Рішення № 31236116, 12.04.2013, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/966/13-ц

Провадження №2/210/883/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" квітня 2013 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Чайкіної О.В.,

при секретарі Ромашевському В.Є.,

за участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідачів:

ПАТ "Північний ГЗК" Доценко Т.Ю.

ВВДФССВНВНВ не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 210/966/13-ц, провадження №2/210/883/13 за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагучавльний комбінат", Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_3 у лютому 2013 року звернувся до суду з позов про відшкодування моральної шкоди, спричиненої в зв'язку з ушкодженням здоров'я. В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на те, що пропрацював на підприємстві - відповідача в цеху товарів народного споживання в Відкритому акціонерному товаристві «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» (правонаступником являється Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо - збагачувальний комбінат», надалі ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат») з 09 жовтня 1989 року по професії - учнем распиловщика камню, распиловщиком камню, бурильником шпурів, 21.04.1999 року - звільнений з підприємства - відповідача за власним бажанням. 16 травня 2006 року рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому встановлено професійне захворювання. В Акті розслідування профзахворювання в пункті 17 встановлено, що причиною отримання профзахворювання явилась робота в умовах фізичного перевантаження, показники на робочому місці перевищували гранично - допустимий рівень норм праці, а в пункті 19 зазначено вину посадових осіб, а саме керівництво підприємства - відповідача в порушенні вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці» та ст.153 Кодексу Законів про Працю України. За висновком МСЕК 15 червня 2006 року йому було встановлено первинно 50% втрати професійної працездатності, при наступному огляді в 2009 році в стані здоров'я покращення не відбулося, тому підтверджено 50% втрати працездатності на безстроковий термін. В зв'язку з негативними фізіологічними змінами в його організмі встановлено 3 групу інвалідності. Позивач зазначив, що саме з вини підприємства - відповідача, він втратив здоров'я, працездатність, змушений переносить хронічні фізичні болі, а звідси і моральні переживання, так як постійно непокоїть стійкий біль та обмеження рухів в шийному та поперековому відділах хребта з іррадіацією в ліву ногу, турбує біль та обмеження руху в плечових, ліктьових та колінних суглобах, має утруднену ходу. У зв'язку з цим, він звернувся до суду з відповідним позовом та просить у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагучавльний комбінат" 220 000,00грн., а також стягнути з відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області - на його користь 220 000,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 22.03.2013 р., підтримав заявлені позовні вимоги в частині, що стосується стягнення з Відповідача ПАТ « Північний гірничозбагучавльний комбінат», при цьому посилався на обставини, вказані в позовній заяві, та просив їх задовольнити. Зазначав, що у зв'язку з професійним захворюванням його довіритель зазнає фізичного болю та моральних страждань. Просить стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 220 000грн. Позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області просила залишити без розгляду.

Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення справи не заявляв, надав заяву, в яків вказував, що не заперечує проти позовних вимог, оскільки право потерпілого на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з 15.06.2006 року. У відповідності з Законом України №717-V від 23.02.2007р. внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві...", відповідно до яких всі норми даного закону якими передбачалося виплата моральної шкоди - виключено. Згідно п.2 ч.44 Розділу 2 "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет на 2008р." - "У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності": у пункті 3 розділу XI "Прикінцеві положення": після абзацу третього доповнити новим абзацом такого змісту: "відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року". Конституційний Суд України не визнав ці норми такими, що суперечать Конституції України. І так як законодавством України припинено обов'язок Фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим незалежно від дати настання страхового випадку, проти позовної заяви не заперечувала.

Представник відповідача - ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» позов не визнала та суду пояснила, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, знав та повинен був знати про шкідливі фактори та умови праці, за це він мав певні пільги, а саме йому надавалося харчування, засоби індивідуального захисту, додаткова відпустка, скорочений робочий день. Представник зазначила, що підприємство вважає, що позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, не надано доказів які підтверджують глибину фізичних та моральних страждань, зокрема не надано висновок медичко - соціальної експертизи, не надано доказів про перенесення позивачем моральних страждань та переживань, позивач не обґрунтував розмір моральних страждань та переживань. Передбачене ст.. 237-1 КЗ про П України відшкодування моральної шкоди відповідачем не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Саме такою особою і є позивач. Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконання трудових обов'язків, встановлення факту спричинення моральної шкоди покладено на медико-соціальні експертні комісії. Такого висновку позивач суду не представив. З матеріалів, доданих до позовної заяви не вбачається, що позивач зазнав стресу, депресії чи інших негативних виявів свого стану в результаті отримання профзахворювання. Також позивач не надав доказів, які б підтверджували факт спричинення моральної шкоди, наявність, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат, а також - про зміну образу і якості життя в зв'язку з професійними захворюваннями. Згідно ст.. 9 Закону України «Про охорону праці» відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові перекладено із роботодавця на страховика. Вони сплачують певну суму страхових внесків і не несуть матеріальних затрат у разі нещасного випадку, тому що ці відносини регулюються нормами соціального забезпечення - Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Представник відповідача вважає, що ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» не повинен відшкодовувати позивачеві моральну шкоду.

Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, оцінивши у сукупності докази, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до записів, які містяться в трудовій книжці, Позивач з 1976 по 1979 р.р. працював в спеціалізованому виробничому комбінаті «Кривбасшахтопрохідка», з 1980 по 1987 р.р. пропрацював в ВО «Кривбасруда» Першотравневе управління. З 09.10.1989 року працював в ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» по професії - учнем камнероспиловщиком, распиловщиком по камню, бурильником шпурів 5 розряду, 21.04.1999 року - звільнений за власним бажанням. З 2002 по 2006 р.р. працював в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», на теперішній час не працює.

Відповідно до п.17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 07.06.2006 року встановлено причину отримання професійного захворювання, а саме перевищення на робочому місці гранично - допустимих показників, в декілька разів фізичного перевантаження - маса піднімання та переміщення вантажів до 60 кг при нормі 30 кг, статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками від 1000000 до 150000 кг/с при нормі 97000 кг/с, потужність зовнішньої роботи за участю м'язів корпуса нижніх кінцівок до 263 Вт при допустимому до 90 ВТ. В пункті 19 вказано, що винними в спричиненні професійного захворювання позивача, визнано посадових осіб, саме порушення адміністрацією підприємства - відповідача вимог ст. 153 Кодексу Законів про Працю Украйни та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» (а.с. 21-24).

Як вбачається із довідки МСЕК від 15.06.2006 року ОСОБА_3 встановлено 50 відсотків втрати професійної працездатності, при наступному огляді 11.06.2009 року підтверджено на безстроковий термін 50 відсотків втрати професійної працездатності по радикулопатії, встановлено 3 групу інвалідності. Лікарями позивачеві встановлено противопоказання: несприятливий мікроклімат, довга ходьба, важка праця, переохолодження. (а.с. 25-26).

Таким чином, слід вважати, що самим фактом втрати Позивачем професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, яке виникло через вплив шкідливих факторів під час роботи протягом тривалого часу на підприємстві ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» йому спричинена моральна шкода, яка згідно ст. 237-1 КЗпП України може бути відшкодована одноразово за рахунок відповідача.

За таких обставин, вимоги Позивача до ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» є обґрунтованими і не суперечать чинному законодавству.

Наявність професійного захворювання у Позивача також підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема наданими виписними епікризами та виписками з медичних карток стаціонарного хворого, з яких убачається, що Позивач неодноразово перебував на стаціонарному та проходив амбулаторно лікування в 14 - й міській лікарні (неврологічне відділення) м. Кривого Рогу та в Українському науково - дослідному інституті промислової медицини. 16 травня 2006 року Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини йому встановлено професійне захворювання за діагнозом: радикулопатія шийна і попереково - крижова з вираженими статико - динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового періартрозу, деформуючого артрозу ліктьових та колінних суглобів другого ступеню. Відповідно медичних документів позивачеві рекомендовано: нагляд лікарів, прийом медикаментів (постійна антигіпертензивна терапія), щорічні курси амбулаторного та стаціонарного лікування, фізіотерапія, оздоровлення в санаторії - профілакторії (Солоний Лиман, Приморськ, Одеса, Хмільник), санаторно - курортне лікування пульмонологічного профілю в теплу пору року, уникати переохолодження та застудних захворювань (а.с. 27-33)

Суд не може погодитися із запереченнями представника Відповідача, що Позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов'язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку показники пилу, як одного із шкідливих факторів, що став причиною отримання професійного захворювання Позивачем, перевищували гранично - допустимі показники в декілька разів рівень фізичного перевантаження - маса піднімання та переміщення вантажів до 60 кг при нормі 30 кг, статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками від 1000000 до 150000 кг/с при нормі 97000 кг/с, потужність зовнішньої роботи за участю м'язів корпуса нижніх кінцівок до 263 Вт при допустимому до 90 ВТ, а причиною цього було саме недосконалість робочих місць, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання.

Крім того, Акт розслідування хронічного професійного захворювання не оскаржено підприємством-відповідача у встановленому законодавством порядку.

