Рішення № 31235857, 15.05.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5619/13 15.05.13За позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16579,27 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Бутенко О.Г.,

за участю представників сторін:

від позивача: Сущенко Ю.В., дов. № 45-1-4/15-Ю від 20.12.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

26.03.2013 року Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16579,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Черкесенко І.О., відповідальність якого застрахована ПрАТ «Страхова компанія «Страхова компанія «Нова» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/2092947, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Ауді», що є об'єктом страхування за договором № 19G-0356955 від 06.12.2010 року, укладеним між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» і ДП «Сіменс Україна». В зв'язку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 16579,27 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2013 року порушено провадження у справі № 910/5619/13, розгляд справи призначено на 17.04.2013 року.

15.04.2013 року Моторне (транспортне) страхове бюро України надало інформацію про страхове покриття за полісом № АА/2092947, відповідно до якої застрахованим автомобілем є «Деу», державний номер АА 3797 АІ. Страховик: ПрАТ «СК «Нова».

У судовому засіданні 17.04.2013 року представник позивача надав додаткові документи по справі.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року розгляд справи було відкладено на 15.05.2013 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

14.05.2013 року від представника відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника в іншому судовому процесі.

Вивчивши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

З метою уникнення порушення процесуальних строків та затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розглянути справу у даному судовому засіданні.

Згідно із ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався правом взяти участь у судових засіданнях 17.04.2013 року та 15.05.2013 року, оскільки не направив свого представника.

Відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 22 ГПК України, ознайомитись із матеріалами справи, надіслати відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, після одержання ухвали про порушення провадження у справі, як це передбачено ст. 59 ГПК України.

Крім того, законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні, або представляти інтереси відповідача особисто.

У судовому засіданні 15.05.2013 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 15.05.2013 року представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні 15.05.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

06.12.2010 року між ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (правонаступником якого є позивач ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто») (за договором - Страховик) і ДП «Сіменс Україна» (за договором - Страхувальник) було укладено договір страхування № 19G-0356955, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк при настанні страхового випадку, який стався за участю транспортного засобу «Ауді», державний номер АА 1411 ВВ.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування АТ Оболонського району ГУ МВС України в м. Києві, 06.05.2011 року у місті Києві на проспекті Оболонському сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «Ауді», державний номер АА 1411 ВВ, під керуванням Еггера Максиміліана та «Деу», державний номер АА 3797 АІ, під керуванням Черкесенко І.О.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Черкесенко І.О. п. 13.1. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.06.2011 року.

Відповідно до звіту № 310, складеного ТОВ «Український експертний центр «Експерт-Сервіс Авто» 01.06.2011 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ауді», державний номер АА 1411 ВВ, становить 20053,68 грн.

ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 16579,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 650 від 01.11.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Деу», державний номер АА 3797 АІ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Ауді», державний номер АА 1411 ВВ, під керуванням Еггера Максиміліана, належить Черкесенко І.О.

Цивільно-правова відповідальність Черкесенка І.О. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Деу», державний номер АА 3797 АІ була застрахована у ПрАТ «СК «Нова» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/2092947).

Вина водія, який керував транспортним засобом «Деу», державний номер АА 3797 АІ, підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва від 10.06.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПрАТ «СК «Нова» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Ауді», державний номер АА 1411 ВВ відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АА/2092947), а до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 19G-0356955 від 06.12.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Черкесенка І.О. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність їхньої вини у порушенні зобов'язання, а також заперечень, які б спростовували наведені позивачем обставини.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між Черкесенко І.О. та ПрАТ «СК «Нова» (поліс АА/2092947) сума франшизи складає 0,00 (нуль) грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та з урахуванням розміру оціненої шкоди, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 16579,27 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача несплаченої суми страхового відшкодування підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (2660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, код ЄДРПОУ 24580961) відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16579,27 (шістнадцять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять грн. 27 коп.) грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (2660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01135, м. Київ, вул. Златоустівська, 35, код ЄДРПОУ 24580961) судовий збір в сумі 1720,50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Зеленіна

Дата підписання рішення: 16.05.2013 року.