особу засудженого (підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні похилого віку хвору матір) і дійшов обґрунтованого висновку та призначив йому покарання ближче до мінімального, передбаченого санкціями статей закону за якими він притягнутий до кримінальної відповідальності.

Що стосується посилань засудженого та його захисників у апеляціях про неправильність застосування закону, а саме незастосуванні судом першої інстанції вимог ст. ст. 69, 69-1 КК України, то вони є хибними. В ході розгляду справи судом першої інстанції не встановлено такої сукупності обставин, яка пом'якшувала б покарання та істотно знижувала ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів. Незастосування судом першої інстанції ст. 69-1 КК України є обґрунтованими. Відповідно до ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 66 цього кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого покарання, передбаченого відповідною санкцією статті Особливої частини цього кодексу. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 заперечував наявність в нього заборонених предметів під час митного контролю, а після їх виявлення в лікарні - частину капсул з наркотичним засобом намагався знищити. З показань допитаного у справі свідка вбачається, що підсудний відмовився від співпраці з правоохоронними органами для викриття інших причетних до протиправних дій осіб. Після роз'яснення суті обвинувачення підсудний заявив про повне визнання вини, однак в своїх показаннях стверджував про необізнаність із вмістом переміщуваних капсул. Лише після дослідження більшості доказів ОСОБА_1 заявив про усвідомлення характеру переміщуваних предметів та визнав свою вину і заявив про щире розкаяння у вчиненому лише в судовому засіданні. Таким чином, вину визнав під тиском зібраних у справі доказів, що не свідчить про щире каяття винного у вчиненні злочинів. Враховуючи на викладене, відсутнє і сприяння винного у розкритті злочинів. Такі дії здійснюється добровільно у будь-якій формі, а саме, шляхом повідомлення правоохоронних органів або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та таку діяльність інших осіб. При цьому, таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним. Однак, як слідує з досліджених судом доказів, такі дії з боку ОСОБА_1 відсутні, а тому суд першої інстанції підставно не застосував положення ст.69-1 КК України.

Застосування ст.69 КК України можливе в тому разі, коли для цього є як умови, так і підстави. Разом з тим, з врахуванням наведеного, наявність визначених судом пом'якшуючих покарання обставин істотно не знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів. Взято до уваги, що протиправні дії вчинені у сфері обігу наркотичних засобів, з використанням значної кількості наркотичного засобу, а також те, що злочини віднесені законом до категорії особливо тяжких, а отже обґрунтовано зроблений висновок про відсутність підстав для застосування ст.69 КК України.

Колегія суддів вважає, що призначене засудженому ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 64 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нового злочину.

Підстав для зміни вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляціях, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного і керуючись п. 11, 15 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року, ст.ст. 365, 366, КПК України (1960 р.), колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в інтересах засудженого залишити без задоволення.

Вирок Любомльського районного суду Волинської області від 15 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим - у той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Головуючий

Судді