На підставі досліджених доказів, суд вважає, що належним Відповідачем по справі є ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат», оскільки правовідносини сторін щодо відшкодування моральної шкоди виникли в червні 2006 році при визначенні МСЕК Позивачеві стійкої втрати професійної працездатності, тобто в період, коли було скасовано ст. 28 та 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності», відповідно яких обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладено було на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Суд зазначає, що припинення дії Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у частині відшкодування відділенням Фонду моральної шкоди застрахованим не звільняє роботодавця від відшкодування зазначеної моральної шкоди працівнику відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає, що в даному випадку саме відповідач - ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» - повинен виплатити Позивачеві моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.

Статею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», № 3235-IV, від 20 грудня 2005 р. зупинено дію положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині відшкодування шкоди, завданої застрахованим особам Фондом, на 2006рік, згідно з Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V їх дію зупинено на 2007рік, а Законом України від 23.02.2007 р. за № 717-V - виключено.

За таких обставин, відповідальність за шкоду, завдану Позивачц, покладено саме на роботодавців.

Що стосується доводів представників ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» про те, що Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди в зв'язку з втратою працездатності, то вони не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності в результаті трудової діяльності на підприємстві відповідача йому спричинена моральна шкода. При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог ч.1 ст.6, ст.13 Закону України «Про охорону праці» обов'язок створити безпечні умови праці покладено на роботодавця. Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову відсутність висновку МСЕК про встановлення факту спричинення моральної шкоди позивачу, оскільки відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП України суд може самостійно визначати наявність чи відсутність факту спричинення моральної шкоди, а також визначати розмір відшкодування.

Крім того, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди» роз'яснено, що судам необхідно враховувати те, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (у тому числі й виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної/немайнової/шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наведеного суд вважає, що спір про відшкодування моральної шкоди працівникові, завданої професійним захворюванням, повинен вирішуватися на підставі норм КЗпП України при доведеності виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах (ст.153 КЗпП України) та інших юридично важливих обставин. Зазначений спір є спором, що виникає із трудових правовідносин.

З врахуванням викладених обставин справи, суд вбачає наявність спричинення Позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати Позивачу Відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні умови праці, що підтверджується актом форми П-4 від 07 червня 2006 року, що призвело до ушкодження його здоров'я на виробництві, та моральних страждань потерпілого.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні трудових обов'язків здоров'ю Позивача була заподіяна шкода, він отримав професійне захворювання, втратив працездатність в розмірі 50% на безстроковий термін. Позивач переносить щоденно фізичний біль та моральні переживання, змушений приймати ліки та постійно звертатися і перебувати під наглядом лікарів. При вказаних обставинах суд вважає, що наслідками отриманого професійного захворювання, позивачеві порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв'язки. На теперішній час Позивач зазнає фізичного болю, не має змоги виконувати звичайну для нього роботу, в результаті прикладає значні додаткові зусилля для організації свого життя. Позивач в зв'язку зі станом свого здоров'я переносить моральні страждання та переживання.

Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає часткової компенсації.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд вважає доведеним спричинення Відповідачем ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» Позивачеві шкоди здоров'ю, провину відповідача в її спричиненні та причинно - наслідковий зв'язок між винними діями підприємства - відповідача (а саме: порушенням адміністрацією ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», яке встановлено актом розслідування хронічного професійного захворювання) та настанням у Позивача негативних наслідків - втрати професійної працездатності на 50 відсотків, а звідси і моральні переживання.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних Позивачу моральних страждань, стан його здоров'я, втрату професійної працездатності безстроково, вину підприємства в заподіянні шкоди, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.

Обговорюючи розмір відшкодування Позивачу моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних Позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди Позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 13 000,00 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.

Заява представника Позивача, про залишення без розгляду пред'явлених вимог до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, про стягнення з них 220 000,00 гривень за спричинену моральну шкоду, підлягає задоволенню, оскільки, з урахуванням ст.ст. 3, 4, 11 ЦПК України право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права, а згідно із ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивачеві належить й право визначення предмета, підстав та обсягу позовних вимог.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008р., ст.ст. 10, 11, 27, 60,88, 213- 215 ЦПК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 23. 1167 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагучавльний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагучавльний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у розмірі 13 000,00 (тринадцять тисяч) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничозбагучавльний комбінат" (код ЄДРПОУ 00191023) на користь держави судові витрати у розмірі, у розмірі 114,70 грн.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 16 квітня 2013 року.

Суддя: О. В. Чайкіна